3. Розкрийте суть компонентної структуру світогляду.

Світогляд – це найбільш загальне й цілісне розуміння людиною світу й самої себе в ньому. По іншому, світогляд – це сукупність поглядів, оцінок, норм, принципів, які визначають найбільш загальне бачення й розуміння світу, місця в ньому людини. А також життєві позиції та програму поведінки і дій людей.Структура:Компонентна передб.форму сягнення людиною світу(норма-взірець, елем.форма вимоги, яка вираж.поведінку люд. співбуття і носить обов. хар-ер; цінності-довготрив. і прод.в смислов.відношенні мета, яка є чимсь бажаним і необх.для людини; оцінка-виявлення значимості світу, в залежн.від уявлення про належне і неналежне;знання-сук-ть інф-ії про вас-ті, хар-ки, ознаки процесів, явищ.; переконання -погляди, які є складовою внутр. світу людини, опосеред. досвідом, якими людина керується в своєму житті.

4. Розкрийте рівневу структуру світогляду.

Світогляд – це найбільш загальне й цілісне розуміння людиною світу й самої себе в ньому. По іншому, світогляд – це сукупність поглядів, оцінок, норм, принципів, які визначають найбільш загальне бачення й розуміння світу, місця в ньому людини. А також життєві позиції та програму поведінки і дій людей. Рівнева-певні ланки узагальнення світоглядного досвіду (світовідчуття - ставлення людини до світу в чуттєво-емоц.формі, тут перев.чуттєві органи.На цьому рівні форм.ставлення людини до світу -песим.,оптим.,нейтр.; Світосприйняття - включає все те,що і світовідч., а також включає знання, просторово-часові хар-ки.На цьому рівні форм.образ світу; Світорозу-міння-вкл.світовідч.і світосп-рийн., на цьому рівні став. питання: чому цей світ такий, і що лежить в його основі.На цьому рівні форм.картину світу). Функціональна: ідеал-образ бажаного, як переживає-ться як належне,віра-визнання певних положень,які не потребують доведень, надія-мрія, у здійснення якої людина повірила, Любов-глибоке почуття до ін.людини, сус-ва, до якогось високого ідеалу, яким живе людина.

5. Розкрийте структуру філософії як системи знань?

Структура філософ. Знання: 1) Ядро філ. - діалектика, наука про самі загальні закони розвитку природи, суспільства і мислення. 2) Гносеологія (теорія пізнання) - наука про те, як людина пізнає світ і самого себе. 3) Онтологія - вчення про буття. 4) Загальна соціологія-про закономірності і рушійні сили розвитку людства. Від загальної соц. Відділилися такі науки : етика, політологія, релігієзна-вство.

Онтологія рівнозначно мета-фізиці вивчає вищі, непри-ступні органам чуття, лише передбачувані початки всього існуючого, обов’язкові для всіх наук. Вона виступає в тісному зв'язку з природничо науковим і гуманітарним знанням. Онтологія виступає як система умоглядних загальних визначень буття. Проблему буття тісним чином пов'язують з науковим і життєвим (екзистенціальним) досвідом, з межами і можливостями пізнання дійсності.

Гносеологія - важлива частина філософської теорії, вчення про здатність людини пізнати дійсність, про джерела, форми і методи пізнання, про істину і шляхи її досягнення. Термін ввів Кант. Матеріалістична гносеологія. виходить з визнання об'єктивності зовнішнього світу і можливості його пізнання. Ідеалістична гносеол. або затверджує, що пізнання є віддзеркаленням містичної ідеї, або вважає, що мир створюється в процесі сприйняття, оскільки предмети суть “комплекси відчуттів”, або у принципі заперечує можливість пізнання миру.

Аксіологія - розділ філософії, присвячений вченню про цінності. Перетворю оточуючий мир, люди створюють досвідчений. і духовн. цінності. Серед них виробничо-побутова техніка, здоров'я, сім'я, етичні норми, художні твори. У контакті з ними проходить життя індивіда і для нього не байдуже, який круг цінностей буде орієнтиром і мотивом в його житті. Особливе значення як цінності мали істина, добро і краса.

6. Розкрийте суть філософської проблематики. Людина як проблема філософії. Людське існування завжди є “буття-у-світі” і в той же час “співбуття”, тобто людина не відділена “китайською стіною” від навколишніх речей і процесів, а тим більше від інших людей. “Буття-у-світі” тлумачиться як “закинутість” у світі, а “спів-буття” – як формальний колектив. У процесі “спів-буття” окремі людські існування ніби взаємно “гасять” унікальність своїх індивідуальних проявів, і люди перетворюються на “безликі” одиниці, “натовп”. Взаємонівелюючий вплив людських існувань призводить, зрештою, до виникнення анонімної, безособової влади “іншого” над кожним, яка “вирівнює будь-які відмінності” і спричиняє “втрату власного існування”.Сутність людсько-го існування виражає не смерть, а свобода.Проблемами взаємодії людини і природи виступають: продовольча, енергетична,сировинна,екологічна,демографічна. Проблема несвідомого.В духовному до-свіді людства усвідомлюється проблема смерті та безсмертя.

Проблематика марксизму:1. Проблема подальшої демокра-тизації суспільства.2. Пробле-ма подальшого соціального захисту населення. 3. Виріше-ння глобальних проблем сучасності.4.Розробка новітніх принципів формування і введення світового порядку