2.1.3. Економічна думка Месопотамії

Стародавні країни Месопотамії як конгломерат нестійких дер­жавних утворень, започаткованих у IV—III тис. до н.е., були од­ним із найдавніших центрів людської цивілізації, батьківщиною писемності. Ще у VII ст. до н.е. у Месопотамії була створена пер­ша бібліотека, в якій цар Ашшурбаніпал зібрав релігійні, зако­нодавчі матеріали стародавніх часів, переклавши їх на сучасну йому мову з допомогою перших словників.

До пам'яток економічної думки цього періоду належать чис­ленні господарські архіви, юридичні та дипломатичні докумен­ти, релігійні твори та надписи літописного характеру.

По-перше, відомі дослідникам господарські документи належать до 4500 р. до н.е. і представляють собою звітність про рухоме і нерухоме царське майно. Тексти торговельних договорів про продаж землі, худоби, рабів, знарядь праці, датовані III тис. до н.е., засвідчують зародження та швидкий розвиток у державах Месопотамії приватної власності та товарно-грошових відносин. З метою регламентації цих відносин дер­жава у законодавчому порядку визначала умови торгівлі, найму, оренди тощо.

По-друге, з погляду історії економічної думки значний інтерес викли­кають збірки законів царя Ешнунни (XX ст. до н.е.), закони Ліпід-Іштара (XX—XIX ст. до н.е.), закони царя Хаммурапі (XVIII ст. до н.е.), Хетські закони (відома копія XIII ст. до н.е.), а також Старий Заповіт¹.

У законах Ешнунни (59 статей)⁴ встановлюються фіксовані ціни на основні продукти, норми заробітної плати та матеріальна відпо­відальність батрака за невиконану роботу. Як основний загальний еквівалент визначається срібло, допоміжний — ячмінь. Міме цими двома еквівалентами визначена строга відповідність. Робиться спро­ба пов'язати з цінами на основні товари цілий ряд платних послуг (рівень орендної плати, норму процента, розмір штрафів тощо). Закони Ешнунни допускають продаж нерухомості й відображають більш розвинений характер товарно-грошових відносин у Старо­давньому Вавилоні порівняно зі Стародавнім Єгиптом.

Більш повне уявлення про розвиток суспільства Старовавилонського періоду дає збірка законів Ліпід-Іштара (43 статті). Ці закони, як зазначається у вступі, призначені для того, щоб "вста­новити справедливість у країні" та покласти край скаргам невдоволених. З метою послаблення боргового рабства дозволяється час від часу звільняти боржників від боргових зобов'язань. Всі штра­фи та розрахунки виражаються у сріблі. Вперше мова йде про регламентацію орендних відносин як суттєвої складової старова-вилонської економіки.

• Найбільш відомим першоджерелом вивчення суспільного устрою та господарського життя держав Стародавнього Схо ду є кодекс законів вавилонського царя Хаммурапі (1792—1750 рр. до н.е.). У 1902 році французька археологічна екс­педиція знайшла у Сузах (Персія) чорний базальтовий стовп висотою більше 2 метрів, покритий клинописними написами. У його верхній частині був зображений бог Сонця і справедливості Шамаш, який вручає закони царю Хаммурапі. Текст законів складається із вступу, 282 статей (до нашого часу дійшли лише 247), які охоплюють майже всі сторони життя вавилонського суспільства того часу. Закони царя Хаммурапі становлять систему правових норм, призначених головним чином для царських судів і спрямо­ваних на упорядкування соціально-економічних відносин.