Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ДЛЯ СТУДЕНТОВ Suharev_P,Лекции Ekonomichniy_ana...doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
518.66 Кб
Скачать

Тема 3. Види аналізу та його інформаційне забезпечення.

Класифікація видів економічного аналізу має важливе значення для правильного розуміння його змісту і задач:

Ознака класифікації

Види аналізу

Характеристика

По галузевій ознаці

Галузевий

Враховує специфіку окремих галузей економіки

Міжгалузевий

Є теоретичною і методологічною основою для всіх галузей економіки

За часом

Попередній (перспективний)

Проводиться до здійснення господарських операцій

Наступний (ретроспективний)

Проводиться після здійснення господарських актів

По користувачах аналізу

Внутрішній

Проводиться аналітиками підприємства

Зовнішній

Здійснюється зовнішніми фахівцями

По охопленню досліджуваних об'єктів

Суцільний

Аналізуються всі сторони діяльності суб'єкта господарювання

Вибірковий

Проводиться вибіркова оцінка

По змісту програми аналізу

Комплексний

Розглядає всі сторони діяльності підприємства

Тематичний

Аналізує окремі напрямки діяльності

Інформаційне забезпечення – це сукупність даних о процесах, які відбуваються в господарчої діяльності підприємств. Для забезпечення своєчасності, повноти та вірності результатів економічного аналізу інформація, на базі якої проводиться аналіз павина містити дані:

  • для прийняття обґрунтованих управлінських рішень;

  • для оцінки динаміки і перспектив зміни прибутку підприємства;

  • для оцінки наявних у підприємства ресурсів, змінах, які відбуваються та ефективності їх використання.

Інформаційне забезпечення економічного аналізу можна класифікувати по слідуючим групам:

1. Нормативно-довідкова інформація:

  • Закони України, Укази, Інструкції, положення, розпорядження президента України, Кабінету Міністрів, комісій і комітетів, і інших державних інститутів, які направлені на регулювання і контроль за діяльністю підприємств.

2. Фактографічна інформація містить опис фактів, узагальнених по певним системним ознакам. До неї відноситься обліково-економічна і статистична інформація про діяльність підприємства і його підрозділів. Дані фактографічної інформації відображаються в первинних документах, облікових регістрах бухгалтерського, статистичного і оперативного обліку, а також в звітності підприємства, та позаоблікової інформації. До позаоблікової інформації відносять наказ про облікову політику підприємства, кадрові накази: наказ на призначення матеріально-відповідальної особи, наказ на проведення інвентаризації і створення комісії для її проведення; акти попередніх перевірок податкових інспекцій, акти аудиту.

Тема 4. Аналіз фінансового стану підприємств торгівлі.

Фінансовий стан є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства і тому визначається всією сукупністю виробничо-господарських факторів.

Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільним їхнім розміщенням і ефективним використанням, фінансовими взаєминами з іншими юридичними і фізичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.

Значення аналізу фінансового стану полягає в тому, що в процесі аналізу з'ясовують загальну суму засобів, який розташовує підприємство і джерел їхнього утворення, ефективність їхнього використання, платоспроможність, резерви підвищення фінансової стійкості, виявляються проблеми економічного і соціального розвитку, перспективні шляхи їхнього рішення, оцінюється ефективність використання економічного потенціалу, виробляється стратегія і тактика господарського розвитку.

Ціль аналізу фінансового стану складається у своєчасному виявленні й усуненні недоліків у фінансовій діяльності і виробленні заходів щодо поліпшення (стабілізації) фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Реалізація поставлених цілей припускає рішення наступних задач:

  • оперативне виявлення й усунення недоліків у фінансово-господарській діяльності, і пошук резервів поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності;

  • прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності виходячи з реальних умов господарської діяльності і наявності власних і позикових ресурсів, розробка моделей фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів;

  • розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Аналіз фінансового стану підприємства ґрунтується головним чином на відносних показниках, тому що абсолютні показники балансу в умовах інфляції дуже важко привести в порівнянний вид.

Більшість методик аналізу фінансового стану ґрунтується на розрахунку наступних основних груп показників:

  • фінансової стійкості;

  • платоспроможності;

  • ділової активності;

  • кредитоспроможності підприємства.

Фінансова стійкість підприємства одна з найважливіших характеристик його фінансового стану, що визначає стабільність діяльності суб'єкта, що хазяює, у довгостроковій перспективі.

Вона зв'язана з загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів і інвесторів. Фінансова стійкість підприємства це надійно гарантована платоспроможність, незалежність від випадків ринкової кон'юнктури і поводження партнерів.

Показники фінансової стійкості характеризують стан і структуру активів підприємства і забезпеченість їхніми джерелами покриття (пасивами). Їх можна розділити на двох груп: показники, що визначають стан оборотних коштів і показники, що визначають стан основних засобів.

Стан оборотних коштів відбивається в наступних показниках (коефіцієнтах): забезпеченість матеріальних запасів власними оборотними коштами; коефіцієнт маневреності власних засобів.

