Лекція № 19

Тема: Загальна характеристика техніко-експлуатаційних показників.

План

1. Класифікація техніко-експлуатаційних показників рухомого складу.

2. Залежність транспортної роботи від ТЕП.

3. Рівень техніко-експлуатаційних показників.

1.

Всі процеси виробництва, в тому числі і транспортний, плануються, вимірюються та оцінюються за спеціально розробленими системами показників. Характер роботи автотранспортних підприємств, специфічні особливості транспортного процесу, умови, в яких виконується перевізна робота, потребували створення такої системи показників, котрі відображують як окремі елементи, так і весь транспортний процес в цілому.

Система планування та економічного стимулювання на автомобільному транспорті потребує постійного підвищення ефективності його роботи. Ефективність громадського виробництва на автомобільному транспорті визначається перш за все рівнем організації перевезень вантажів і ступенем використання рухомого складу, що характеризується і оцінюється такими техніко-експлуатаційними показниками:

• парк рухомого складу і ступінь його використання в роботі;

• час роботи рухомого складу на лінії і ступінь його використання;

• вантажопідйомність рухомого складу і ступінь його використання;

• швидкість руху рухомого складу;

• пробіг рухомого складу і ступінь його продуктивного використання;

• час простою рухомого складу під навантаженням та розвантаженням;

• відстань перевезення вантажу і довжина їздки.

Парк автотранспортного підприємства характеризується кількістю одиниць рухомого складу, призначених для виконання перевезень. Готовність рухомого складу до роботи на лінії оцінюється коефіцієнтом технічної готовності парку, а кількість одиниць рухомого складу, що знаходиться в експлуатації на лінії, - коефіцієнтом випуску.

Час роботи рухомого складу на лінії, або час в наряді, складається з часу руху і часу простою рухомого складу в пунктах навантаження та розвантаження. Час руху залежить, в першу чергу, від швидкості руху і довжини пройденого шляху. Простій рухомого складу під навантаженням та розвантаженням є невід’ємною складовою частиною транспортного процесу і характеризується часом навантаження та розвантаження, що приходиться на одну їздку автомобіля. Час простою рухомого складу в пунктах навантаження складається з основного часу на виконання навантажувально-розвантажувальних операцій та додаткового часу, пов’язаного з прийомом, здачею вантажу та оформленням товарно-транспортних документів.

Кожна одиниця рухомого складу характеризується певною номінальною вантажопідйомністю в тоннах, що визначає ту максимальну кількість вантажу, яку можна завантажити в кузов рухомого складу. Проте вантажопідйомність не завжди використовується повністю внаслідок перевезення невеликої кількості вантажу або вантажу з малою об’ємною вагою. Тому для оцінки ступеню використання вантажопідйомності рухомого складу застосовують коефіцієнти статичного і динамічного використання вантажопідйомності, що різняться по методам визначення та величині.

Робота рухомого складу в багатьох випадках залежить від величини технічної та експлуатаційної швидкостей руху. Технічна швидкість руху відображає швидкісні якості автомобіля, тягача в певних умовах експлуатації, а експлуатаційна швидкість залежить не тільки від технічної швидкості, але і від часу простою рухомого складу під навантаженням та розвантаженням і других затримок в дорозі.

2.

Оскільки не весь пробіг рухомого складу використовується продуктивно і частина його здійснюється без вантажу, то необхідно мати показник, що оцінює ступінь використання пробігу.

Для оцінки транспортного процесу застосовують такі поняття, як їздка, довжина їздки, пробіг з вантажем за їздку і відстань перевезення 1 т вантажу.

Їздка являє собою закінчений цикл транспортного процесу. За час роботи на лінії рухомим складом виконується певна кількість їздок. Кожна їздка характеризується відповідною довжиною і величиною пробігу рухомого складу з вантажем. Середня величина пробігу з вантажем за їздку не завжди співпадає по величині з середньою відстанню перевезення вантажу. Вони мають різну величину при різній довжині їздки та вантажопідйомності автомобілів, а також при однаковій вантажопідйомності автомобілів, але при різному коефіцієнті використання їх вантажопідйомності.

3.

Рівень техніко-експлуатаційних показників не є постійним і залежить від багатьох факторів, до числа яких належать: тип і вантажопідйомність рухомого складу; вид і характер вантажів, що перевозяться; методи організації перевезень, технічного обслуговування та ремонту рухомого складу; умови роботи рухомого складу на лінії ( характер обслуговуючих підприємств та організацій, рівень механізації навантажувально-розвантажувальних робіт і т. і. ); розвиток і стан сітки доріг; природньо-кліматичні умови та адміністративно-географічна зона, в якій виконуються перевезення; технічна оснащеність автотранспортних підприємств; умови організації і оплати праці робітників автотранспортних підприємств та ін.

Від рівня техніко-експлуатаційних показників залежить продуктивність рухомого складу – перевезення в тоннах і робота в тонно-кілометрах.