2.2. Класифікація доходів і характеристика їх основних видів

Категорія „доходи” характеризує збільшення економічних вигод у виг-ляді надходження активів або зменшення зобов‘язань, які призводять до зрос-тання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників). Відповідно до вимог П(С)БО в основу визначення доходів певного періоду покладено можливість одночасного визнання витрат, здійснених для отримання доходу, і навпаки.

Основні засади класифікації доходів регламентуються П(С)БО 3 „Звіт про фінансові результати”, П(С)БО 15 „Доходи” та передбачають функціональ-ну ознаку їх групування відповідно до видів діяльності, за якими були отримані доходи. За видами діяльності доходи поділяють на доходи від звичайної та над-звичайної діяльності. Доходи звичайної діяльності при цьому розмежовуються в розрізі операційних, фінансових та інших доходів. Детальна класифікація до-ходів в розрізі джерел їх надходження представлено на рис. 2.2.

Звичайною діяльністю є будь-яка основна діяльність підприємства, а та-кож операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення.

Надзвичайна подія – це подія або операція, яка відрізняється від звичай-ної діяльності підприємства, та не очікується, що вона повторюватиметься пері-одично або в кожному наступному звітному періоді (наприклад, стихійне лихо).

Доходи від надзвичайних подій

Рис. 2.2. Класифікація доходів за джерелами надходження

2.3. Типові тенденції динаміки витрат при змінах обсягу виробництва

Витрати під впливом тих чи інших факторів діяльності поводять себе по-різному. Відповідно під поведінкою витрат розуміють характер їх реагуван-ня на зміни в діяльності суб‘єкта господарювання. Показник, який викликає зміни у складі та характері витрат і відповідає тому чи іншому виду діяльності, називається фактором витрат.

Будь-якому об‘єкту витрат (виду діяльності) відповідають декілька фак-торів, які впливають на цей об‘єкт. Однак, основним фактором витрат традицій-но вважають обсяг діяльності підприємства. Типові тенденції динаміки витрат при змінах обсягу виробництва визначаються їх видами: постійні та змінні.

Під постійними витратами розуміють витрати, величина яких залиша-ється незмінною при коливанні завантаженості виробничих потужностей або обсягу діяльності. Прикладом постійних витрат є заробітна плата управлінсько-го персоналу, амортизація обладнання, витрати на освітлення тощо.

Сукупні постійні витрати щодо всього випуску продукції залишаються незмінними незалежно від кількості такої продукції, відповідно вектор їх пове-дінки розташовуватиметься паралельно до осі абсцис (рис. 2.3). Постійні витра-ти на одиницю продукцію змінюватимуться оберненопропорційно зміні обсягу продукції, тобто матимуть регресивний характер (рис. 2.4). Наприклад, витрати на освітлення приміщення виробничого цеху складають 500 грн., тобто вони не залежать від обсягу виготовленої у ньому продукції, тоді як розмір витрат на освітлення у розрахунку на одиницю продукції зменшуватиметься при наро-щенні обсягів виробництва (табл. 2.3).

Рис. 2.3. Поведінка загальних (сукупних) постійних витрат виробництва

Таблиця 2.3.

Тенденції поведінки постійних витрат виробництва

Обсяг виробництва продукції, одиниць	Сукупні витрати на освітлення цеху, грн.	Постійні питомі витрати на одиницю продукції, грн.
500	500	1,00
1000	500	0,50
1500	500	0,33
2000	500	0,25
2500	500	0,20

Рис. 2.4. Поведінка питомих постійних витрат на одиницю продукції

Під змінними витратами розуміють витрати, розмір яких змінюється пропорційно зміні обсягу виробництва. Прикладом змінних витрат є витрати на сировину і матеріали, заробітна плата основних виробничих робітників, витра-ти на технологічну енергію тощо.

Сукупні змінні витрати змінюються пропорційно зміні обсягу вироб-ництва, тоді як їх питома величина на одиницю продукції залишається незмін-ною. Наприклад, витрати технологічної енергії становлять 2 грн. на одиницю продукції, тоді як при збільшенні обсягу виробництва вони зростатимуть пря-мопропорційно такому збільшенню (табл. 2.4).

Графічно вказана залежність змінних витрат на виробництво продукції представлена на рисунках 2.5 та 2.6.

Таблиця 2.4.

Тенденції поведінки змінних витрат виробництва

Обсяг виробництва продукції, одиниць	Сукупні витрати техно-логічної енергії, грн.	Змінні питомі витрати на одиницю продукції, грн.
500	1000	2,00
1000	2000	2,00
1500	3000	2,00
2000	4000	2,00
2500	5000	2,00

Рис. 2.5. Поведінка загальних (сукупних) змінних витрат виробництва

Рис. 2.6. Поведінка питомих змінних витрат на одиницю продукції

Співвідношення змінних та постійних витрат характеризує ступінь реак-ції прибутку на динаміку обсягу виробництва та реалізації. Чим більшою є частка постійних витрат в їх загальній величині, тим більший обсяг виробницт-ва забезпечує його беззбитковість і тим суттєвішою є реакція прибутку на зміни обсягу виробництва та реалізації продукції.

Залежно від відсотка співвідношення зміни витрат і зміни обсягу вироб-ництва змінні витрати поділяються на пропорційні, прогресивні та дегресивні. Для опису вказаної залежності використовується категорія коефіцієнта реагу-вання витрат (Крв), який визначається за формулою:

Крв = % зміни витрат / % зміни обсягу діяльності

Залежно від коефіцієнта реагування витрат (Крв) на зміни обсягу вироб-ництва продукції їх поділяють в розрізі чотирьох основних груп:

• постійні витрати (Крв = 0);

• дегресивні витрати (0 < Крв < 1);

• пропорційні витрати (Крв = 1);

• прогресивні витрати (Крв > 1).

Типові тенденції поведінки витрат залежно від зміни обсягу вироб-ництва представлено на рис. 2.7.

Рис. 2.7. Тенденції взаємозв‘язку витрат і обсягів виробництва

Для забезпечення зниження собівартості продукції підприємства і відпо-відного підвищення прибутковості його роботи необхідно, щоб темпи зменшен-ня дегресивних витрат перевищували темпи росту прогресивних і пропорцій-них витрат.

У реальному житті рідко можна знайти витрати, які за своєю суттю є виключно постійними або змінними. Економічні явища і пов‘язані з ними вит-рати у більшості випадків є умовно-змінними або умовно-постійними, тобто во-ни містять одночасно і змінні, і постійні витрати (наприклад, плата за послуги зв‘язку включає постійну суму абонентної плати та змінну плату залежно від тривалості часу розмов). Інколи ці витрати називають змішаними.

Сукупні витрати у загальному вигляді відображаються формулою:

y = а + bx,

де: а – обсяг постійних витрат;

х – кількість одиниць продукції;

b – витрати на одиницю діяльності.

у

Рис. 2.8. Концепція сукупних витрат виробництва

Знання поведінки витрат та їх класифікації створює можливість менед-жеру приймати правильні рішення стосовно факторів, що впливають на їх рі-вень, і тим самим управляти витратами.