Забезпеченість матеріальних запасів власними оборотними коштами –

(9)

показник того, якою мірою матеріальні запаси покриті власними джерелами мі не мають потребу в залученні позикових.

Коефіцієнт маневреності власних засобів показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності підприємства, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована.

(10)

Стан основних засобів виміряється індексом постійного активу, коефіцієнтом довгострокового залучення позикових засобів, коефіцієнтом нагромадження зносу і коефіцієнтом реальної вартості майна.

Індекс постійного активу

(11)

Якщо підприємство не користається довгостроковими кредитами і позиками, то додавання коефіцієнта маневреності власних засобів і індексу постійного активу завжди дасть одиницю. Власними джерелами покриваються або основні, або оборотні кошти, тому сума основних засобів і позаобігових активів і власних оборотних коштів при відсутності в складі джерел довгострокових позикових засобів дорівнює величині власних засобів (звідси одиниця при додаванні). Здавалося б, у цих умовах збільшення коефіцієнта маневреності можливо лише за рахунок зниження індексу постійного активу і навпаки. Парадокс, якщо врахувати, що підвищенню фінансової стійкості відповідає ріст обох коефіцієнтів.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів характеризує структуру капіталу. Ріст цього показника в динаміку – у визначеному змісті – негативна тенденція, що означає, що підприємство усе сильніше залежить від інвесторів. По його значенню оцінюють, наскільки інтенсивне підприємство використовує позикові засоби для відновлення і розширення виробництва.

(12)

Коефіцієнт накопичення зносу

(13)

Він вимірює в якому ступені профінансовані за рахунок зносу заміна і відновлення основних засобів.

Дуже важливим показником фінансової стійкості є коефіцієнт реальної вартості майна (коефіцієнт реальної вартості основних і матеріальних оборотних коштів у майні підприємства). Він визначає, яку частку у вартості майна складають засобу виробництва. Найбільш цікавий цей коефіцієнт для підприємств, що роблять продукцію, хоча певною мірою він важливий і для торгівлі.

(14)

Коефіцієнт автономії

(15)

Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більше стійко дане підприємство, стабільно і незалежно від зовнішніх кредиторів. Доповненням до цього показника є коефіцієнт концентрації притягнутого (позикового) капіталу – їхня сума дорівнює 1 (чи 100%). Найбільш поширена думка, що частка власного капіталу повинна бути досить велика. Вказують і нижня межа даного показника – 0,6 (чи 60%). У підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори вкладають кошти більш охоче, оскільки воно з більшою імовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів.

Таким чином, платоспроможність це готовність підприємства погасити борги у випадку пред'явлення вимог про платежі з боку всіх кредиторів підприємства і здатність одночасно здійснювати безперебійний процес виробництва і реалізації продукції. Показник, що характеризує рівень платоспроможності – це відношення ліквідних активів до суми короткострокової заборгованості.

Ліквідні активи мобільні платіжні засоби, який можна розплатитися з кредиторами - при настанні терміну чи платежу за достроковою вимогою - без зволікання.

Короткострокові (поточні) зобов'язання являють собою суму короткострокових кредитів банків, інших короткострокових позик і кредиторської заборгованості, що поєднує заборгованість по розрахунках з постачальниками, підрядчиками і покупцями; заборгованість перед дочірніми і залежними суспільствами; векселя до сплати; заборгованість по оплаті праці, по соціальному страхуванню, по податках і іншим поточним зобов'язанням.

Оцінка платоспроможності підприємства оцінюється за допомогою коефіцієнтів платоспроможності, розрахунок яких заснований на ступені ліквідності поточних активів.

Поняття ліквідності характеризується часом, необхідним для перетворення активів підприємства в кошти. Чим менше потрібно часу для здійснення цього процесу, тим вище ліквідність даного активу.

Ліквідність балансу – це ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у готівку відповідає терміну погашення платіжних зобов'язань. Вона залежить від ступеня відповідності величини наявних платіжних засобів величині короткострокових боргових зобов'язань.

Поняття платоспроможності і ліквідності дуже близькі. Ліквідність балансу є основою платоспроможності підприємства (від ступеня ліквідності балансу залежить рівень платоспроможності). У той же час ліквідність характеризує як поточний стан розрахунків, так і перспективу. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але мати несприятливі перспективи на майбутнє.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні засобів по активі, згрупованих по ступені убутної ліквідності з короткостроковими зобов'язаннями по пасиві, що групуються по ступені терміновості їхнього платежу.

Перша група (А 1) містить у собі абсолютно ліквідні активи, такі як готівка і короткострокові (поточні) фінансові інвестиції.

До другої групи (А 2)відносяться швидко реалізовані активи: готова продукція, товари і дебіторська заборгованість. Ліквідність цієї групи поточних активів залежить від своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу в банках, від попиту на продукцію, її конкурентноздатності, платоспроможності покупців, форм розрахунків і т.п.

