Література

1. Браун Дж. Эффективный менеджмент на радио и телевидении : в 2-х т. / Дж. Браун, У. Коул. – [пер. с англ.]. – М. : Мир, 2001. – Т. 1. – 509 с., Т. 2. – 557 с.

2. Буданцев Ю. П. Что говорит рейтинг? / Ю. П. Буданцев // Телевидение и радиовещание. – 1990. – № 3.

3. Барабаш Н. Ведущий информационно-музыкальной радиостанции (К проблеме формирования закономерностей творческого процесса) / Н. Барабаш // Отечественное радио в современных условиях : [сб. ст.]. – М., 1998. – Ч. І. – С. 46–69.

4. Голядкин Н. Радиовещание США : специализация станций / Н. Голядкин // Телевидение и радиовещание за рубежом. – М., 1991. – Вып. 3.

5. Гуревич П. С. Советское радиовещание. Страницы истории / П. С. Гуревич, В. Н. Ружников. – М. : Искусство, 1976. – 382 с.

Алла Дерябіна,

2 курс Інституту філології та соціальних комунікацій

Наук. керівник: Г. О. Бєлаш, к.філол.н., доцент (БДПУ)

Інтерпретація міфу про медею в романі л. Уліцької

“МЕДЕЯ ТА ЇЇ ДІТИ”

Актуальність дослідження полягає в необхідності визначення детермінант художньої інтерпретації міфу про Медею в романі Л. Уліцької з позиції сучасної компаративістики. Необхідно проаналізувати міфологічні елементи, використані у творі, та простежити їх роль у розвитку сюжету та формуванні основних образів.

У сучасному літературознавстві актуалізується тенденція до міфологізації. У формуванні міфопоетичної моделі світу важливу роль відіграє ритуал, оскільки міф побудований на ньому. Вагоме місце займають категорія героя, художній час, певні символи, що є невід’ємною частиною міфу і суттєво відрізняються від роману.

До проблеми міфу в літературі зверталися такі дослідники, як Евгемер, Віко, Шеллінг, Мюллер, Афанасьєв, Потебня, Фрейзер, Леві-Строс, Малиновьский, Леві-Брюль, Кассирер, Фрейд, Юнг, Лосєв, Топоров, Мелетинський, Фрейденберг, Еліаде та інші. Роман Л. Уліцької насичений вкрапленнями міфу, але все ж таки є унікальним, чим викликає пильну увагу та інтерес для його вивчення. Цим зумовлене звернення до нього таких відомих дослідників, як Й. Мендельштам, М. В. Момедова та інші.

Метою роботи є дослідження інтерпретації міфу про Медею в романі Л. Уліцької “Медея та її діти”, виокремлення певних міфічних елементів із твору та зіставлення їх з реально існуючим міфом. Для досягнення поставленої мети нами використано порівняльно-історичний та комплексний методи дослідження.

Міф репрезентує Медею, як жінку, для якої кохання та пристрасть важливіші за дітей та власну родину. У романі ж Л. Уліцька зобразила жінку-хранительку домашнього вогнища, що не мала дітей, а піклувалася про своїх онуків та їхніх дітей.

Міфічний образ і образ літературний здаються на перший погляд абсолютно різними. Оточення, події, у яких вони беруть участь, герої, які тісно зв’язані з ними, навіть характер та зовнішній вигляд – все це відрізняє їх. Але все ж вимальовуються риси,що їх об’єднують. Однією з таких рис є природа. Обидві героїні гармонійно зв’язані з нею, візуально утворюють одне ціле. Так, у романі Л. Уліцької природа є повноцінною учасницею всіх подій і тісно зв’язана з головною героїнею – Медеєю Мендес: “Для местных жителей Медея Мендес давно уже была частью пейзажа” [1, с. 20].

Море також відіграє важливу роль. Воно зображується бурхливим, мінливим, і може як дати щось, так і забрати.

Іншою спільною рисою є надприродні здібності. І міфічна героїня і героїня роману Л. Уліцької мали їх і вправно користувалися для досягнення своїх цілей. Ще одним збігом між міфом та романом є мотив подружньої зради. Але реакція героїнь на неї різна. Якщо Медея міфічна не змогла примиритися з нею і знищила суперницю, то Медея Мендес прийняла цю подію спокійно, як необхідність, доленосний момент її життя.

Поведінка племінників Медеї Мендес також має міфічний характер: “Женщины из рода Синопли, правнучки медноголовых греческих предков Харлампия и Матильды, наделены античным культом свободы страстей, жизнелюбия, искусством общения с противоположным полом” [2, c. 10].

Останньою рисою, на яку необхідно звернути увагу, є циклічність розвитку подій, що притаманно як міфу, так і самому роману. Події змальовувалися у певному хронологічному порядку, але неодмінно повторювалися у визначений час.

Таким чином, Л. Уліцька використала в своєму романі цілу низку міфічних елементів, які сформували нових героїв та їх навколишню дійсність. Ії Медея та міфічна героїня відрізняються одна від одної, та все ж таки мають певні спільні риси: єдність із природою, володіння надприродними здібностями, подружня зрада. Роман, як і античний міф, насичений почуттями, пристрастями, які пережили усі герої. І свідком усіх цих подій стала природа, на лоні якої вони відбувалися.