
- •Кафедра контролю і агд економічний аналіз Тексти лекцій
- •Донецьк - 2008
- •Тема 1. Предмет, об’єкт та задачі економічного аналізу.
- •Тема 2. Метод і методичні прийоми економічного аналізу.
- •1 Група: економіко-логічні
- •2 Група: еврестичні (психологічні)
- •Індивідуальні
- •Колективні
- •3 Група: економіко-математичні
- •Тема 3. Види аналізу та його інформаційне забезпечення.
- •Тема 4. Аналіз фінансового стану підприємств торгівлі.
- •Показники ділової активності підприємства
- •Тема 5. Аналіз прибутку та рентабельності підприємств
- •Тема 6. Аналіз виробництва продукції, робіт та послуг.
- •Методика аналіз об'єму виробництва :
- •Вивчення динаміки валової і товарної продукції, розрахунок базисних і ланцюгових темпів зростання і приросту
- •Тема 7. Аналіз використання трудових ресурсів та витрат на оплату праці.
- •За місяць:
- •За квартал:
- •Продуктивність праці:
- •Тема 8. Аналіз довгострокових активів підприємства.
- •Для характеристики й оцінки технічної оснащеності використовуються наступні показники:
- •Тема 9. Аналіз матеріальних ресурсів та ефективності їх використання
- •Тема 10. Аналіз витрат на виробництво, собівартість та реалізацію продукції
- •Перелік літературних джерел
Тема 3. Види аналізу та його інформаційне забезпечення.
Класифікація видів економічного аналізу має важливе значення для правильного розуміння його змісту і задач:
Ознака класифікації |
Види аналізу |
Характеристика |
По галузевій ознаці |
Галузевий |
Враховує специфіку окремих галузей економіки |
Міжгалузевий |
Є теоретичною і методологічною основою для всіх галузей економіки |
|
За часом |
Попередній (перспективний) |
Проводиться до здійснення господарських операцій |
Наступний (ретроспективний) |
Проводиться після здійснення господарських актів |
|
По користувачах аналізу |
Внутрішній |
Проводиться аналітиками підприємства |
Зовнішній |
Здійснюється зовнішніми фахівцями |
|
По охопленню досліджуваних об'єктів |
Суцільний |
Аналізуються всі сторони діяльності суб'єкта господарювання |
Вибірковий |
Проводиться вибіркова оцінка |
|
По змісту програми аналізу |
Комплексний |
Розглядає всі сторони діяльності підприємства |
Тематичний |
Аналізує окремі напрямки діяльності |
Інформаційне забезпечення – це сукупність даних о процесах, які відбуваються в господарчої діяльності підприємств. Для забезпечення своєчасності, повноти та вірності результатів економічного аналізу інформація, на базі якої проводиться аналіз павина містити дані:
для прийняття обґрунтованих управлінських рішень;
для оцінки динаміки і перспектив зміни прибутку підприємства;
для оцінки наявних у підприємства ресурсів, змінах, які відбуваються та ефективності їх використання.
Інформаційне забезпечення економічного аналізу можна класифікувати по слідуючим групам:
1. Нормативно-довідкова інформація:
Закони України, Укази, Інструкції, положення, розпорядження президента України, Кабінету Міністрів, комісій і комітетів, і інших державних інститутів, які направлені на регулювання і контроль за діяльністю підприємств.
2. Фактографічна інформація містить опис фактів, узагальнених по певним системним ознакам. До неї відноситься обліково-економічна і статистична інформація про діяльність підприємства і його підрозділів. Дані фактографічної інформації відображаються в первинних документах, облікових регістрах бухгалтерського, статистичного і оперативного обліку, а також в звітності підприємства, та позаоблікової інформації. До позаоблікової інформації відносять наказ про облікову політику підприємства, кадрові накази: наказ на призначення матеріально-відповідальної особи, наказ на проведення інвентаризації і створення комісії для її проведення; акти попередніх перевірок податкових інспекцій, акти аудиту.
Тема 4. Аналіз фінансового стану підприємств торгівлі.
Фінансовий стан є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства і тому визначається всією сукупністю виробничо-господарських факторів.
Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільним їхнім розміщенням і ефективним використанням, фінансовими взаєминами з іншими юридичними і фізичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.
Значення аналізу фінансового стану полягає в тому, що в процесі аналізу з'ясовують загальну суму засобів, який розташовує підприємство і джерел їхнього утворення, ефективність їхнього використання, платоспроможність, резерви підвищення фінансової стійкості, виявляються проблеми економічного і соціального розвитку, перспективні шляхи їхнього рішення, оцінюється ефективність використання економічного потенціалу, виробляється стратегія і тактика господарського розвитку.
Ціль аналізу фінансового стану складається у своєчасному виявленні й усуненні недоліків у фінансовій діяльності і виробленні заходів щодо поліпшення (стабілізації) фінансового стану підприємства і його платоспроможності.
Реалізація поставлених цілей припускає рішення наступних задач:
оперативне виявлення й усунення недоліків у фінансово-господарській діяльності, і пошук резервів поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності;
прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності виходячи з реальних умов господарської діяльності і наявності власних і позикових ресурсів, розробка моделей фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів;
розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.
Аналіз фінансового стану підприємства ґрунтується головним чином на відносних показниках, тому що абсолютні показники балансу в умовах інфляції дуже важко привести в порівнянний вид.
Більшість методик аналізу фінансового стану ґрунтується на розрахунку наступних основних груп показників:
фінансової стійкості;
платоспроможності;
ділової активності;
кредитоспроможності підприємства.
Фінансова стійкість підприємства одна з найважливіших характеристик його фінансового стану, що визначає стабільність діяльності суб'єкта, що хазяює, у довгостроковій перспективі.
Вона зв'язана з загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів і інвесторів. Фінансова стійкість підприємства це надійно гарантована платоспроможність, незалежність від випадків ринкової кон'юнктури і поводження партнерів.
Показники фінансової стійкості характеризують стан і структуру активів підприємства і забезпеченість їхніми джерелами покриття (пасивами). Їх можна розділити на двох груп: показники, що визначають стан оборотних коштів і показники, що визначають стан основних засобів.
Стан оборотних коштів відбивається в наступних показниках (коефіцієнтах): забезпеченість матеріальних запасів власними оборотними коштами; коефіцієнт маневреності власних засобів.
Забезпеченість матеріальних запасів власними оборотними коштами –
(9)
показник того, якою мірою матеріальні запаси покриті власними джерелами мі не мають потребу в залученні позикових.
Коефіцієнт маневреності власних засобів показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності підприємства, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована.
(10)
Стан основних засобів виміряється індексом постійного активу, коефіцієнтом довгострокового залучення позикових засобів, коефіцієнтом нагромадження зносу і коефіцієнтом реальної вартості майна.
Індекс постійного активу
(11)
Якщо підприємство не користається довгостроковими кредитами і позиками, то додавання коефіцієнта маневреності власних засобів і індексу постійного активу завжди дасть одиницю. Власними джерелами покриваються або основні, або оборотні кошти, тому сума основних засобів і позаобігових активів і власних оборотних коштів при відсутності в складі джерел довгострокових позикових засобів дорівнює величині власних засобів (звідси одиниця при додаванні). Здавалося б, у цих умовах збільшення коефіцієнта маневреності можливо лише за рахунок зниження індексу постійного активу і навпаки. Парадокс, якщо врахувати, що підвищенню фінансової стійкості відповідає ріст обох коефіцієнтів.
Коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів характеризує структуру капіталу. Ріст цього показника в динаміку – у визначеному змісті – негативна тенденція, що означає, що підприємство усе сильніше залежить від інвесторів. По його значенню оцінюють, наскільки інтенсивне підприємство використовує позикові засоби для відновлення і розширення виробництва.
(12)
Коефіцієнт накопичення зносу
(13)
Він вимірює в якому ступені профінансовані за рахунок зносу заміна і відновлення основних засобів.
