Класифікація голосних фонем

ПІДНЯТТЯ	РЯД
	передній	середній	задній
Високе	і		у'
Високо-середнє	и
Середнє	е		о'
Низьке			а

Знаком ' – позначені огублені (лабіалізовані) голосні

Характеристика голосних звуків

Класифікація		Спосіб творення	Приклади
1.	- переднього ряду - заднього ряду	За місцем творення (мається на увазі рух язика у горизонтальній площині ротової порожнини)	[е], [и], [і] [а], [о], [у]
2.	- низького підняття - середнього підняття - високого підняття	В залежності від ступеня підняття язика, тобто від його руху у вертикальній площині,	[а] [е], [о] [і], [и], [у]
3.	- огублені (лабіалізовані) - неогублені (нелабіалізовані)	За участю губ голосні поділяються на огублені (лабіалізовані) і неогублені (нелабіалізовані):	[о], [у] [і], [и], [е], [а]
4.	ненаголошені і наголошені	Залежно від місця наголосу в слові	Мі́сто - місте́чко

Приголосні звуки - це звуки людської мови, основу яких становить шум з більшою чи меншою частиною голосу або тільки шум. При вимові приголосних звуків голосові зв'язки можуть бути напруженими і вібрувати під тиском повітряного струменя, утворюючи музикальний тон (голос), а можуть бути розслабленими, не замкненими і вільно пропускати видихуване повітря. Характерні для приголосних шуми виникають переважно у ротовій порожнині при подоланні струменем повітря різноманітних перешкод, утворюваних на його шляху активними і пасивними мовними органами. Рух і положення мовних органів при вимові певних звуків називається артикуляцією (від лат. articulo - розчленяю). В українській мові 32 приголосних звука.

Характеристика приголосних звуків

Класифікація		Спосіб творення	Приклади
1.	- Сонорні приголосні (від лат. sonorus - звучний) - це приголосні, при творенні яких голос переважає над шумом. Цих звуків в українській мові дев'ять. Усі сонорні приголосні звуки належать до дзвінких і не мають парних глухих. - Шумні приголосні, в залежності від того, у якому стані перебувають голосові зв’язки в момент творення, поділяються на дзвінкі і глухі. Дзвінкі та глухі приголосні утворюють так звані акустичні пари (дзвінкий звук - глухий) Глухий звук [ф] в українській мові співвідносного дзвінкого звуку не має.	В основі поділу приголосних на шумні і сонорні, дзвінкі і глухі лежить участь голосу і шуму при їх творенні. Якщо голосові зв’язки більш напружені, тоді творяться дзвінкі шумні приголосні звуки. При розслаблених голосових зв’язках творяться глухі шумні звуки.	[в], [й], [м], [н], [н'], [л], [л' ], [р], [р'] [б], [д], [д'], [ґ], [ж], [з], [з'], [г], [д͡ж], [д͡з], [д͡з'] [п], [т], [т'], [к], [ш], [с], [с'], [х], [ч], [ц], [ц' ] [б]-[п], [д]-[т], [д']-[т'], [ґ]-[к], [ж]-[ш], [з]-[с], [з']-[с'], [г]-[х], [д͡ж]-[ч], [д͡з]-[ц], [д͡з']-[ц'].
2.	- Губні - Язикові - Глоткові	За активним мовним органом	[б], [п], [в], [м], [ф] [д], [д'], [т], [т'], [з], [з'], [с], [с'], [дˆз], [дˆз̕], [ц], [ц'], [р], [р'], [л], [л'], [н], [н'], [ж], [ч], [ш], [дˆж], [й] [г]
3.	- Тверді - М'які	За ознакою твердості чи м'якості. Окремі приголосні за ознакою “м’якість- твердість” утворюють пари:	[б], [п], [д], [т], [ґ ], [к], [ф], [ж], [ш], [з], [с], [г], [х], [дж], [ч], [дз], [ц], [в], [м], [н], [л], [р] [д'], [т'], [з'], [с'], [д͡з'], [ц'], [й], [л'], [н'], [рʾ] [д]-[д'], [т]-[т'], [з]-[з'], [с]-[с'], [д͡з]-[д͡з'], [ц]-[ц'], [н]-[н'], [л]-[л'], [р]-[р']
4.	- Свистячі - Шиплячі - Носові	Враховується слухове сприйняття. Зовсім невелику групу складають носові приголосні, у творенні яких бере участь носова порожнина.	[з], [з'], [с], [с'], [ц], [ц'], [д͡з] [д͡з'], [ж], [д͡ж], [ч], [ш] [м], [н], [н' ]

