9.4. Поняття про трансфертні ціни, принципи їх застосування, функції та методи визначення

Трансфертною ціною вважають умовний рівень цін на продукцію (послу-ги, роботи) одного структурного підрозділу (центру відповідальності) підпри-ємства, яка передається іншому підрозділу цього ж підприємства. В результаті, продукція, що відпускається одним підрозділом іншому, відповідно є доходом для підрозділу, який продає, і витратами для підрозділу, який купує.

Процедура трансфертного ціноутворення впливає як на структурні під-розділи, так і на господарюючий суб‘єкт в цілому. Відбувається це за рахунок впливу на показники результативності підрозділів, прибутку підприємства в ці-лому й автономію підрозділів. Таким чином, система трансфертного ціноутво-рення повинна відповідати трьом основним цілям: 1) точне оцінювання резуль-татів діяльності (жоден менеджер підрозділу не повинен одержувати вигоду за рахунок другого, наприклад, один підрозділ поліпшує свою результативність, тоді як справи іншого погіршуються); 2) узгодженість цілей (менеджери підроз-ділів обирають дії, які збільшують загальні прибутки організації); 3) збережен-ня автономії підрозділу (центральне керівництво не повинно перешкоджати свободі прийняття рішень менеджерами підрозділів).

Базою визначення трансфертних цін можуть бути: 1) рівень витрат; 2) ринкові ціни; 3) договірні ціни. Результати обстеження 239 великих компаній США стверджують, що за основу трансфертних цін використовують переважно ринкові ціни – 31% обстежених підприємств, договірні ціни – 22%, ціни на рів-ні повних витрат – 25%, на рівні повних витрат плюс прибуток – 17%, на базі змінних витрат – 5% [20 : 363].

Одним із базових принципів трансфертного ціноутворення є підхід аль-тернативних витрат, який передбачає врахування інтересів як підрозділу, що продає, так і підрозділу, який купує. Підхід альтернативних витрат досягає цієї мети за допомогою визначення мінімальної ціни, на яку погодиться підрозділ-продавець, і максимальної ціни, яку згоден заплатити підрозділ-покупець. Мінімальна і максимальна ціни відповідають можливим або альтернативним витратам за внутрішнього відпуску продукції.

Мінімальна трансфертна ціна – це рівень ціни, який не завдаватиме збитку підрозділу, який продає, при продажу продуктів внутрішньому підрозді-лу порівняно з умовами продажу зовнішній стороні. Мінімальна трансфертна ціна повинна відшкодувати суму змінних витрат на одиницю продукції підроз-ділу-продавця і вигоду, яку цей підрозділ втрачає внаслідок відмови від про-дажу даної продукції зовнішнім споживачам.

Максимальна трансфертна ціна – це рівень ціни, який не завдаватиме збитку підрозділу, що купує, при купівлі ресурсів у внутрішнього підрозділу порівняно з умовами придбання аналогічного продукту у зовнішньої сторони.

Таким чином, принцип трансфертного ціноутворення – підхід альтерна-тивних витрат визначає, за яких умов потенційно може відбутися внутрішній відпуск ресурсів. Зокрема, продукт може бути відпущено або послугу надано внутрішньо кожного разу, коли альтернативні витрати (мінімальна ціна) підроз-ділу, що продає, менші за альтернативні витрати (максимальну ціну) підрозді-лу, який купує. Саме таким визначенням цей підхід гарантує, що жоден з ме-неджерів підрозділів не залишатиметься в програші при внутрішній передачі, тобто загальні прибутки підрозділів не зменшаться через внутрішній відпуск.

Якщо зовні існує ринок досконалої конкуренції, то для продукту, що від-пускається, справжньою трансфертною ціною буде ринкова ціна. Трансфертне ціноутворення на основі ринкових цін є дуже привабливим, оскільки дає змогу узгодити результати діяльності окремих підрозділів та підприємства в цілому. Однак, застосування ринкових цін як бази трансфертного ціноутворення, мож-ливе лише за умов існування ринку аналогічних (подібних) напівфабрикатів, стабільності цін на них та при високому рівні децентралізації управління всере-дині господарюючого суб‘єкта. При застосуванні ринкового методу трансферт-на ціна продукту визначається за формулою [16 : 168]:

Трансфертна ціна

=

Змінна собівартість одиниці продукції

+

Маржинальний дохід на одиницю продукції, який втрачається підрозділом у результаті відмови від зовнішніх продажів

Трансфертне ціноутворення може здійснюватись на основі собівартості. При цьому розмежовують три методи такого ціноутворення: 1) на основі пов-ної собівартості; 2) за повною собівартістю плюс націнка; 3) за змінними витра-тами плюс фіксована доплата. У всіх трьох випадках з метою уникнення пере-дачі транзитної неефективності від одного підрозділу до іншого, при визначен-ні трансфертної ціни доцільно використовувати нормативні витрати.

Згідно комплексних аналітичних досліджень Ч.Т.Хорнгрена та Дж.Фос-тера методи трансфертного ціноутворення в західній економіці наприкінці ХХ століття розподілялися наступним чином (табл. 9.2.):

Таблиця 9.2.

Розподіл і застосування методів трансфертного ціноутворення, % [20 : 365]

Держава	База трансфертного ціноутворення
	ринкова ціна	змінні витрати	повна собівар-тість	договірна ціна	інші
В середині країни США Австралія Канада Японія Індія Великобританія Мультинаціональне ціноутворення США Канада Японія Великобританія	30 46 34 34 47 41 35 37 37 31	4 8 6 2 6 6 2 5 3 5	45 37 37 44 47 19 42 26 38 28	18 9 18 19 - 24 14 26 22 20	3 - 5 1 - 10 7 6 - 16