30. Державний кордон і його види. Поняття делімітації та демаркації державних кордонів.

Територія однієї держави відокремлюється від території іншої держави за допомогою державних кордонів.

У міжнародній доктрині є різні визначення державних кордонів. Одні автори визначають державні кордони як лінію, що встановлює межі сухопутної або водної території держави, інші — як юридично обґрунтовану умовну лінію, що визначає межі не тільки поверхні, але також і надр і повітряного простору, а треті — як фактичні або уявлювані лінії на сухопутному, водному і повітряному просторах і надрах, що визначають межі дії державного суверенітету.

Слід відрізняти державні кордони, що розділяють і розмежовують території суміжних суверенних держав, і адміністративно-територіальні або адміністративні кордони, за допомогою яких здійснюється розмежування окремих частин однієї держави: адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів федерації і т.п.

Головне завдання державних кордонів полягає у визначенні просторових меж територіального верховенства держави й в обмеженні приналежної їй території, котра складає матеріальну основу життєдіяльності народу і самої держави.

Сучасне міжнародне право забороняє односторонні, а тим більше насильницькі дії пов'язані зі зміною кордонів. Проте воно не виключає можливості мирної зміни кордонів за домовленістю між суміжними державами, тобто шляхом укладання міжнародних угод, і відповідно до принципів міжнародного права.

Існують сухопутні, водні і повітряні кордони держави, що розрізняються в залежності від місця проходження.

За способами встановлення розрізняють кордони:

а) астрономічні — вони проводяться по меридіанах і паралелях (наприклад, такий кордон проходить по 38 паралелі між КНДР і Південною Кореєю);

б) орографічні - що проходять по місцевості з рахунком її рельєфу (такі кодони є між переважною більшістю суміжних держав);

в) геометричні — вони прокладаються шляхом нанесення прямих ліній (більшість таких кордонів існує в Африці: між Єгиптом і Суданом, між Єгиптом і Лівією, Лівією і Чадом та ін.; вони проходять також між Аляскою (США) і Канадою та ін.).

31. Міжнародні ріки і їх правовий режим. Правовий режим Дунаю.

Якщо ріка протікає по території двох чи більше держав,

для її використання може бути встановлений міжнародно_

правовий режим.

Відповідно до сучасного міжнародного права до рік і озер,

що мають міжнародно_правовий режим, відносять: міжна_

родні ріки, прикордонні ріки та прикордонні озера.

Міжнародні — це ріки, що протікають по території двох і

більше держав і є судноплавними (Дунай, Рейн, Конго, сис_

тема рік Амазонки, Ла_Плати й ін.). На міжнародних ріках

на підставі договірних чи звичайних норм міжнародного

права встановлюється, як правило, свобода судноплавства

для торгових суден прибережних держав. Однак серед міжна_

родних рік зустрічаються відкриті ріки, на яких відповідно

до угоди прибережних держав установлена свобода судно_

плавства для всіх держав світу (Дунай, Рейн, Шельда, Мо_

зель, Конго, Амазонка й ін.) Плавання по міжнародних ріках

військових судів неприбережних держав заборонено.

Прикордонні — ріки, що розділяють території двох і

більше держав (Амур, Буг, Тиса й ін.). Правовий режим

прикордонних рік установлюється зазвичай або договором

про кордон, або внутрішнім законодавством прибережних

держав, що мають спільний кордон. На таких ріках нерідко

застосовуються обмеження свободи судноплавства.

Суттєвий вплив на сучасну міжнародну регламентацію судноплавства по Дунаю зробили правові наслідки Другої світової війни. Плавання по Дунаю військових кораблів придунайських країн за межами країни, прапор якої несе корабель, може здійснюватися тільки за домовленістю між заінтересованими придунайськими державами. Судноплавство по річці військових кораблів не придунайських держав заборонено.

В 1948 році в Белграді була підписана Болгарією, Угорщиною, Румунією, СРСР, УРСР, Чехословаччиною і Югославією Конвенція про режим судноплавства по Дунаю. Конвенція зобов'язує придунайські держави утримувати свої ділянки Дунаю в судноплавному стані та не створювати перешкод для його здійснення іншими державами. Для дотримання умов плавання по Дунаю, відповідно до Конвенції 1948 року, була створена Дунайська комісія, до складу якої входять представники держав-учасниць.

На основі положень Конвенції 1948 року була заснована спеціальна річкова адміністрація, що здійснює регулювання судноплавства і проведення гідротехнічних робіт у низов'ях Дунаю. Створені і діють інші спеціальні органи. У 1985 році була прийнята Декларація про співробітництво придунайських держав із питань водного господарства ріки Дунай, особливо охорони його вод від забруднення. Декларація має на меті забезпечення раціонального використання вод Дунаю і захист ріки від забруднення.