34. Регіональні та галузеві особливості інвестиційної діяльності тнк

Оцінки. експертів ЮНКТАД свідчать про те, що наприкінці XX ст. головними одержувачами ПІІ, як і раніше, виступали промислово розвинені країни, на які припадало більше трьох чвертей глобального припливу інвестицій. Приплив ПІІ в країни, що розвиваються, також зростав. У 2000 р. він досяг 240 млрд дол. Однак частка країн, що розвиваються, у світових потоках ПІІ в 2000 р. скорочувалася й знизилася до 19 % проти 41 %-го рівня порівняно з 1994 р. (тут і далі у роботі під час аналізу регіональної спрямованості ШІ використовуються дані ЮНКТАД, які були надруковані у "Докладі про світові інвестиції, 2002 рік: сприяння розвитку зв'язків", "Доповіді про світові інвестиції, 2003 рік: транснаціональні корпорації та конкурентоспроможність експорту", у "Доповіді про світові інвестиції, 2004 рік: переорієнтація на сектор послуг" та у "Доповіді про світові інвестиції, 2005 рік: транснаціональні корпорації й інтернаціоналізація НДДКР"

У 2000 р. частка корпорацій Європейського Союзу, Сполучених Штатів і Японії становила 71% відсоток за показником ввезення і 82% за показником вивезення ПІІ. При цьому серед промислово розвинутих країн ТНК ЄС зміцнили свої позиції і як одержувача, і як джерела ПІІ. Рекордні показники припливу інвестицій у 2000 р. (617 млрд дол.), на думку експертів ЮНКТАД, були досягнуті завдяки подальшому прогресу в регіональній інтеграції, а головними партнерами корпорацій ЄС за межами регіону залишаються компанії Сполучених Штатів та інших європейських країн.

У 2001 р. тенденції в потоках ПІІ значно варіювалися між регіонами. США, незважаючи на економічний спад і події 11 вересня, зберегли свої позиції найбільшого одержувача ПІІ, однак приплив їх скоротився більше ніж удвічі - до 124 млрд дол. При цьому країна відновила свої позиції найбільшого інвестора в світі, хоча вивезення інвестицій, що становило 114 млрд дол. у 2001 р, зменшилося на 30% порівняно з 2000 р.

Основними партнерами як у ввезенні, так і у вивезенні ПІІ для США залишаються країни Європейського Союзу; разом з тим зросло значення НАФТА як країн розміщення іноземних інвестицій американських ТНК. Однак збільшення обсягів американських ПІІ до країн НАФТА насамперед пов'язано з великою за вартістю угодою щодо придбання мексиканського банку "Банамекс" американською корпорацією "Сітігруп" [206].

Що стосується ввезення ПІІ, то головним способом проникнення на ринок залишалися трансграничні злиття та поглинання, найбільшим з яких у світі в 2001 р. стало придбання компанії "ВойсСтрім вайрелесс кори" транснаціональною корпорацією "Дойче телеком" за 29,4 млрд дол. [206].

Ввезення і вивезення інвестицій із Європейського Союзу в 2001 р. скоротилися приблизно на 60% - відповідно до 323 млрд і 365 млрд дол. Це було зумовлено головним чином скороченням потоків ПІІ, пов'язаними із операціями по злиттю і поглинанню. Серед країн ЄС найбільше скоротився приплив інвестицій у Велика Британію (лідера за обсягами залучених інвестицій у Європі) і в Німеччину, тоді як їхній приплив у Францію, Грецію і Італію збільшився.

Скорочення обсягу вивезених ПІІ охопило майже всі країни ЄС, за винятком Ірландії, Італії і Португалії. Як і останні роки XX ст., вивезення іноземних інвестицій європейськими ТНК у 2001 p., було пов'язано головним чином, з операціями по злиттю і поглинанню. При цьому частка внутрішньорегіональних потоків у загальних обсягах ПІІ в ЄС збільшилася.

Найбільшим міжнародним інвестором регіону стала Франція, за якою йдуть Бельгія і Люксембург. Активна участь Люксембургу в русі прямих іноземних інвестицій пояснюється, насамперед, податковим законодавством країни, за яким податкові ставки, зокрема податок на прибуток підприємств, досить низькі. У результаті створювання іноземних філій у Люксембурзі, які потім інвестують кошти за кордон, є досить вигідною операцією, бо вона дозволяє ТНК значно зменшити податкові відрахування на прибуток від іноземної діяльності.

