- •Хід заняття
- •Класифікація голосних фонем
- •Характеристика голосних звуків
- •Фонетична транскрипція
- •Основні правила орфоепії
- •Вимова голосних звуків
- •Вимова приголосних звуків
- •Звук [ґ]
- •Основні норми української літературної вимови
- •Вимовляй і пиши правильно
- •Алфавіт
- •Інші графічні знаки
- •Співвідношення звуків і букв
- •Основні принципи української орфографії
- •Наголос
- •Типи наголосу
- •VI. Підсумок заняття.
- •VII. Домашнє завдання.
- •Виконання тестових завдань
- •Завдання для самоконтролю
- •Ніжна й мелодійна
Фонетична транскрипція
Транскрипція (від лат. transcriptio - переписування) - спеціальний спосіб запису звуків у повній відповідності з їх звучанням. Фонетичний алфавіт - система букв та додаткових знаків, за допомогою яких записується жива мова. Основні правила запису фонетичних транскрипцій:
- м'який знак та букви я, ю, є, ї у транскрипції не вживаються;
- кожному звуку відповідає окрема буква транскрипції;
- у кожному слові, що записується у вигляді фонетичної транскрипції, якщо у нього більше ніж один склад, позначається наголос;
- у транскрипції не вживаються великі букви; всі слова пишуться з малої букви.
В українському мовознавстві використовують такі знаки:
Позначка |
Що означає |
Приклад |
[ ]– дужки (квадратні) |
знак запису звука, слова чи цілого уривка у вигляді фонетичної транскрипції. |
[а] - голосний звук; [лех'ко] - так вимовляється слово легко |
[ ̕] - кут |
знак наголосу; розташовується над голосним, на який падає наголос |
[голова́̕] [ду́мка ] |
[̕] - рисочка |
знак, що позначає м'якість приголосного, ставиться вгорі після цього приголосного |
[си́н'е] [ с̕н'іг ] |
[’] - апостроф |
знак, що позначає напівм'якість приголосного, ставиться вгорі після цього приголосного |
[в’ін] |
[ ˘ ] |
знак над і або у вказує, що це напвіголосний –напвіприголосний звук |
[буў] [ м΄іĭ] |
[ : ] - двократка |
позначення довготи приголосного; розташовується після цього приголосного |
[ жиет':а́̕] |
[ ͡ ] - дужка |
позначення фонетичної єдності звуків [д͡ж], [д͡з], [д͡з']; ставиться вгорі |
[джеи реило́̕], [дзи́ґа], [гед͡з'] |
[jа] [jу] [jе] [jі] |
позначки, що передають специфічну у деяких положеннях вимову нескладових звуків |
[йа́ма] [йіжа́к] |
[еи ] [ие ] |
знак, що позначає, до якого звука наближається звучання голосного; розташовується вгорі після цього голосного |
[ в’ід':а́чиет΄ ] [ чеирво́ниĭ] |
[ / ] [ //] - скісні риски |
одна вертикальна риска показує звичайну паузу (на місці коми, тире), дві – показують тривалу паузу на межі речень |
[jак па́рос'т' виногра́дноjі лози́/ плеика́̕jте мо́ву// пи́л'но ĭ неинаста́н:о пол'і́т' бурjа́н] |
Вправа 2. Запишіть слова фонетичною транскрипцією. Чи завжди одному звукові відповідає одна буква?
Люцерна, мою, юстиція, п’ють; єгиптолог, в’ється, Єгор, переднє; жадання, Ярина, з’явився, десятина; шлягер, пороша, кущ, щипці; легко, гарячий, аґрус, гість; скарб, узбережжя, бік, бик; дефект, дефілювати, фтор, філігранно; дзвін, дзвоник, підзвітний, кукурудза.