Дуже важливим показником фінансової стійкості є коефіцієнт реальної вартості майна (коефіцієнт реальної вартості основних і матеріальних оборотних коштів у майні підприємства). Він визначає, яку частку у вартості майна складають засобу виробництва. Найбільш цікавий цей коефіцієнт для підприємств, що роблять продукцію, хоча певною мірою він важливий і для торгівлі.
(14)
Коефіцієнт автономії
(15)
Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більше стійко дане підприємство, стабільно і незалежно від зовнішніх кредиторів. Доповненням до цього показника є коефіцієнт концентрації притягнутого (позикового) капіталу – їхня сума дорівнює 1 (чи 100%). Найбільш поширена думка, що частка власного капіталу повинна бути досить велика. Вказують і нижня межа даного показника – 0,6 (чи 60%). У підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори вкладають кошти більш охоче, оскільки воно з більшою імовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів.
Таким чином, платоспроможність це готовність підприємства погасити борги у випадку пред'явлення вимог про платежі з боку всіх кредиторів підприємства і здатність одночасно здійснювати безперебійний процес виробництва і реалізації продукції. Показник, що характеризує рівень платоспроможності – це відношення ліквідних активів до суми короткострокової заборгованості.
Ліквідні активи – мобільні платіжні засоби, який можна розплатитися з кредиторами - при настанні терміну чи платежу за достроковою вимогою - без зволікання.
Короткострокові (поточні) зобов'язання являють собою суму короткострокових кредитів банків, інших короткострокових позик і кредиторської заборгованості, що поєднує заборгованість по розрахунках з постачальниками, підрядчиками і покупцями; заборгованість перед дочірніми і залежними суспільствами; векселя до сплати; заборгованість по оплаті праці, по соціальному страхуванню, по податках і іншим поточним зобов'язанням.
Оцінка платоспроможності підприємства оцінюється за допомогою коефіцієнтів платоспроможності, розрахунок яких заснований на ступені ліквідності поточних активів.
Поняття ліквідності характеризується часом, необхідним для перетворення активів підприємства в кошти. Чим менше потрібно часу для здійснення цього процесу, тим вище ліквідність даного активу.
Ліквідність балансу – це ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у готівку відповідає терміну погашення платіжних зобов'язань. Вона залежить від ступеня відповідності величини наявних платіжних засобів величині короткострокових боргових зобов'язань.
Поняття платоспроможності і ліквідності дуже близькі. Ліквідність балансу є основою платоспроможності підприємства (від ступеня ліквідності балансу залежить рівень платоспроможності). У той же час ліквідність характеризує як поточний стан розрахунків, так і перспективу. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але мати несприятливі перспективи на майбутнє.
Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні засобів по активі, згрупованих по ступені убутної ліквідності з короткостроковими зобов'язаннями по пасиві, що групуються по ступені терміновості їхнього платежу.
Перша група (А 1) містить у собі абсолютно ліквідні активи, такі як готівка і короткострокові (поточні) фінансові інвестиції.
До другої групи (А 2)відносяться швидко реалізовані активи: готова продукція, товари і дебіторська заборгованість. Ліквідність цієї групи поточних активів залежить від своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу в банках, від попиту на продукцію, її конкурентноздатності, платоспроможності покупців, форм розрахунків і т.п.
Значно більший термін знадобиться для перетворення виробничих запасів і незавершеного виробництва в готову продукцію, а потім у готівку. Тому вони віднесені до третьої групи повільно реалізованих активів (А 3).
Четверта група (А 4) – це активи, які трудно реалізувати, куди входять основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення (інвестиції), незавершене будівництво, довгострокова дебіторська заборгованість
Відповідно на чотири групи розбиваються і зобов'язання підприємства:
П 1- найбільш термінові зобов'язання (кредиторська заборгованість і кредити банку, терміни повернення яких наступили);
П 2 – середньострокові зобов'язання (короткострокові кредити банку);
П 3 – довгострокові кредити банку і позики;
П 4 – власний (акціонерний) капітал, що знаходиться постійно в розпорядженні підприємства.
Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо:
А1П1; А2П2; А3П3; А4 П4.