Класифікація приголосних звуків

ЗВУЧНІСТЬ	СПОСІБ ТВОРЕННЯ	УЧАСТЬ ГОЛОСУ	МІСЦЕ ТВОРЕННЯ
			ГУБНІ	ПЕРЕДНЬО-ЯЗИКОВІ	СЕРЕДНЬО-ЯЗИКОВІ	ЗАДНЬО-ЯЗИКОВІ	ГЛОТКОВІ
Шумні	Проривні	Глухі	п	т, т′		К
		Дзвінкі	б	д, д′		ґ
	Щілинні	Глухі	ф	с, ш, с′		х
		Дзвінкі		з, ж, з′			г
	Африкати	Глухі		ц. ч, ц′
		Дзвінкі		д͡з, д͡ж, д͡з′
Сонорні	Зімкнено-прохідні	Носові	м	н, н′
		Плавні		л, л′
	Щілинні		в		ј
	Дрижачі			р, р′

Знаком ' – позначено м’якість приголосного.

Завдання. Цікаву характеристику художнього значення звуків дав російський поет-символіст К.Бальмонт у лекції «Поезія як чаклунство». Опрацюйте уривок з цієї статті. Спробуйте дати самостійну характеристику звуків.

Голосні – це жінки, приголосні – чоловіки. Голосні це самий наш голос, матері – що нас народили, сестри – що нас цілували, першоджерело, звідки ми витекли в словеснім своїм лику. Отже, коли б в нашому мовлення були тільки голосні, ми не вміли б розмовляти – лише голосили б ними в текучій вільготності без форми, як плещуть води розливу.

А приголосні мужньою своєю твердою вдачею впорядкували розкіш розливу, стали дамбою, греблею, довгим молом, ясним річищем, що спрямовує води до свідомої праці. Все ж, хоч і керують всім приголосні, хоч і вважають вони себе за справжніх господарів слова, - не на приголосних, а на голосних буває наголос в кожнім слові…

Азбука наша починається з А. А - найясніший, найголосніший звук, що без усякої перегороди виходить з рота… А – перший звук розкритого людського рота, як М – закритого. М – болісний звук глухонімого, стогін затриманої, здавленої муки. Два первоначала в однім слові, що повторюється трохи не в усіх народів – Мама. Два первоначала в латинському амо – люблю. Захоплене дитяче гукаюче а, і в глибині мовчання прямуюче німіюче м. … М’яке м, вологе а, сумне м, ясне а. Медове м і а – як бджола. В м – мертвий шум зими, в а – чарівна весна… Як камінь, а – не жаркий рубін, а в місячнім чарі опал, іноді, частіше ж сяючий всіма барвами веселки діамант, вся гама барв… Слава повноголосому А, це наша слов’янська буква!

О – це горло. О – це рот. О – звук захоплення. Урочистий розлог, просторінь є о: поле, море, обшир,. Чому кажемо ми Оргія?? Тому, що в Оргії – стогін захоплення. Все величне, хоч і темне, визначається через о: стогін, горе, похорон, сон,м оре… Гострозоре око ворога вовка, і око сліпе бездомної півночі. Ізвої суворі волі. Бездонне о.

У – музика шумів, вигукування жаху… Гук мідяних труб. Грубе по матерії своїй: стук, бунт, тупо, круто, рупор…

Белькотання хвилі чуємо в л, щось вологе, любовне – Ліліана, Лілея. Переливне слово Люблю.

В самій природі л має певне розуміння, так само, як паралельне р, що стоїть поряд. Стоїть поряд – і протилежне. Два брати – отже один світлий, а другий темний. Р – скоре, мережане, грізне, спірне… Р – один з тих віщих звуків, що беруть участь і в мовах найрізноманітніших народів і рокотанні всієї природи. Як з, с і ш ми чуємо і в людській мові, і в сичанні гадюки, і в шепотінні листу, і в посвисті вітру, так і р бере участь і у вимові нашого рота й горла, і в гарчанні тигра, і в воркуванні горлички, і в крюканні крука, і в рокотанні бурхливих вод, і в гуркотанні грому…»