Тема 2. Витрати підприємства: основні параметри, принципи класифікації, характеристика, поведінка План лекційних питань

1. Традиційна і управлінська класифікація витрат.

2. Класифікація доходів і характеристика їх основних видів.

3. Типові тенденції динаміки витрат при змінах обсягу виробництва.

4. Методи визначення функції витрат, їх сутність і характеристика.

2.1. Традиційна і управлінська класифікація витрат

Згідно чинного законодавства України під витратами розуміють змен-шення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов‘язань, які призводять до зменшення власного капіталу. Склад витрат, які відносяться на собівартість виготовленої продукції, у бухгалтерському обліку регламенту-ється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 „Витрати”, у подат-ковому – Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Основні засади класифікації витрат передбачають функціональну озна-ку їх групування відповідно до видів діяльності, за якими були здійснені витра-ти. За видами діяльності витрати поділяють на витрати від звичайної та надзви-чайної діяльності. Звичайна діяльність при цьому розмежовується в розрізі опе-раційної, фінансової, інвестиційної. Детальна класифікація витрат відповідно до П(С)БО 3 „Звіт про фінансові результати” представлено на рис. 2.1.

Витрати від надзвичайних подій

Рис. 2.1. Класифікація витрат відповідно до П(С)БО 3 [16 : 25]

Крім функціональної ознаки класифікації витрат, зважаючи на методич-ні рекомендації щодо формування собівартості продукції різних галузей, прий-нято наступну класифікацію витрат (табл. 2.1.):

Таблиця 2.1.

Традиційна класифікація витрат

Класифікація витрат за ознаками (традиційно-класична)	Стосовно виробничого процесу	Основні
		Накладні
	За способом віднесення на собівартість	Прямі
		Непрямі
	За єдністю складу	Одноелементні
		Комплексні
	Щодо обсягів виробництва	Постійні
		Змінні
	За доцільністю	Продуктивні
		Непродуктивні
	За календарним періодом	Поточні
		Одноразові
	За видами витрат	За економічними елементами
		За статтями калькуляції
	За включенням до собівартості	Включаються до собівартості
		Не включаються до собівартості
	За відношенням до собівартості	Витрати на продукцію
		Витрати періоду
	За видами діяльності	Витрати звичайної діяльності
		Витрати надзвичайної діяльності
	Стосовно об‘єкта оподаткування	Витрати, що визнаються валовими
		Витрати подвійного призначення
		Витрати, не включені до валових

Підхід до визначення витрат виробництва зазнає певних змін у зв‘язку із сприйняттям мети та завдань управлінського обліку, оскільки менеджерів пере-дусім цікавить не просто інформація про загальні витрати підприємства, а дані про конкретні витрати на виготовлення певних видів продукції.

Для цілей управлінського обліку більш коректною є класифікація, пред-ставлена в табл. 2.2. Основною її особливістю є врахування завдань і цілей уп-равлінського обліку: оцінка запасів, калькулювання, визначення фінансових ре-зультатів, прийняття управлінських рішень, контроль виконання завдань.

Таблиця 2.2.

Класифікація витрат в управлінському обліку

Завдання (ціль) управлінського обліку	Групування витрат
розрахунок собівартості продукції; оцінка запасів; визначення фінансового результату.	Вичерпані (спожиті) та невичерпані (неспожиті); прямі та непрямі; ос-новні та накладні; витрати на про-дукції та витрати періоду.
прийняття рішень; планування.	Релевантні та нерелевантні; постій-ні та змінні; дійсні та можливі (аль-тернативні); середні та маржиналь-ні; планові та непланові.
контроль виконання завдань	Контрольовані (регульовані) та не-контрольовані (нерегульовані).

В основу класифікації витрат в управлінському обліку покладено прин-цип: різні витрати для різних цілей, тобто мета, з якою здійснюють класифіка-цію, визначає її методику та склад окремих груп витрат.

Вичерпані (спожиті) витрати – витрати звітного періоду, що призводять до зменшення активів або збільшення зобов‘язань у процесі поточної діяльності для отримання доходу у звітному періоді (сировина, оплата праці тощо).

Невичерпані (неспожиті) витрати – це збільшення зобов‘язань або змен-шення активів або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отри-мання вимог у майбутньому (наприклад, запаси, витрати майбутніх періодів).

Прямі витрати – це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до певного об‘єкта обліку витрат економічно доцільним методом.

Непрямі (опосередковані) витрати – витрати, які не можуть бути безпо-середньо віднесені до певного об‘єкта обліку витрат прямим методом (наприк-лад, амортизація будівлі цеху, в якому виробляють різні види продукції).

Основні витрати – це прямі витрати на виготовлення продукції.

Накладні витрати – це витрати на продукцію, які не можуть бути відне-сені до певного об‘єкта обліку витрат економічно доцільним методом (витрати на утримання обладнання тощо). Це загальновиробничі витрати. Їх розподіля-ють між окремими видами продукції умовно, пропорційної до певної бази.

Релевантні витрати – витрати, які можуть бути змінені внаслідок прий-няття певного управлінського рішення.

Нерелевантні витрати – витрати, які не залежать від прийнятого (мож-ливого управлінського рішення.

Постійні витрати – це витрати, обсяг яких не залежить від обсягу ви-робництва (наприклад, витрати на освітлення цеху).

Змінні витрати – витрати, обсяг яких зазнає прямопропорційних змін залежно від динаміки обсягів виробництва продукції (наприклад, сировина).

Дійсні (реальні) витрати – це витрати, які зумовлюють зменшення акти-вів або збільшення зобов‘язань і вимагають сплати грошових коштів або витра-чання інших активів підприємства.

Можливі витрати – це втрачена вигода, коли вибір одного варіанта рі-шення зумовлює відмову від іншого варіанта альтернативного рішення, який також забезпечував одержання певної вигоди.

Маржинальні витрати – це витрати на виробництво додаткової одиниці продукції понад досягнутий рівень, тобто це сума змінних витрат з розрахунку на одиницю продукції.

Середні витрати – це середня арифметична собівартість одиниці продук-ції, розрахована відношенням загальної суми витрат до кількості одиниць виго-товленої продукції.

Контрольовані витрати – це такі витрати, рівень яких менеджер може контролювати або змінювати своїми діями (рішеннями).

Неконтрольовані витрати – це витрати, які менеджер не може контро-лювати та на які не може впливати своїми рішеннями.