83. Режим воєнного полону. Режим воєнної окупації.

Воєнна окупація — це тимчасове захоплення території (частини території) однієї держави збройними силами іншої держави і установлення військової адміністрації на захопленій території. Воєнна окупація будь-якої території не означає її переходу під суверенітет держави, що захопила.

За режиму окупації стосовно цивільних осіб забороняється:

1) чинити будь-які акти насильства, залякування або образи;

2) застосовувати примусові заходи, фізичного або морального порядку, зокрема, із метою одержання відомостей;

3) застосовувати катування, тілесні покарання, медичні досліди і т.п.;

4) застосовувати колективні покарання;

5) захоплювати заручників;

6) депортувати цивільне населення з окупованої території.

Воєнна окупація — це міжнародно-правовий режим, при якому:

1) збройні сили однієї держави тимчасово займа ють і удержують територію ворожої держави;

2) окупант здійснює функції воєнного контролю і цивільного управління шляхом установлення нових норм права;

3) продовжується стан війни між державою, що окупується, й державою, що окупує;

4) суверенітет стосовно окупованої території не переходить до окупанта і він не вправі цілком ліквідувати стару систему права;

5) міждержавні відносини на окупованій терто рії регулюються нормами міжнародного гуманітарного права;

84. Обмеження засобів і методів ведення війни.

Відповідно до норм міжнародного права право сторін у збройному конфлікті вибирати методи або засоби ведення війни не є необмеженим. Існує принцип, що забороняє застосування в збройних конфліктах зброї, снарядів і речовин і методів ведення війни, що можуть завдати надмірні ушкодження або принести зайві страждання.

Засобами ведення війни – зброя й інші засоби, застосовувані збройними силами у війні для заподіяння шкоди і поразки супротивника.

Методи ведення війни — це способи застосування засобів війни.

Відповідно до міжнародного права цілком заборонені такі засоби ведення війни:

1) вибухові і запальні кулі;

2) кулі, що розвертаються або сплющуються в людському тілі;

3) отрути й отруєна зброя;

4) задушливі, отруйні та інші гази, рідини і процеси;

5) біологічна зброя;

6) засоби впливу на природне середовище, що мають широкі довгострокові наслідки в якості засобів руйнації, завдання шкоди або заподіяння шкоди іншій державі.

Щодо можливості застосування ядерної зброї, прямої заборони використовувати ядерну зброю в міжнародному праві немає, ядерні держави обґрунтовують правомірність її використання при здійсненні права на колективну й індивідуальну самооборону, при нанесенні відповідного ядерного удару. Проте, з іншого боку, у міжнародному праві є норми про заборону засобів і методів ведення війни, що спричиняють надмірні руйнації, що мають невибіркову дію, норми про захист цивільного населення під час війни, тому вважається обгрунтованим віднесення ядерної зброї до заборонених засобів і методів ведення війни.

Забороняється при будь-яких обставинах застосовувати:

1) міни-пастки у вигляді переносного предмета, що здається нешкідливим, який призначений для поміщення в нього вибухової речовини і для вибуху при доторку або наближенні до нього;

2) міни-пастки, що яким-небудь чином з'єднані або асоціюються з міжнародно визнаними захисни ми сигналами; хворими, пораненими або мертвими; місцями поховання; медичними об'єктами, устаткуванням або транспортом; дитячими іграшками; про дуктами харчування; кухонним посудом.

Забороняється також перетворювати ліси або інші види рослинного покрову в об'єкт нападу з застосуванням запальної зброї, за винятком випадків, коли такі природні елементи використовуються для того, щоб укрити, сховати або замаскувати комбатантів або інші військові об'єкти, або коли вони самі є військовими об'єктами.

Відповідно до міжнародного права заборонені також такі методи ведення війни:

1) зрадницьки вбивати або ранити мирне населення або супротивника;

2) вбивати або ранити супротивника, що здався і склав зброю;

3) повідомляти тому, хто обороняється, що у разі опору пощади нікому не буде;

4) незаконно користуватися парламентерським прапором або прапором держави (нейтральної), що не бере участь у війні, прапором або знаками Червоного Хреста та ін.;

5) примушувати громадян ворожої сторони брати участь у військових діях проти своєї держави;

6) геноцид під час війни;

7) убивство парламентера й осіб, які його супроводжують (трубача, сурмача, барабанщика);

85. Нейтралітет у війні.

Нейтралітет у війні — це особливий правовий статус держави, що не бере участь у війні і утримується від надання допомоги обом воюючим сторонам.

У міжнародному праві розрізняють:

1) постійний нейтралітет (Швейцарія, Австрія);

2) евентуальний нейтралітет (у даній війні);

3) нейтралітет у силу договору між відповідними державами.

Водночас нейтральні держави мають право: відбивати силою спроби порушити статус нейтралітету; надавати свою територію для утримання поранених; дозволяти заходження у свої порти санітарних суден воюючих держав і т:д.

Воюючі не вправі здійснювати на нейтральній території й у нейтральних водах які-небудь дії, що порушують нейтралітет. Заборонено перетворювати нейтральні порти і води в бази для морських операцій. Прохід через територіальні води нейтральних держав воєнних суден воюючих держав не вважається порушенням нейтралітету. Але не можна користуватися територіальними водами, портами і рейдами для збільшення воєнного потенціалу збройних сил воюючих.

Нейтральні держави, зберігаючи право на самооборону, повинні виконувати правила нейтралітету. Так, постійно нейтральні держави не повинні в мирний час входити у воєнні блоки; надавати свою територію для іноземних військових баз або формування військових загонів воюючих; допускати передачу воюючим техніки і боєприпасів. При порушенні цих правил воюючі держави можуть вважати територію нейтральної держави театром воєнних дій.