Література

1. Двірна Л. М. Використання експресивних можливостей метафори в поезії В. Симоненка / Л. М. Двірна // Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку ׃ [зб. наук. праць, присвячених пам’яті проф. С. П. Самійленка]. – Запоріжжя ׃ ЗДУ, 1996. – Ч. 2. – С. 107–110.

2. Потебня А. А. Эстетика и поэтика / А. А. Потебня. – М. ׃ Искусство, 1976.

3. Симоненко В. Твори : у 2-х т. / В. Симоненко. – Л. : Просвіта. – Т. 1. – 1997. – 465 с.

Марина Іщенко,

5 курс Інституту філології та соціальних комунікацій

Наук. керівник: Н. В. Павлик, к.філол.н., доцент (БДПУ)

Лінгвостилістичні параметри української ділової епістолярної комунікації

Комплексний аналіз тексту як засобу спілкування – визначальна риса сучасного мовознавства. Цілком очевидно, що такі побудови повинні ґрунтуватись на результатах аналізу конкретних класів текстів. У цьому контексті й виявляється актуальність дослідження комунікативно-стильової організації ділового епістолярію.

Вивчення листів та епістолярної комунікації в цілому відійшло у наш час, на жаль, на периферію дослідницьких інтересів. Учені цей факт пояснюють тим, що значимість цього виду спілкування серед засобів комунікації зменшилася, відійшла на другий план [1, с. 113]. Однак малодослідженим залишається питання впливу комунікативного фактора на ефективний відбір мовних засобів при організації епістолярного тексту, зокрема ділового, для досягнення комунікативної мети. Актуальність наукової роботи зумовлена потребою проаналізувати ділове епістолярне мовлення з лінгвостилістичних позицій, розкрити механізми утворення ділового листа. Вивчення епістолярних текстів пов’язується з науковими працями М. Пилинського, Т. Радзієвської, С. Антоненко, С. Комарової, В. Кузьменка та ін.

Метою статті є визначення жанрово-стилістичних параметрів української ділової епістолярної комунікації. У процесі аналізу застосовувались метод лінгвістичного опису мовних фактів та семантико-стилістичний метод.

Специфіка ділового епістолярію, його композиційні та стильові особливості зумовили широке вживання функціонально-стильових засобів синтаксичного, морфологічного й лексичного рівнів.

Логічна впорядкованість тексту забезпечується структурою речень. Перевага надається складнопідрядним, які відтворюють усю складність людського мислення або ситуацію спілкування: “Я тепер дуже занятий, бо опріч рукописів од Вас, читаю коректу книжки своїх останніх опов[ідань], яка друкується у Петербурзі й незабаром вийде” (М.Коцюбинський). Залучення простих односкладних конструкцій пояснюється потребою ознайомити адресата з певними відомостями, що можуть допомогти у вирішенні проблем, які спричинили епістолярну комунікацію: “За тиждень вернуся додому” (Леся Українка).

У ділових листах часто використовуються вставлені конструкції й відокремлені члени речення, в яких міститься додаткове повідомлення, роз’яснення, коментар, що уточнює чи конкретизує зміст інформації: “Посилаю переспіви з поетів естонських, шведських і вірменських, бажаючи хоч у сих слабих та блідих переспівах-перекладах знайомити потроху українських читачів з поезією чужомовною…” (П. Грабовський). Перформативне висловлення, що становить основну частину будь-якого ділового листа, передбачає часте вживання спонукальних речень, у яких виражається прохання, вимога, заборона, наказ, дозвіл: “Пишіть до старої частенько, бо вона чита всяке ваше письмо, аж поки не получить другого” (Я. Кухаренко).

Добір морфологічних засобів у діловому епістолярії відповідає меті та умовам цього типу комунікації. Насамперед широко використовуються імперативи, які передають волевиявлення мовця і спонукають адресата до дії. Крім того, діловий стиль листування обумовив уживання дієслівних форм на -но, -то та категорії особи, зокрема, офіційно-шанобливої форми особових займенників, що представляють офіційність/неофіційність у стосунках між комунікантами, та відсутність вигуків і модальних часток: “Спасибі Вам за Ваші інформації про себе та про інших” (В.Винниченко).

Діловий епістолярій засвідчив наявність у текстах різних тематичних груп лексики, а саме: а) слів на позначення понять із суспільно-політичної, юридичної сфер діяльності людини, літератури й культури; б) лексики, яка відображає внутрішній фізичний і психічний стан особи; в) слів, що називають процеси листування; г) лексики на позначення понять спорідненості та свояцтва: “Є в мене також думка скласти збірничок поезій слов’янських, та не знаю, коли здійсню її, бо не маю книжок до перекладування, ні підручників до кращого ознайомлення з мовами” (П. Грабовський). Не задіяні у ділових листах лексеми, які описують явища природи, рослинний і тваринний світ, а також сферу повсякденних стосунків між людьми.

Діловий різновид епістолярного жанру відзначається певною стандартизацією мовних засобів, які мають специфічне стильове забарвлення. Крім цього, в кожному листі зафіксовано формули мовленнєвого етикету, що є типовим для епістолярію взагалі.

Таким чином, основні структурні елементи листа є результатом тривалого мовного розвитку й історичного відбору, а кожен адресант щоразу наповнював її неповторністю своєї особистості, своєрідністю епохи, в якій жив тощо.