У 2001 р. спостерігалося значне скорочення ПІІ, спрямованих до зони євро - 110 млрд дол. (у 2000 р. відповідний показник дорівнював 378,55 млрд дол.). У зв'язку з цим зона євро в 2001, як у 1998 і 1999 p., знову перетворилась на донора ПІІ: вивезення ПІІ перевищило їх ввезення на 93,5 млрд дол. У 1998 р. сальдо ПІІ становило -93,5 млрд дол., у 1999 р.-124,9 млрд, а у 2000 р. цей показник був позитивним - 27,3 млрд дол. [206].

Потоки ПІІ в Південно-Східну Європу і СНД у 2004 р. зростали четвертий рік поспіль і досягли рекордного за весь час рівня в 35 млрд доларів. Цей регіон був єдиним, • що уник трьохрічного спаду (2001-2003 pp.) світових потоків ПІІ і зберіг високі темни зростання припливу ШІ в 2004 р. (понад 40%). У той же час динаміка потоків ПІІ в и; два субрегіони трохи відрізнялася під впливом декількох факторів. Так, приплив ПІІ . Південно-Східну Європу став збільшуватися лише в 2003 р. Це сталося, головним чи ном, завдяки великим приватизаційним угодам, шо призвело до фактичного потроєню-інвестиційних потоків у 2004 році.

Приплив ШІ ТНК в країни СНД збільшився з 5 млрд долл. у 2000 р. до 24 млрд дол. у 2004 р., в основному завдяки високим цінам на нафту і природний газ. Найбільшим одержувачем ПІІ в регіоні є Російська Федерація.

Потоки ПИ в розвинуті країни, шо з 1 травня 2004 року нараховують у своєму складі 10 нових членів ЄС, у 2004 року знизилися до 380 млрд дол. Порівняно з 2003 р. темпи цього зниження були не настільки різкими. У той же час окремі країни не відповідали цій тенденції: значно збільшився приплив ПІІ до Сполучених Штатів та Великої Британії, головним чином, завдяки трансграничним злиттям та поглинанням. У той же час обсяг вивезених інвестицій з розвинутих країн у 2004 р. знову збільшився і досяг 637 млрд дол.

Приплив ПІІ до ЄС у цілому знизився до 216 млрд дол.- найнижчого рівня з 1998 р.. У той же час динаміка не була єдиною в усіх країнах - членах ЄС, серед яких найбільше скорочення припливу ПІІ було зареєстровано в Німеччини, Данії, Нідерландах і Швеції. Зменшення обсягів прямих інвестицій ТНК частково пов'язано із погашенням великих внутрішньофірмових кредитів і репатріацією прибутку з окремих країн-членів. У той же час приплив ПІІ до кожної з 10 нових країн - членів ЄС зріс унаслідок високих темпів їхнього економічного зростання, наявності кваліфікованої робочої сили з конкурентних ставок оплати праці і більшої визначеності стосовно нормативно-правового режиму регулювання ПІІ після вступу в ЄС.

Потоки ПІІ в Японію зросли на 24% до 8 млрд дол., а в інші розвинуті країни (Ізраїль, Нова Зеландія, Норвегія і Швейцарія) знизилися.

У 2005 р. очікується подальше зростання ШІ у зв'язку з необхідністю для ТНК підвищувати свою конкурентоспроможність за допомогою розширення діяльності на нових ринках, зниження витрат і одержання доступу до природних ресурсів і стратегічним активам за кордоном. Крім того, підвищення прибутковості ТНК стане поштовхом для активізації трансграничних злиттів та поглинань, шо сприятиме зростанню обсягів ПІІ в розвинуті країни.

У той же час, прогнозуючи зростання потоків ПІІ, варто виявляти обережність. Зниження темпів зростання в деяких розвинутих країнах, а також структурна слабкість і фінансова і корпоративна уразливість у деяких регіонах продовжують стримувати збільшення обсягів ПІІ. У багатьох країнах також спостерігаються зовнішні диспропорції і різкі коливання валютних курсів поряд з високими і нестабільними цінами на сировину, що с фактором стримування зростання потоків інвестицій транснаціональних корпорацій.