1.2. Етапи розвитку управлінського обліку
Історичний процес формування й розвитку управлінського обліку до-цільно розмежовувати в розрізі чотирьох стратегічних етапів, починаючи з мо-менту виникнення його теоретичної концепції у вигляді обліку витрат з метою калькулювання собівартості продукції та контролю витрат. Становлення управ-лінського обліку відбулося в середині XIX ст., для якого був характерний швид-кий розвиток мануфактурного виробництва. На цьому етапі облік починають розглядати як функцію управління.
На другому етапі (початок XX – середина 50-х років XX ст.), для якого було характерним становлення капіталістичної системи господарювання, відбу-вається виділення управлінського обліку як окремої системи і паралельне функ-ціонування двох бухгалтерій – „обов'язкової” фінансової та „факультативної” управлінської. Концепція управлінського обліку започатковує здійснення каль-кулювання продукції (робіт, послуг) за системою стандарт-кост, облік витрат і результатів за центрами відповідальності.
На третьому етапі (50 – 80-ті роки XX ст.), для якого характерний роз-виток транснаціональних корпорацій, відбувається впровадження директ-кос-тингу. Управлінський обік формується як самостійна система, перетворюється в „учасника” і „виконавця” управлінської політики підприємства.
На четвертому етапі (з 80-х років XX ст.), для якого характерна глобалі-зація економіки й інтеграція національних економік країн у єдиний світовий ри-нок, управлінський облік набуває стратегічного характеру. Даний етап розвитку управлінського обліку пов'язаний передусім з посиленням ролі стратегічного управління в умовах глобальних змін у технології виробництва та системах уп-равління. Це сприяло значному вдосконаленню існуючої системи управлін-ського обліку з позицій підвищення якості й продуктивності інформації, яка на-давалася менеджерам різних рівнів. Як наслідок була розроблена і впроваджена в практику система управлінського обліку на основі діяльності, що передбачала управління видами діяльності. Впровадження оновленої системи управлінсько-го обліку зумовило його переорієнтацію від управління виключно виробничими процесами до управління іншими функціями бізнесу [17 : 13].
Сучасний управлінський облік, використовуючи зовнішню та внутріш-ню інформацію, а також принципи бюджетування, здійснює аналіз діяльності підприємства з урахуванням як поточних, так і довгострокових цілей, тобто поступово перетворюється на стратегічний управлінський облік, в основу якого покладено стратегічне управління витратами, яке передбачає використання даних про витрати на розробку і визначення кращих стратегій, що забезпечать стійку конкурентну перевагу. Зацікавленість у стратегічному управлінні витра-тами виникла у зв'язку із зростанням ролі стратегії за останні 20 років ХХ ст.
1.3. Предмет, метод і об‘єкти управлінського обліку
Предмет управлінського обліку становить діяльність підприємства в ці-лому та його структурних підрозділів. Основними елементами предмета управ-лінського обліку є витрати діяльності, доходи діяльності, результати діяльності. Логічно-структурна модель предмета управлінського обліку представлена на рис. 1.4.
Рис. 1.4. Логічно-структурна модель предмета управлінського обліку
Враховуючи те, що управлінський облік визнається системою фіксації та інтерпретації інформації про діяльність підприємства для внутрішніх корис-тувачів у процесі управління підприємством, зміст предмета управлінського обліку деталізують його об‘єкти, які можна об‘єднати у дві групи:
виробничі ресурси підприємства (засоби праці, предмети праці, трудові ресурси);
господарські процеси та їх результати (постачальницько-заготівельний процес, виробничий процес, процес реалізації, процес визначення фінан-сових результатів).
Зважаючи на те, що управлінський облік є інтегрованою системою ряду економічних дисциплін, відповідно метод управлінського обліку містить:
елементи методу фінансового обліку (рахунки, подвійний запис, інвентаризація, документація, оцінка, калькулювання);
елементи статистики (індексний метод);
прийоми економічного аналізу (факторний аналіз);
математичні методи (кореляція, лінійне програмування тощо).