48. Економічні реформи перехідного періоду в країнах з перехідною економікою.

В країнах ЦСЄ та СНД (за винятком Білорусі) реформування економіки здійснювалося за шоковим варіантом, тобто був узятий напрям на економічні перетворення у найкоротші строки, з докорінною зламкою соціалістичних економічних структур. Найбільш рішуче "шокова терапія" впровадилася в Польщі, яка першою серед країн ЦСЄ стала на шлях глибоких ринкових перетворень. Шоковий метод супроводжується болісними соціальними явищами: падінням виробництва, інфляцією, бурхливим зростанням цін, зростанням безробіття, зниженням рівня життя населення, погіршенням становища його малозахищених верств. Ці негативні явища характерні для першого етапу реформування за цим методом. Потім, через декілька років, становище вирівнюється й реформи проявляють свій позитивний результат. У різних країнах зміцнення економіки внаслідок реформ настає не одноразово. Першими з "шокового стану" вийшла відносно розвинутіша група країн ЦСЄ - Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Словенія; трохи пізніше - країни Балтії, і ще пізніше - країни СНД, Румунія, Болгарія, Югославія, Албанія.

Радикальні економічні реформи в країнах ЦСЄ розпочалися в 1989 —1991 роках.Основними напрямками економічних перетворень стали:§ макроекономічна стабільність та контроль ситуації в економіці;§ реформа цін та впровадження ринкових механізмів;§ розвиток приватного сектора, приватизація, реформування виробничої структури;§ перегляд ролі держави в економіці.

З метою макроекономічної стабілізації вступають у дію стабілізаційні програми:1. боротьба з інфляцією;2. нова податкова політика, яка передбачає збільшення доходної частини бюджету;3. врегулювання зовнішніх розрахунків шляхом зниження зовнішньої заборгованості, реструктуризації її і навіть списання частини боргів в обмін на продовження ринкових реформ.

Щодо реформи цін та впровадження ринкових механізмів, то передбачався перехід до конкурентних ринкових відносин і ринкових цін. З цією метою здійснені:§ лібералізація цін і торгівлі;§ лібералізація зовнішньоекономічної діяльності;§ зміна попередньої системи постачання, відмова від адміністративної розподільчої системи;§ лібералізація рийка робочої сили;§ реформування фінансів. Йдеться про становлення на комерційних принципах банківської системи, запровадження ринкового механізму визначення рівня відсоткової ставки, розвиток фінансових ринків.

Спочатку ці перетворення призвели до хаосу в економіці, але через кілька років ситуація стабілізується і названі програми дали свої позитивні результати.Програма розвитку приватного сектора, приватизації та реформи виробничої структури означала здійснення структурної перебудови економіки країн ЦСЄ, зміну відносин власності, запровадження процедури банкрутства, ліквідацію монополій, галузеву та виробничу реформу.Програма перегляду ролі держави в економіці передбачала, що держава від диктату періоду існування командно-адміністративної системи перейшла до опосередкованого регулювання, яке здійснюється в усьому цивілізованому світі. З цією метою була запроваджена реформа законодавства. Нині до компетенції держави відноситься податкове і бюджетне регулювання економіки, кредитно-грошова політика. Внесені також відповідні корективи в соціальні програми.

Мета економічних перетворень у країнах ЦСЄ зводилась до того, щоб на першому її етапі проводилася макроекономічна стабілізація, тобто зупинення падіння виробництва, вирішення проблеми зовнішнього і внутрішнього боргу. У подальшому здійснювалася реформа цін і торгівлі, впроваджувалася конвертованість національної валюти, ціни приводились у відповідність до витрат виробництва і рівнів світових цін. 1 лише потім проводилася реформа податкової і соціальної сфер, підприємці отримували податкові стимули, а населення захищалося від загрози безробіття.

Проте наслідки реформи виявилися дещо гіршими, ніж передбачалися напочат-ку. Так, падіння виробництва в перші роки реформ виявилося надто істотним, вільне ціноутворення викликало значне зростання цін при одночасному зниженні доходів населення, виникало масове безробіття, зруйнувались всі попередні зв'язки в рамках РЕВ, а відтак довелось в найкоротші строки адаптуватись до нових умов господарювання.

Заради справедливості слід відзначити, шо спочатку реформи передбачалися тривалими, поступовими, еволюційними, які проводяться через змішану економіку і за підтримки Заходу. Фактично ж реформи виявилися більш динамічними, майже повсюдно було обрано шлях входження в ринок за допомогою "шокової терапії". Класичним прикладом цього шляху слугує Польша, а автором цього шляху був прем'єр-міністр Лешек Бальцерович.

План Бальцеровича включав такі заходи:

§ різке зниження інфляції завдяки припиненню фінансування державного бюджету Центральним банком країни (припинення ірошової емісії), встановлення реальної відсоткової ставки;§ прив'язування курсу національної грошової одиниці до американського долара (впровадження конвер гованості злотого);§ лібералізація цін і зовнішньої торгівлі;§ отримання кредитів МВФ на стабілізацію економіки;

§ швидку структурну перебудову економіки внаслідок проведення прискореної приватизації;

§ прийняття нового економічного законодавства, яке відповідало б сучасним потребам (закону про банкрутство, про гарантії інвестора тощо);§ відкриття економіки для іноземних інвесторів.

Після завершення "шокового етапу" реформування економіка країн ЦСЄ стабілізувалася й розпочався динамічний розвиток. Польща досягла дореформеного рівня виробництва в 1996 p., інші країни цієї групи - наприкінці 90-х років. Позитивними наслідками реформ стали: зникнення дефіциту товарів на ринках; поступове підвищення доходів населення; реструктуризація економіки в напрямі суттєвого підвищення частки приватного сектора; збільшення обсягів зовнішньої торгівлі; зростання продуктивності праці; поступове зростання обсягів ВВП.

У країнах СНД реформи проходили важче й позитивний ефект дали пізніше. Така ситуація склалася через застосування методів "шокової терапії", для яких у нас умови були менш сприятливими, ніж у країнах ЦСЄ. Перед початком процесу реформування держава мала майже абсолютну монополію в усіх сферах виробництва. Приватного сектора ще не склалося. Ціноутворення жорстко регламентувалося. Суб'єкти економічної діяльності не мали досвіду праці в ринкових умовах.

На перших порах основним напрямом реформування стали роздержавлення власності й лібералізація цін.Лібералізація цін, яка була проведена без огляду на реальний стан економіки, призвела до інфляції нечуваних розмірів.

Непідготовленим рішенням стала також лібералізація зовнішньої торгівлі. Більш дешеві й якісні зарубіжні споживчі товари, включаючи особисті транспортні засоби, буквально придушили в країнах СНД національне виробництво багатьох видів легкої й харчової промисловості, автомобілебудування.

З другої половини 90-х років економічні реформи в країнах СНД набули більш систематичного й послідовного характеру. Була завершена грошова реформа, упорядковано законодавство про зовнішньоекономічну діяльність, в цілому наблизився до завершення процес роздержавлення власності. В ряді країн (в тому числі в Україні) розпочалися аграрні реформи, завдяки яким селяни одержали землю у власність. Поступово зростав приток іноземних інвестицій, хоч його темпи поступалися темпам в країнах ЦСЄ. Все це підготувало підґрунтя спочатку для призупинення падіння, а потім і для економічного росту.