1.2. Професійне орієнтування учнів при вивченні економіки в школі

Мета навчання економіки в загальноосвітній школі випливає, із загальної мети шкільної освіти «всебічний розвиток особистості та створення умов для інтелектуального, морального, фізичного розвитку і саморозвитку учнів. Для шкільного віку більш зрозуміла прикладна економіка, яка доводить до свідомості учнів базові економічні знання на прикладі цікавих «життєвих» ситуацій, а найбільш ефективними є ігрові методи навчання.[13]

Сучасна економічна освіта характеризується різноманітністю вибору професій: менеджер, банкір, аудитор, фінансист та інші. Усі ці спеціальності звучать по-сучасному, в ритмі сьогодення і манять можливістю хорошого зарабітку. Проте юнак, який щойно вийшов зі стін школи і стоїть перед вибором, не завжди чітко усвідомлює, в чому полягає особливість економічної освіти загалом та обраної спеціальності зокрема.

Тому, я вважаю, необхідно здійснювати професійне орієнтування учнів при вивченні економіміки.

Опанування змістом даного предмету значно поширює життєві можливості випускників школи:

• Формує економічну і правову культуру, завдяки чому вони можуть швидше адаптуватися в умовах ринкової економіки;

• Надає інформацію про професії на ринку праці

• Надає загальні та спеціальні економічні знання і формує навички, вчить компетентно приймати рішення, обговорювати й оцінювати отримані результати. Прогнозувати наслідки прийнятих рішень;

• Навчає працювати індивідуально і в групі, пізнавати особливості власного характеру і виробляти у себе бажані риси;

• Сприяє формуванню самодостатньої та соціально адаптованої особистості.

Отже, в основу вивчення економіки в школі покладено чітке розуміння добре сформованих базових економічних понять і закономірностей, які в майбутньому можуть допомогти учневі при виборі своєї професії. Ці поняття також дають школярам можливість деякою мірою розумітися на економічних проблемах повсякденного життя та приймати відповідні рішення, тобто робити оптимальний вибір з усіх можливих варіантів. Основи економічної освіти повинні вчити школярів економічно обґрунтованої поведінки в суспільному житті, що, безумовно, підвищить рівень їх економічної культури. Ця дисципліна ознайомить їх з фінансовим ринком, вони будуть знати, як вигідно використовувати свої заощадження, вони будуть знати про фінансових посередників, які можуть допомогти їм економити час. Учні зможуть прогнозувати наслідки прийняття рішень, навіть на побутовому рівні.

На мою думку, знання здобуті учнями після вивчення основ економіки в школі, стануть теоретичною базою для подальшого практичного їх застосування і допоможуть їм зробити правильний вибір майбутньої професії та реалізуватися в житті.

1.3. Соціально-психологічні особливості групи навчання.

Для того, щоб проведений урок був успішним, подана нова інформація була засвоєна, необхідно враховувати психологічні особливості учнів, для яких викладається матеріал.

Так як моя курсова робота за програмою: Світове господарство та міжнародний бізнес для учнів 11 класу загальноосвітніх закладів, то доцільно розглянути саме цю вікову категорію.

Врахування вікових особливостей - один із основних педагогічних принципів. Спираючись на нього, вчителі регламентують учбове навантаження, встановлюють відповідні обсяги зайнятості різними видами праці, визначають найбільш сприятливий для розвитку розпорядок дня, режим праці і відпочинку. Вікові особливості вимагають правильного вирішення питань вибору і розміщення навчальних предметів і учбового матеріалу в кожному предметі, а також вибору форм і методів учбово-виховної діяльності.

В даній віковій групі відсутні ті проблеми, які поставали у попередній, але постають і інші. Якщо умовно можна сказати, що підліток це наполовину дитина, то учень одинадцятого класу вже наполовину доросла людина, і він дуже цінує в собі цю дорослість і вимагає до себе відповідного ставлення. Саме таке ставлення і є запорукою успіху викладача. Також дуже важливо, щоб викладач з відповідною повагою ставився до учня. [6.c.78]

Старший шкільний вік, або, як його називають, рання юність, охоплює період розвитку дітей від 15 до 17 років. До кінця цього віку школяр здобуває той ступінь ідейної і психічної зрілості, що достатня для початку самостійного життя, подальшого навчання у вузі або виробничій роботі після закінчення школи.

Юнацький період характеризується тривалим розвитком загальних і спеціальних здібностей на базі основних провідних видів діяльності: навчання, спілкування і праці. У навчанні формуються загальні інтелектуальні здібності, особливо понятійне теоретичне мислення. Це відбувається за рахунок засвоєння понять, удосконалення уміння користування ними, міркувати логічно й абстрактно. Значний приріст предметних знань створює гарну базу; наступного розвитку умінь і навичок у тих видах діяльності, де ці знання практично необхідні.[1c. 211-213]

Юнаки можуть формулювати гіпотези, міркувати, досліджувати і порівнювати між собою різні альтернативи при вирішенні одних і тих самих задач. Підлітки знаходять заняття і книги, що відповідають їх інтересам, які здатні дати інтелектуальне задоволення. Прагнення до самоосвіти — характерна риса і підліткового, і раннього юнацького віку.

Специфічна риса морального розвитку в старшому шкільному віці — посилення ролі моральних переконань, моральної свідомості в поводженні. Саме тут формується уміння вибирати правильну лінію поведінки в різних умовах і обставинах, потреба діяти відповідно до власного морального кодексу, зі своїми моральними нормами та правилами, свідомо керуватися ними у своєму ставленні до інших.[8 c. 142]

Старшокласники в порівнянні з підлітками набагато глибше усвідомлюють і розуміють моральні якості особистості, розбираються в найтонших відтінках відповідних понять. Якщо раніш, у підлітковому віці, школяр прагнув, щоб його визнали дорослим, прагнув стати поруч з дорослими, нічим не відрізнятися від них, то тепер він хоче, щоб визнали його індивідуальність, своєрідність, самобутність, оригінальність, його право чимось виділятися з загальної маси дорослих. Звідси й утрирування моди, показне захоплення абстрактним мистецтвом, що викликають форми поведінки.

Основні мотиви навчання старшокласників:

• самовизначення в предметі навчання;

• підготовка до самостійного життя;

• інтерес до змісту та процесу навчання;

• інтерес до теоретичних проблем‚ до методів наукового дослідження;

• самостійні пошуки вирішення складних навчальних теоретичних завдань;

• спільність широких соціальних та пізнавальних мотивів;

• довільна мотивація;

• краще усвідомлення свого відношення до навчання;

Уміння викладача зрозуміти потреби учнів, зацікавити своїм предметом і зробити бажаним вивчення матеріалу – можливість для старшокласників проявити свої здібності, вибрати майбутній шлях і самореалізуватися як особистість.