86. Основні поняття та процес формування міжнародного співробітництва в боротьбі зі злочинністю.

Постановка проблеми: загальносвітовий процес формування і вдосконалення правового регулювання міжнародного співробітництва у сфері кримінального процесу, історія участі в ньому України також утворює рух від менш складних до більш складних правових та процесуальним формам. У цьому процесі очевидні як позитивні, так і негативні явища. Проте в цілому домінує прогресивна тенденція, суть якої полягає у вдосконаленні вітчизняного кримінально-процесуального законодавства про міжнародне співробітництво у сфері кримінального процесу (судочинства). Останнім часом світовим співтовариством розроблені і прийняті нові документи, приєднання до яких вимагає глибокого осмислення їх основних положень, компетентною теоретичної оцінки, розробки механізмів реалізації в національному кримінально-процесуальному законодавстві.

Аналіз розробленості теми: основні напрями міжнародного співробітництва у сфері кримінального процесу досліджувалися в роботах таких авторів, як А. Б. Соловйов, Ф. С. Бражник, В. В. Сергєєв, А. А. Тарасов та інші. Необхідність теоретичної розробки основ правового регулювання у вітчизняному законодавстві, а саме нових напрямків міжнародного співробітництва у сфері кримінального процесу зумовила вибір теми даної роботи і визначає її актуальність.

Метою даної роботи є дослідження та аналіз міжнародного співробітництва у сфері кримінального процесу в Україні.

Міжнародне співробітництво у сфері кримінального процесу в світі та Україні, не завжди забезпечувалося історичної наступністю, оскільки наступні міжнародно-правові та кримінально-процесуальні інститути та норми не завжди були результатом закономірного розвитку попередніх. Разом з тим на більшості етапів розвитку української держави правове регулювання міжнародного співробітництва у кримінально-процесуальній сфері, відповідаючи загальносвітових тенденцій, відрізнялося нерідко випереджаючим розвитком окремих правових інститутів такого співробітництва, їх детального правовою регламентацією.

Для розуміння цієї теми необхідно визначиться з такими поняттями, як: міжнародне співробітництво у сфері кримінального процесу (судочинства), міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю, організована злочинність.

Міжнародне співробітництво у сфері кримінального процесу (судочинства) – це така, що здійснюється органом дізнання, слідчим, прокурором та судом відповідно до вимог законодавства, що регулює кримінальне судочинство, узгоджена з компетентними органами і посадовими особами іноземних держав, а також міжнародними організаціями діяльність з отримання та надання допомоги у досудовому провадженні та судовому розгляді, а також у прийнятті інших заходів, необхідних для правильного вирішення кримінальних справ [1].

Міжнародне співробітництво у боротьбі зі злочинністю є регульованою нормами міжнародного і внутрішньодержавного права діяльність щодо захисту інтересів особи, суспільства, держави та світового співтовариства від міжнародних, транснаціональних і мають транснаціональний характер злочинів, які зазіхають на внутрішньодержавні правопорядок [3]. Вона здійснюється шляхом прийняття узгоджених між країнами заходів щодо: 1) встановлення караності в кримінальному порядку певних суспільно-небезпечних діянь (криміналізації) і уніфікації на цій основі кримінального законодавства; 2) припинення готуються або скоєних злочинів, в тому числі і шляхом проведення в необхідних випадках оперативно-розшукових дій; 3) надання допомоги в розслідуванні кримінальних справ та здійсненні кримінального переслідування; 4) організації діяльності міжнародних судових органів, пов'язаної з розслідуванням міжнародних злочинів, здійсненням кримінального переслідування і покарання осіб, винних у їх скоєнні; забезпечення виконання кримінальних покарань; 5) пост пенітенціарному впливу; 6) надання професійно-технічної допомоги та попередження злочинів [4].

Організована злочинність - особлива протиправну діяльність злочинних організацій, спільнот і груп, заздалегідь планують стратегію і тактику неодноразового вчинення злочинів, що мають всередині себе чіткий розподіл ролей, свого роду спеціалізацію, ієрархічну структуру.

Пріоритетними напрямками розвитку правового регулювання міжнародного співробітництва у сфері кримінального процесу (кримінального судочинства) є, по-перше, вдосконалення його процесуальної процедури за рахунок розширення в кримінально-процесуальному законодавстві кола норм і правових інститутів, детально регламентують цілі та предмет такої співпраці, поняття та зміст його окремих напрямків і видів, права та обов'язки що беруть участь у ньому осіб, його особливості по окремих категоріях кримінальних справ, а по-друге, формування у вітчизняному кримінальному процесі правових засад реалізації його нових напрямів, формування яких на міжнародно-правовому рівні вже ведеться, в тому числі і за участю України. Дані пріоритети в повній мірі відповідають загальносвітовим тенденціям розвитку правового регулювання кримінально-процесуальних аспектів міжнародного співробітництва і відповідає інтересам країни [5].

Таким чином, виходячи з викладеного, можна зробити наступні висновки:

Належне регулювання в національному кримінально-процесуальному законодавстві правил міжнародного співробітництва є необхідною гарантією самого правосуддя, гарантією не менш важливою, ніж правове регулювання традиційних інститутів і підгалузей кримінального судочинства.

Необхідно виділити в системі кримінально-процесуального права самостійну підгалузь - право міжнародного співробітництва у сфері кримінального процесу (кримінального судочинства), яка повинна стати предметом самостійної наукової дисципліни - теорії міжнародного співробітництва у кримінальному процесі, що знайде відображення в українському кримінально-процесуальному законодавстві, в міжнародно-правових документах, і виявиться корисними для практичних працівників органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, буде сприяти розвитку і зміцненню міжнародного співробітництва у сфері кримінального процесу.