81.Як співвідносяться між собою поняття „свідомість“, „самосвідомість“, „суспільна свідомість“?

Духовне здійснюється в людському бутті способом свідомості. Людина прилучена до світу духу завдяки тому, що їй притаманна свідомість. Свідомість є формою вдображення об’єктивної реальності.Перехід до ідеї свідомості як достотного способу буття духовного було здійснено завдяки відкриттю людської суб’єктивності й формулюванню самого поняття «суб’єкт»(Р. Декарт). Суб’єкт – це носій активності, причина змін в бутті, не викликаних безпосередньо дією законів природи. Одна з головних функцій свідомості – забезпечення здійснення людиною предметно – перетворювальної діяльності. Свідомість також стимулює людину до здійснення певної дії. Продовженням і доповненням активності свідомості є її комунікативність. Стосовно людського буття комунікації – це різні види людського спілкування. Комунікативна здатність свідомості спирається на її нерозривну пов’язаність з мовою. Причому мову тут слід розуміти в її найзагальнішому значення – як спосіб вияву ідеального змісту свідомості. Розгляд свідомості в різних її структурних аспектах – з боку її компонентного складу й з боку рівнів її організації – переконує нас у тому що це цілісна система. Всі складові свідомості доповнюють і взаємно взаємно передбачають одна одну.

Системотвірним чинником який поєднує всі можливі елементи системи, всі її структурні виміри є самосвідомість.є два підходи розуміння самосвідомості: 1) самосів. – це оберненість свідомості на саму себе, послідовне усвідомлення актів свідомості. 2) самосів. – це усвідомлення людиною самої себе, свого становища у світі, своїх інтересів і своїх перспектив. Самосвід посідає своє місцена всіх рівнях свідомості людини.

Сукупність характеристик свідомості, що є спільними для певної соціальної групи або для суспільства вцілому,називають суспільною свідомістю. Вона постає в житті людей в 4-х аспектах:1) як відображення об’єктивної реальності 2)як керування діяльністю суспільства 3)як створення програм , що спроможні керувати діяльність суспільства 4) як самоцінне духовне життя.

82.Як співвідносяться між собою поняття „дух“, „душа“, „духовність“?

Розрізняють такі поняття як “дух”, “душа”, “духовність”.

Поняття душі виникає раніше ніж поняття духу. Уявлення про душу як про своєрідний феномен людського існування вперше виникає у стародавніх греків. Душа – сфера психічного життя людини, її розум, чуття і воля. Це внутрішній суб’єктивний світ, сфера безпосередніх переживань, думок, які складають інтимно-особистісну сторону людського єства. Душа людини притаманна їй і тільки їй. Душевне життя – унікальний і неповторний особистісний світ людини.

Поняття духу в європейській історії пов’язане з християнством. Дух Святий – це один із особових виявів єдиного Бога. Душевне життя часто ототожнюють з життям релігійним, а духовність людини розуміють як наявність в ній частки божественного духу. Але існує інше трактування поняття “дух”. Дух – така реальність яка не належить окремій людині, це об’єктивна щодо індивіда духовна культура людства, сфера не утилітарних, вищих, абсолютних цінностей істини, добра, краси, справедливості, свободи, віри тощо. В духовній сфері людина ніби зростає над собою, долає свою обмеженість і скінченність і виходить у вимір вічного. Вічне – це повнота людського духу в його історії. Через освоєння людської культури, через прилучення до духовної реальності людства особистість живе духовним життям, збагачує власну душу.