28. Адміністративна політика

Характер економічної політики залежить від типу взаємозв’язку політики і економіки. Принципова відмінність тут – співпадають або не співпадають суб’єкти політичної і економічної влади. В одному випадку держава є не тільки головним знаряддям політичної влади, але й головним, якщо не єдиним власником. В іншому – держава може виступати лише як один з власників, в той час як значна – і, як правило, більша – частка економічної влади розподілена між приватними або асоційованими власниками. В першому випадку держава здійснює безпосереднє управління економікою, в другому – проводить політику економічного регулювання. В першому випадку формується адміністративно-командне господарство, в другому – ринкова економіка. В адміністративному господарстві – політика панує над економікою, влада – над власністю. Господарське управління підкоряється не економічним законам, а політичним та ідеологічним пріоритетам. Характерними рисами цієї системи є планування економіки, особиста залежність працівника від держави, дефіцитність споживчого ринку, затратність виробництва, гальмування науково-технічного прогресу, соціальне споживацтво. Ринкове, або капіталістичне виробництво базується на накопиченні, прагненні до прибутку шляхом раціоналізації підприємництва і праці. Механізм переходу від традиційного господарства до капіталістичного, тобто від статичного до саморухливого, трактується різноманітно (за Марксом – це жорстоке первісне накопичення; за Вебером – наслідок дії особливої протестантської етики, тобто світської аскези; деякі вчені ставлять зростання продуктивності у залежність від певної політико-правової системи). У всякому разі безумовно, що процеси формування ринкової капіталістичної економіки, громадянського суспільства, яке базується на особистій свободі громадян, і демократичної політико-правової системи були взаємопов’язаними і взаємообумовленими. У ринковій системі економічна влада намагається взяти під свій контроль політичну владу. Американський політолог Ч.Мерріам писав: “Экономическая власть неизбежно стремится перерасти в политическую власть... Те, кто контролирует собственность, обязательно будут стремиться превратить свои доллары в голоса избирателей, свою собственность – в политическую власть.” Але відносна самостійність політичної сфери накладає обмеження на пряму владу “лантуха з грошима”, а саме, вимагає більш-менш сумлінного виконання соціально-значимих функцій держави, отже, врахування інтересів й інших прошарків суспільства. У процесі демократизації суспільства відбувається ускладнення стосунків між власниками і політиками – розвивається політичний бізнес, тобто реалізація економічних інтересів політичними засобами. Політичний бізнес – це створення великих підприємницьких організацій, взаємозв’язок бізнесу з політичними партіями, регламентація фінансування виборчих кампаній, правове регулювання лобістської діяльності.

29. Позитивні та негативні наслідки діяльності тнк

Транснаціональні корпорації зміцнюють позиції своєї держави на території інших країн, створюючи анклави своєї власності у ви­гляді філій або дочірніх підприємств. Історія свідчить, що така сис­тема забезпечує реальний міжнародний вплив держави навіть у тих випадках, коли колоніальні країни здобувають політичну незалеж­ність. З вищезазначеного можна дійти висновку, що транснаціона­льні корпорації є саме тим механізмом, що дозволяє зберігати своє економічне панування в країнах, які одержали політичну незалеж­ність.

Паралельно з закріпленням економічного впливу транснаціона­льні корпорації дозволяють розвивати комунікації, розширювати вплив міжнародних організацій.

Економічне значення транснаціональних корпорацій настільки значне, що в історично доступному для огляду часі вони залишать­ся одним з найважливіших факторів посилення впливу промислово розвинутих країн на багато регіонів світу. Отже, необхідність пере­творення провідних вітчизняних корпорацій у транснаціональні по­винна стати усвідомленою метою зовнішньої політики держав, що прагнуть до збільшення свого впливу в міжнародному масштабі.

До головних позитивних результатів діяльності ТНК, що на­працьовані ними спільно з державою, громадськими інститутами та міжнародними організаціями, можна зарахувати: забезпечення в провідних індустріально розвинутих країнах гарантованого прийня­тного мінімального рівня якості життя майже для всього населення таких країн; розробка демократичних норм управління на державно­му та міжнародному рівнях, які стали орієнтиром для всіх держав світу; протягом XX ст. ТНК безпосередньо й опосередковано брали участь у створенні технологій авто- та авіабудування, ракетній, кос­мічній та ядерній технології, що докорінно змінили не тільки баланс та розстановку сил у всьому світі, але й економічну структуру світо­вого господарства; значна роль ТНК також у якісно новому розвитку інформаційних технологій на базі яких почав формуватися е-бізнес, за безпосередньої участі ТНК виник термін «метакапіталізм» та роз­почався процес глобалізації; у 1990-х роках США та провідні країни Європи забезпечили суттєвий прорив порівняно з іншими регіонами планети в такому сегменті світового господарського розвитку, як знання та технології, що дозволило їм перейти до якісно нової фази розвитку — постіндустріального суспільства.

До негативних наслідків посилення ролі ТНК у світі належать: неспроможність досягати своїх цілей, не залучаючи військовий по­тенціал. Економічне підґрунтя присутнє як в обох світових війнах, так і в усіх локальних конфліктах. Слід зауважити, що така практи­ка вже перенесена в XXI ст. Невдача із сорокарічною багатокомпо­нентною програмою допомоги розвитку, яка спрямована на ство­рення «золотого мільярда» споживачів, користувачів та замовників, наслідком якої стали неконтрольоване зростання бідності, зубожін­ня та непрогнозована соціальна напруга, навіть у розвинених краї­нах світу; практична відсутність у XX ст. системи глобального управління світовим співтовариством та світовою економікою як його підсистемою.

Сьогодні ТНК розширюють міжнародну діяльність шляхом придбання або створення нових компаній, організації спільних під­приємств або ж вступаючи в іншого роду об'єднання. При цьому для здійснення подібних операцій не обов'язково вдаватися до екс­порту капіталів та реінвестування власного прибутку — завжди іс­нує можливість поглинути іноземну компанію, одержавши кредит за місцем здійснення операції. Застосовуються й інші методи укру­пнення активів та здобуття контролю (наприклад, отримання міс­цевого основного капіталу в рахунок погашення боргу).

Зважаючи на це, можна зробити висновок, що дані про міжна­родний рух капіталу не надають повної картини про те, як трансна­ціональні корпорації розширюють свою діяльність. Однак це най­надійніша інформація про темпи такого розширення, а також про галузі та сфери діяльності ТНК. Вельми важливим явищем у 90-х роках XX ст. стали злиття та поглинання компаній (на тлі відносно невеликої кількості нових компаній). Особлива роль у цих проце­сах належить стратегії конкуренції, згідно з якою в багатьох галу­зях виробництва нарощувалася ринкова частка або робилися спро­би посісти виняткове місце шляхом поглинання конкурентів. Відповідно до такої стратегії корпорація повинна швидко мобілізо- вувати величезні капітали.

З підвищенням значущості транснаціональних відносин зроста­ючий інтерес приділявся питанню про їх загальну кількісну оцінку. Міжнародна організація ЮНКТАД для таких цілей запропонувала єдиний комплексний показник транснаціоналізації, що об'єднує п'ять основних критеріїв — продаж, виробництво, зайнятість, ак­тиви та інвестиції. Його застосування виявило цікавий факт: серед­нє значення цього показника у 1980—1995 роках склало 50 %, а стосовно ста найбільших американських ТНК виявилося його зни­ження з 30 до 26 %.