
- •1. Основні підходи до визначення поняття парламентаризму
- •2. Функціональна характеристика парламенту
- •7. Парламентаризм як особливий державний і політичний режим.
- •8. Види і типи парламентів
- •9. Класифікація різновидів парламентаризму
- •13. Різновиди партійних систем
- •15. Функції партій
- •16.Конституційно-правовий статус політичних партій в Україні.
- •18. Проблема вільного та імперативного депутатського мандата в практиці ксу.
- •25.Поділ державної влади в Президентській республіці.(матеріал із підручника а.З.Георгіца «Конституційне право зарубіжних країн»)
- •26.Поділ державної влади в Парламентарній республіці.(матеріал із підручника а.З.Георгіца «Конституційне право зарубіжних країн»)
- •31. Види парламентів за структурою.
ПРОБЛЕМИ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ
1. Основні підходи до визначення поняття парламентаризму
П. є предметом дослідження низки наук: юридичних (конституційне право, загальна теорія), політичних, соціологічних, соціально-філософських, культурологічних наук.
(І.В.Котелевська, 1997): про два аспекти поняття П.: Поняття П = відображає, з одно боку, місце парламенту в мех-змі поділу влади і в цьому значенні наближене до політичного режиму, а з іншого – принципи устрою парламенту.
П.= багатоаспектне. основні підходи:
За сферою застосування: «вузький» (стосується орг-ції і функціонування парламенту) і «широкий»
У вузькому розумінні: орг-ція і функціонування органу законодавчої влади, що х-ться верховенством парламенту, наявністю в нього виключних прерогатив і повноважень У широкому розумінні: Ю.С.Шемшученко (1997): П = система орг.-ції держ. влади з особливою («активною», 1998) роллю парламенту.
П = система орг-ції держ. влади з вагомою і значною роллю парламенту, передбаченими К-цією можливостями його активного впливу на сусп.. життя завдяки наявності демокр. ф-цій, процедур і механізмів взаємодії з іншими органами держ. влади» (Журавський В.С., 2001; В.Олуйко, 2004).
(проф.. Шляхтун П,П., 2003): П. = «форма взаємодії громадянського суспільства і держави, що грунт-ться на визнанні провідної ролі парламенту у системі орг.-ції держ. влади». (Йдеться про роль парламенту в політ с-мі сусп-ва) (Петров Ю.А., Захаров А.А., 2001, В.Натуєв, 2008)
За особливостями характеристики форми держави:
а) статичний (юридико-організаційний): (П. як спосіб організації держ. влади) - йдеться про П. як конст-правову х-ку парламентарних форм правління
б) динамічний (структурно-функціональний) (П. як режим здійснення держ. влади)
(М.А.Могунова, 2001): П. – це «різновид держ. режиму, за якого забезпечено не лише юридичне, але й фактичне верховенство вищої представницької установи, підпорядкованість і підконтрольність йому уряду. П. не форма, а метод здійснення держ. влади, особливий режим, який визначається реальними взаємовідносинами, що складаються між з-нодавчою і виконавчою владами в кожній конкретній державі, в якому провідну роль відіграє парламент».
Розуміння парламентаризму як методу здійснення держ. влади означає, що його «не слід пов’язувати з якимись конкретними формами держави і передусім формами правління. Явище парламентаризму в тій чи іншій формі притаманне кожній сучасній демократичній країні» (О.З.Панкевич).
Спроби поєднати обидва аспекти: (Журавльова Г.С., 1999):
Поняття парламентаризму позначає політико-правовий режим організації і діяльності державного механізму, за умов якого наявна особлива і реальна роль у здійсненні владарювання самого парламенту. З іншого боку, парламентаризм можна розглядати як сукупність структурно-організаційних і функціональних характеристик, що супроводжують формування парламенту і здійснення ним державного владарювання.
(проф. Шаповал В., 2000) Під парламентаризмом слід розуміти таку систему взаємодії держави і суспільства, для якої історично характерним є визнання провідної, а в наш час – особливої і суттєвої ролі вищого і постійно діючого представницького органу в здійсненні державно-владних функцій».
За філософсько-методологічними засадами осмислення явища П.:
а) ідеалістичний ціннісно-ідеологічний (П. як політичний ідеал, ідеальний тип, теоретична модель)
(Звірьковська В.А,, 2002): «парламентаризм – це політико-правовий інститут, що формується у процесі становлення й розвитку демократичних засад функціонування влади, характерними ознаками яких є: представництво суспільних і корпоративних інтересів, поділ влади на законодавчу, виконавчу й судову, дієвість механізму стримувань і противаг. Умовою становлення, функціонування й розвитку парламентаризму є політично структуроване суспільство, суб’єктами якого виступають політичні партії, принцип верховенства права, наявність інститутів громадянського суспільства, здатних контролювати владу як шляхом демократичних виборів, так і легітимних засобів тиску на владу та контролю за її діяльністю».
(Ю.В,ЛОмжець, 2011): «П. = динамічно-діалектична модель, яка діє на основі теорії рівноваги як центр зіткнення інтересів та думок, результатом чого є формування правильної державної волі».
(ЛОмжець, 2011): «парламентаризм є шкалою соціальних цінностей, де панує закон, де затвердилися принципи верховенства права та існує розподіл влади, де громадянське суспільство характеризується демократизмом і високою політико-правовою культурою».
б) позитивістський – Соціолого-політологічний (П. як суспільно-політична реальність, реальний спосіб функціонування держ. влади)
За онтологічним статусом П,:
Конституційно-доктринальний (ідейно-правовий, «природно-правовий»);
(О.Н. Булаков, 2003): Парламентаризм это - идейно-теоретическая концепция, служащая научным обоснованием необходимости парламента как института и его общественных функций.
Конституційно-нормативний (нормативістсько-правовий): П. як закріплений в нормах конституційного права система, спосіб організації держ. влади)
Конституційно-практичний (Соціолого-правовий): П. як спосіб реального функціонування держ. влади)
Спроби поєднати…:
Конституційно-правові норми і практику:
(А.З.Георгіца, 1999): Парламентаризм – це визначена в конституції та інших законах і відповідним чином трансформована у практичну площину організація влади у державі і суспільстві, в якій парламент, побудований на демократичних засадах, володіє юридичним статусом і реальними повноваженнями представницького, законодавчого, контрольного і установчого характеру, в бюджетно-фінансовій і зовнішньополітичній сферах і своєю активною діяльністю виступає гарантом захисту інтересів як більшості, так і меншості громадян країни.
(Звірьковська В.А, 2002): Парламентаризм як процес інституціоналізації, тобто легітимації владних відносин, які здійснюються за принципом поділу влади.