Тема 6. Взаємозв’язок витрат, обсягу діяльності
ТА ПРИБУТКУ
План лекційних питань
Методологія прийняття рішень і планування діяльності на основі встановлення та аналізу взаємозв‘язку „витрати – обсяг – прибуток”.
Характеристика методів аналізу взаємозв‘язку „витрати – обсяг – прибуток”.
Характеристика графічних методів аналізу беззбитковості, маржинального доходу, прибутку.
6.1. Методологія прийняття рішень і планування діяльності
на основі встановлення та аналізу взаємозв‘язку
„витрати – обсяг – прибуток”.
Фінансова діяльність будь-якого господарюючого суб‘єкта спрямована на одержання позитивного підприємницького результату – прибутку, який ста-новить основу власних внутрішніх ресурсів підприємства та застосовується для розрахунку комплексу показників, що характеризують ефективність дій його керівництва. Формування прибутку відбувається під системним впливом всіх господарських операцій підприємства, однак домінуючим його джерелом пере-важно виступає операційна діяльність, яка за підрахунками вітчизняних науков-ців забезпечує одержання до 95 % кінцевого фінансового результату [17 : 139]. Відповідно основним завданням управління фінансовим результатом є виявлен-ня найважливіших чинників, що визначають обсяг операційного прибутку, і по-шук резервів його стабільного збільшення.
Адміністративний апарат підприємства повинен проводити постійний мо-ніторинг впливу зовнішніх чинників на операційні доходи і витрати. Однак одер-жати вичерпну характеристику взаємозв‘язку попиту та пропозиції надзвичайно складно. В результаті використання економічних інструментів оптимізації своєї діяльності у підприємства дещо обмежується. У зв'язку з цим для побудови діє-вого механізму управління формуванням операційного прибутку необхідно ре-тельно відстежувати взаємозв'язок між основними параметрами діяльності під-приємства. Для ефективної координації діяльності підприємства вирішальне зна-чення має встановлення залежності фінансового результату від обсягу діяльності, доходів та витрат. Ця теоретична залежність покладена в основу моделі аналізу «витрати – обсяг діяльності – прибуток».
Аналіз взаємозв‘язку витрат, обсягу діяльності та прибутку ряд вітчиз-няних економістів називають „аналізом чутливості” [16 : 88].
Аналіз взаємозв‘язку «витрати – обсяг діяльності – прибуток» – це ана-літичний підхід до вивчення залежності між витратами та доходами за різних рівнів діяльності підприємства. Він дозволяє дослідити тенденції, що відбува-ються з операційним прибутком внаслідок зміни певних параметрів діяльності господарюючого суб'єкта – ціни продукції, обсягу продажу, величини і складу витрат. За допомогою цього аналізу можна вирішити наступні питання: який обсяг реалізації забезпечить рівень беззбиткової діяльності; який обсяг продажу дозволить досягти запланованої величини прибутку; який асортимент продукції буде оптимальним; як впливати на прибуток за допомогою змін у складі вит-рат; яка нижня межа цін на продукцію, що реалізується підприємством і т.д.
Аналіз взаємозв'язку витрат, обсягу діяльності та прибутку дозволяє визначити вплив окремих чинників на процес формування операційного при-бутку. Тому його широко застосовують у процесі короткострокового плануван-ня для встановлення обсягів продажу й оцінки відповідних витрат. Крім того, він консолідує усю фінансову інформацію підприємства, що створює надійну базу для прийняття управлінських рішень.
Таким чином, взаємозв'язок між доходами, витратами та фінансовим ре-зультатом виступає корисним інструментом для визначення структури й обсягу економічних проблем підприємства та сприяє їх вирішенню. Аналіз «витрати – обсяг діяльності – прибуток» є ефективним засобом поточного планування і прийняття операційних рішень.
Слід однак зазначити, що аналіз взаємозв'язку «витрати – обсяг діяль-ності – прибуток» базується на дещо спрощеній моделі бізнесу. Відповідно при його застосуванні необхідно звертати увагу на низку припущень, які покладені в основу функціонування даної системи і обмежують її використання:
ціна реалізації продукції не залежить від обсягів її продажу;
всі витрати діяльності слід розмежовувати на постійні та змінні (аналіз взаємозв‘язку «витрати – обсяг діяльності – прибуток» базується на принципах калькулювання за змінними витратами (директ-костинг);
поведінка витрат та доходів характеризується лінійною функцією;
єдиним чинником впливу на витрати та доходи є обсяг продажу;
обсяги виробництва та реалізації визнаються ідентичними;
підприємство виготовляє один вид продукції.
Якщо одне або більше припущень не дотримуються, то застосування вказаної методики аналізу може призвести до некоректних результатів і прий-няття на їх основі неправильних управлінських рішень.
Слід зазначити, що наведені вище обмеження й передумови властиві так званій „бухгалтерській” моделі аналізу „витрати – обсяг діяльності – прибуток”. Підхід економістів для визначення залежності між доходами, витратами та фі-нансовим результатом характеризується більшою реалістичністю і складністю (рис. 6.1). Функції доходів та витрат формуються у вигляді кривих.
Рис. 6.1. Поведінка доходів та витрат в економічній моделі аналізу «витрати – обсяг діяльності – прибуток»
Це пояснюється тим, що, по-перше, для збільшення попиту на продук-цію підприємства і відповідно обсягу його діяльності понад певну досягнуту ве-личину необхідно знизити ціни; по-друге, „нелінійна” поведінка загальних вит-рат зумовлена впливом масштабу діяльності (при цьому свої „типові” ознаки можуть міняти як змінні, так і постійні витрати) і т.д. Наприклад, при зростанні обсягу виробництва спостерігається ефект збільшення віддачі від розширення масштабу діяльності: зменшуються змінні витрати на одиницю продукції завдя-ки одержанню знижок при придбання великих партій матеріалів або сировини тощо. В свою чергу, розширення діяльності викликає необхідність підвищити виробничі потужності, що призводить до стрибкоподібного зростання постій-них витрат (амортизація нового обладнання, орендна плата, опалення та освіт-лення залучених приміщень тощо).
Таким чином, узгодження бухгалтерської та економічної моделі аналізу відбувається лише в межах певного короткого періоду часу, протягом якого не-можливо швидко змінити обсяг діяльності. Тому реальні лінії доходів і витрат дійсно мають лінійний характер (рис. 6.2).
Вказаний часовий відрізок називають релевантним діапазоном або зо-ною релевантності (його тривалість дорівнює одному року).
Рис. 6.2. Поведінка доходів та витрат у межах релевантного діапазону
Однак більша об'єктивність даних, які пропонує економічна модель ана-лізу „витрати – обсяг діяльності – прибуток”, не завжди підвищує корисність інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень, оскільки, наприк-лад, реальні криві доходів та витрат можуть взагалі не перетинатися. Крім того, витрати на одержання точніших даних можуть перевищити вигоди від викорис-тання останніх. Тобто застосування реальнішої, але водночас і складнішої еко-номічної моделі для виявлення та вивчення загальних залежностей між пара-метрами діяльності підприємства недоцільне. Жодна з моделей не може претен-дувати на визнання єдино правильної, оскільки і економісти, і бухгалтери кла-дуть в їх основу власні припущення, які так чи інакше призводять до спрощен-ня поведінки доходів та витрат [17 : 145].