Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Питання до екзамену з МП 2011.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
904.7 Кб
Скачать
  1. Поняття та характеристика системи міжнародного права.

Сучасне міжнародне право є окремою правовою системою, яка складається з принципів, договірних і звичаєвих норм, що регулюють відносини між державами, міжурядовими організаціями й іншими суб’єктами міжнародного права.

Компоненти системи — принципи, договірні та звичаєві норм, рішення міжнародних судових органів тощо — залежно від предмета регулювання об’єднуються в галузі міжнародного права, якот: право зовнішніх зносин, право міжнародних організацій, міжнародне морське право, космічне право, міжнародне економічне право тощо.

Міжнародне право охоплює величезні складні сфери транснаціонального значення, як традиційні (статус держави, правонаступництво держав, закони та звичаї війни, право міжнародних договорів тощо), так і нові (міжнародні організації, ядерна енергія, повітряне право, навколишнє середовище, захист прав людини тощо). Компонентами системи міжнародного права слід вважати також такі правові інститути, як міжнародне визнання, міжнародна відповідальність і санкції, правонаступництво тощо. Компоненти системи міжнародного права в умовах реальних міжнародних відносин постійно взаємодіють. Протиріччя окремих норм і принципів в умовах взаємодії не руйнують один одного, а дають змогу добиватися оптимальних результатів в інтересах забезпечення головної мети системи — співробітництва держав в умовах міцного миру та надійної безпеки.

Система міжнародного права — це порядок розташування принципів і норм у логічній послідовності або за предметом регулювання. Систему міжнародного права слід відрізняти від системи науки міжнародного права. Система науки міжнародного права створюється науковцями з метою вивчення, кодифікації, забезпечення методів тлумачення, вірного розуміння сутності міжнародного права. Такі підрозділи науки міжнародного права, як історія міжнародного права, предмет і сутність міжнародного права, вивчають міжнародне право загалом, а не його окремі галузі.Наука міжнародного права — суттєва частина загальної науки права — юриспруденції. Система науки міжнародного права здатна забезпечити знання, розуміння та застосування його принципів і норм.

  1. Поняття, характерні риси та класифікація норм міжнародного права.

Основним, первинним еле¬ментом системи міжнарод-ного права є міжнародна правова норма. Водно¬час міжнародно-правові норми є доказовою та універсаль¬ною формою існування міжнародного права.

Норми міжнародного права — це загальнообов'язкові правила діяльності і взаємовідносин держав або інших суб'єктів міжнародного права. Норми міжнародного права — це правило поведінки, яке створюється дер-жавами та іншими суб'єктами міжнародного права шля¬хом узгодження своїх позицій і визнається ними як юри¬дично обов'язкове. Норми міжнародного права створюються на засадах доб¬ровільних угод між його суб'єктами. В результаті компро¬місів, поступок та узгоджень держави приходять до взаємно погодженого рішення про певні правила взаємовідносин. Закріплені в загальновизнаних юридичних формах, джере¬лах міжнародного права (міжнародних договорах та звича¬ях, певних актах міжнародних організацій), вони визнають¬ся нормами міжнародного права, які мають «погоджувальний», «координаційний» характер.

Види норм:

а) за змістом та місцем у системі — принципи та норми;

б) за просторовою сферою дії — універсальні, регіональні, локальні й партикулярні;

в) за юридичною силою — імпе¬ративні, диспозитивні і рекомендаційні;

г) за характером нормативних приписів — зобов'язальні, заборонні, упов-новажувальні, відсильні;

д) за властивостями регулятив¬них функцій — матеріальні і процесуальні;

є) за джерела¬ми (засобами створення і формами існування) — дого¬вірні, звичаєві, певні норми рішення міжнародних ор¬ганізацій;

є) за термінами дії — строкові та безстрокові.

Усі норми чинного міжнародного права мають для їх суб'єктів обов'язковий юридичний характер. Проте за юридичною силою норми класифікуються як імперативні, диспозитивні й рекомендаційні. Критерій юридичної сили норм визначає їхнє місце і роль у механізмі міжнародно-правового регулювання, впорядковування їхніх ієрархіч¬них взаємозв'язків, рівень розвитку системи міжнародно¬го права в цілому.

Серед перерахованих видів норм особливе місце по¬сідають імперативні норми. Вперше вони одержали офі¬ційне, універсальне та юридичне визнання в міжнародно¬му договорі універсального характеру — Віденській кон¬венції про право міжнародних договорів 1969 p., потім були відображені у Віденській конвенції про право дого¬ворів між державами та міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями 1986 р.

Імперативні норми складають незначну кількість МПН, тоді як основна частина норм міжнародного права є диспозитивними. Це тому, що міжнародне право має координаційний характер, і держави як суверенні суб'єкти міжнародного права основний обсяг різноманітних між¬державних відносин урегульовують не за допомогою імпе¬ративних, загальнообов'язкових норм.