Значно більший термін знадобиться для перетворення виробничих запасів і незавершеного виробництва в готову продукцію, а потім у готівку. Тому вони віднесені до третьої групи повільно реалізованих активів (А 3).

Четверта група (А 4) – це активи, які трудно реалізувати, куди входять основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення (інвестиції), незавершене будівництво, довгострокова дебіторська заборгованість

Відповідно на чотири групи розбиваються і зобов'язання підприємства:

  • П 1- найбільш термінові зобов'язання (кредиторська заборгованість і кредити банку, терміни повернення яких наступили);

  • П 2 – середньострокові зобов'язання (короткострокові кредити банку);

  • П 3 – довгострокові кредити банку і позики;

  • П 4 – власний (акціонерний) капітал, що знаходиться постійно в розпорядженні підприємства.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо:

А1П1; А2П2; А3П3; А4 П4.

Вивчення співвідношень цих груп активів і пасивів за кілька періодів дозволить установити тенденції в структурі балансу і його ліквідності.

Для оцінки платоспроможності в короткостроковій перспективі розраховують наступні показники:

  • Коефіцієнт абсолютної ліквідності;

  • Проміжний коефіцієнт покриття /коефіцієнт швидкої ліквідності/;

  • Загальний коефіцієнт покриття /коефіцієнт поточної ліквідності/.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності), обумовлений як відношення коштів (стор.230-240) і поточних фінансових інвестицій(стор.220) до короткострокових зобов'язань, є найбільш твердим критерієм ліквідності підприємства. Він показує, яка частина короткострокових позикових зобов'язань може бути при необхідності погашена негайно. Практично коефіцієнт абсолютної ліквідності в багатьох підприємств виміряється сотими частками одиниці через відсутність грошей на рахунках, що в сучасних умовах не можна не визнати позитивним фактором, тому що підприємства, з огляду на інфляцію, не зберігають гроші на рахунках, а вкладають їх в оборотні кошти.

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується як відношення коштів, що течуть фінансових інвестицій і дебіторської заборгованості до короткострокових зобов'язань. Він формується головним чином у залежності від сум дебіторської заборгованості і показує, яку частину короткострокових зобов'язань підприємство може погасити за рахунок цих груп поточних активів.

Загальний коефіцієнт покриття /коефіцієнт поточної ліквідності/. Дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства приходиться на одну гривню поточних зобов'язань. Логіка числення даного показника полягає в тім, що підприємство погашає короткострокові зобов'язання в основному за рахунок поточних активів; отже, якщо поточні активи перевищують по величині поточні зобов'язання, підприємство може розглядатися як успішно функціонуюче (принаймні, теоретично). Розмір перевищення і задається коефіцієнтом поточної ліквідності. Значення показника може варіювати по галузях і видам діяльності, а його розумний ріст у динаміку звичайно розглядається як сприятлива тенденція. У західній обліково-аналітичній практиці приводиться критичне нижнє значення показника — 2; однак, це лише орієнтоване значення, що вказує на порядок показника, але не на його точне нормативне значення.

В умовах ринкової економіки стабільність фінансового положення підприємства в значній мірі обумовлюється ступенем його ділової активності.

Ділова активність являє собою результат безлічі окремих рішень на основі вмілого переліченого керування всією сукупністю виробничих і господарських факторів.

Основними критеріями ділової активності підприємства є:

  • широта ринків збуту продукції, включаючи наявність постачань на експорт;

  • репутація підприємства;

  • відповідність плану основним показникам господарської діяльності підприємства;

  • забезпечення заданих темпів росту;

  • рівень ефективності використання капіталу;

  • стійкість економічного росту й ін.

Ефективність функціонування підприємства може бути оцінена за допомогою різних показників, основними з який є обсяг реалізації товарної продукції (робіт, послуг), прибуток, величина активів підприємства.

Для оцінки ділової активності підприємства доцільно використовувати показники ефективності використання активів.

Якісна оцінка може бути отримана в результаті порівняння підприємств, родинних по сфері додатка капіталу, а якісна оцінка може бути дана по двох напрямках:

  • по ступені виконання плану за основними показниками і забезпеченню заданих темпів їхнього росту;

  • рівню ефективності використання ресурсів підприємства.

Для здійснення першого напрямку аналізу необхідно зіставити темпи зміни основних показників на основі оцінки їхні динаміки. Оптимальним є наступне співвідношення, що базується на їхньому взаємозв'язку:

Т чп > Т то > Т ак > 100 % ,

де Т чп, Т ор, Т ак - темпи зміни балансового прибутку, товарообігу і суми активів відповідно.

Приведене співвідношення показників означає, що:

  • -прибуток підприємства збільшується більш випереджальними темпами, ніж обсяг реалізації і, як наслідок, це свідчить про відносне зниження витрат звертання;

  • випереджальний ріст обсягу продажу над активами підприємства свідчить про ефективність використання ресурсів підприємства;

  • економічний потенціал підприємства зростає в порівнянні з попереднім роком.

Для реалізації другого напрямку розраховують показники, що характеризують використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.