8. Нато — Югославия (1999 p.)

Найпоширенішою тезою, яку використовують критики зовнішнь­ополітичного курсу України вступу до НАТО є проголошення Альян­су агресором, у зв'язку з тим, що він провів військову операцію в ко­лишній Союзній Республіці Югославії (Сербія і Чорногорія). Це один з міфів, який має досить стійку тенденцію розповсюдження серед мало інформованої частини населення України.

Об'єктивна оцінка обставин, які склалися в СРЮ до 1999 року, доз­воляє зробити висновки, що аргументами на користь використання сили були:

1. Серйозні порушення прав людини.

До моменту ухвалення рішення розпочати операцію «Союзниць­ка сила» в Косово (частина Сербії, де 90 % населення - албанці) мала місце важка гуманітарна криза. Незалежні експерти, що працювали

в Косово, задокументували масштабні порушення прав людини й гу­манітарного права, які мали виключно серйозний характер, можливо, граничили з геноцидом. Висловлюючи свою глибоку заклопотаність, Рада Безпеки ООН прийняла три резолюції, в яких підтвердила, що ситуація в Косово становить загрозу миру й безпеці в регіоні. Місцева влада потурала порушенням прав людини й не виявляла жодного на­міру зупинити їх.

Кількість переміщених осіб на території Косово радикально зрос­ла. За деякими оцінками, до 22 березня 1999 року загальна кількість переміщених цивільних осіб досягла 235 000, а біженців за межами провінції налічувала - 269 000, оскільки багато переміщених осіб ті­кали в інші країни. Насильницьке виселення проводилося продумано, відповідно до стратегічного плану, й часто супроводжувалося погра­буванням і навмисним знищенням майна.

З усього сказаного стає зрозуміло, що гуманітарна ситуація й си­туація з правами людини в перші три місяці 1999 року були украй складними. Підставою для такого висновку є не тільки масштаб по­рушень, але і їхній жорстокий характер, включаючи вбивства, на­несення ушкоджень, жорстокого поводження, всі форми тілесних покарань, захоплення заручників, приниження людської гідності, зґвалтування, довільні арешти й ухвалення вироків, а також страти без попереднього розгляду в суді. Загальну кількість жертв етнічних чищень з боку сербських сил безпеки встановити дуже важко. Згідно з повідомленнями багатьох світових ЗМІ вони сягають ніяк не менше ніж 100 тис. осіб. Міністр закордонних справ Великобританії Джефф Хун заявив про виявлення більше 10 тис. трупів геноциду. Уточнену цифру - 11 тис. - назвав Голова місії ООН у Косово Бернар Кушнер, за результатами розкопок масових поховань у Косово.

Стосовно юридичних меж, враховуючи, що захист основних прав людини виходить з колективного інтересу держав, військові дії виз­начають як необхідні при особливих випадках, таких як геноцид. Це знайшло віддзеркалення в реакціях на операцію «Союзницька сила». Порушення фундаментальних прав людини не припинялися на рівні держави, а держава, яка погано поводиться зі своїми громадянами, не може сховатися за концепцією суверенітету.

Порушення прав людини й гуманітарного права різко зросли, як тільки почалися повітряні удари. Сербські війська вдалися до напе­ред продуманої тактики етнічного чищення. Крім цього, керівництво СРЮ спровокувало потік біженців як частину стратегії, спрямованої на дестабілізацію обстановки безпеки в регіоні в цілому. Цей приклад тільки підкреслює злочинну сутність сербського керівництва.