78.Дайте порівняльну характеристику свідомості та несвідомого.

Свідоме – це результат дії свідомості, що виступає в чіткій і послідовній формі, підлягає вираженню, контролює й може бути передане іншим; єдність самосвідомості, емоцій, почуттів мислення, знання волі та пам’яті.

Несвідоме – неусвідомлене, нечітке, неоднорідне, не виражається в мові (надсвідоме, підсвідоме); прояви у психіці людини найперших інстинктів життя та глибинних закономірностей буття.

Свідоме і несвідоме перебувають у постійній взаємодії. Психічні процеси стають предметом свідомого становлення людини, що їх вона контролює і спрямовує. У свою чергу, значна кількість усвідомлених дій людини внаслідок багаторазового повторення набуває значення автоматизму, звички, що не потребує втручання свідомості. Такі дії забезпечує несвідоме чи підсвідоме функціонування психіки.

79.Розкрийте сутність понять верифікація, фальсифікація?

Верифікація (лат. verus – істинний і facio - роблю) – встановлення істинності наукових тверджень у процесі їх емпіричної перевірки.

Фальсифікація (лат. falsificatus – підроблений) – навмисне спотворення, викривлення або неправильне тлумачення тих чи інших явищ, подій, фактів з корисливих міркувань.

Критерієм науковості або ненауковості висловлювань є принцип верифікації. Згідно з цим принципом, науко­вий сенс мають тільки ті висловлювання, які допускають зведення їх до висловлювань, що фіксують безпосередній суттєвий досвід індивіда, до „атомарних висловлювань”. Тобто істина - це збіг висловлювань з безпосереднім досвідом людини. Пізніше було запропоновано верифіка­цію „навпаки”, або принцип фальсифікації: якщо знайдено, наприклад, умови, за яких хоча б деякі базисні пропозиції теорії неправильні, то й уся теорія спростовується.

Під конвенцією слід розуміти, що поняття науки — закони, категорії — мисляться як результат домовленості між ученими, результат згоди, а об'єктивна істина — псевдо проблема.

80.Як співвідносяться між собою поняття „людина“, „особа“, „особистість“?

Поняття "людина - особа – особистість» характеризують якісні прояви людини. Поняття "людина" означає вид у біологічній класифікації, розумну істо­ту, що має принципові відмінності від усіх інших істот. Поняття "особа" характеризує певні реальні якості людського індиві­да. Але це не означає, що риси людини і є рисами особи; такі характе­ристики людини, як зріст, колір волосся, вага, особливості, наприклад, форми носа, на особу переносити безглуздо. Людина як особа займає в суспільстві декілька позицій, які передбачають певні права, обов’язки і завдання. Коли людина характеризується як особистість до характеристик особи додається "сімість", вісь, центр, зосередження усіх дійових, психічних та інтелектуальних якостей; наявність у особи такої "самості" (дечого такого, що робить особу самою собою) дозволяє характеризувати її як сформовану, або розвинену, або досконалу, або духовну особистість.

Як особистість людина усвідомлює свої якості, свою уні­кальність, свої вади та переваги і постає самодіяльною соціаль­ною та інтелектуальною одиницею. Коли ж це усвідомлення сягає розуміння того, що внаслідок унікальності та неповторності осо­бистості існує дещо таке, що може виконати лише вона (бо більше такої особистості немає, не було й не буде) і прагне це виконати будь – що, людська особистість набуває рис індивідуальності.