Вивчення співвідношень цих груп активів і пасивів за кілька періодів дозволить установити тенденції в структурі балансу і його ліквідності.
Для оцінки платоспроможності в короткостроковій перспективі розраховують наступні показники:
Коефіцієнт абсолютної ліквідності;
Проміжний коефіцієнт покриття /коефіцієнт швидкої ліквідності/;
Загальний коефіцієнт покриття /коефіцієнт поточної ліквідності/.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності), обумовлений як відношення коштів (стор.230-240) і поточних фінансових інвестицій(стор.220) до короткострокових зобов'язань, є найбільш твердим критерієм ліквідності підприємства. Він показує, яка частина короткострокових позикових зобов'язань може бути при необхідності погашена негайно. Практично коефіцієнт абсолютної ліквідності в багатьох підприємств виміряється сотими частками одиниці через відсутність грошей на рахунках, що в сучасних умовах не можна не визнати позитивним фактором, тому що підприємства, з огляду на інфляцію, не зберігають гроші на рахунках, а вкладають їх в оборотні кошти.
Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується як відношення коштів, що течуть фінансових інвестицій і дебіторської заборгованості до короткострокових зобов'язань. Він формується головним чином у залежності від сум дебіторської заборгованості і показує, яку частину короткострокових зобов'язань підприємство може погасити за рахунок цих груп поточних активів.
Загальний коефіцієнт покриття /коефіцієнт поточної ліквідності/. Дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства приходиться на одну гривню поточних зобов'язань. Логіка числення даного показника полягає в тім, що підприємство погашає короткострокові зобов'язання в основному за рахунок поточних активів; отже, якщо поточні активи перевищують по величині поточні зобов'язання, підприємство може розглядатися як успішно функціонуюче (принаймні, теоретично). Розмір перевищення і задається коефіцієнтом поточної ліквідності. Значення показника може варіювати по галузях і видам діяльності, а його розумний ріст у динаміку звичайно розглядається як сприятлива тенденція. У західній обліково-аналітичній практиці приводиться критичне нижнє значення показника — 2; однак, це лише орієнтоване значення, що вказує на порядок показника, але не на його точне нормативне значення.
В умовах ринкової економіки стабільність фінансового положення підприємства в значній мірі обумовлюється ступенем його ділової активності.
Ділова активність являє собою результат безлічі окремих рішень на основі вмілого переліченого керування всією сукупністю виробничих і господарських факторів.
Основними критеріями ділової активності підприємства є:
широта ринків збуту продукції, включаючи наявність постачань на експорт;
репутація підприємства;
відповідність плану основним показникам господарської діяльності підприємства;
забезпечення заданих темпів росту;
рівень ефективності використання капіталу;
стійкість економічного росту й ін.
Ефективність функціонування підприємства може бути оцінена за допомогою різних показників, основними з який є обсяг реалізації товарної продукції (робіт, послуг), прибуток, величина активів підприємства.
Для оцінки ділової активності підприємства доцільно використовувати показники ефективності використання активів.
Якісна оцінка може бути отримана в результаті порівняння підприємств, родинних по сфері додатка капіталу, а якісна оцінка може бути дана по двох напрямках:
по ступені виконання плану за основними показниками і забезпеченню заданих темпів їхнього росту;
рівню ефективності використання ресурсів підприємства.
Для здійснення першого напрямку аналізу необхідно зіставити темпи зміни основних показників на основі оцінки їхні динаміки. Оптимальним є наступне співвідношення, що базується на їхньому взаємозв'язку:
Т чп > Т то > Т ак > 100 % ,
де Т чп, Т ор, Т ак - темпи зміни балансового прибутку, товарообігу і суми активів відповідно.
Приведене співвідношення показників означає, що:
-прибуток підприємства збільшується більш випереджальними темпами, ніж обсяг реалізації і, як наслідок, це свідчить про відносне зниження витрат звертання;
випереджальний ріст обсягу продажу над активами підприємства свідчить про ефективність використання ресурсів підприємства;
економічний потенціал підприємства зростає в порівнянні з попереднім роком.
Для реалізації другого напрямку розраховують показники, що характеризують використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.