- •Курс лекцій «Україна в Європі і Світі» проф. Корнієнка в.О.
- •Тема 5. Виникнення і еволюція нато
- •Тема 6. Структура та основи функціонування нато
- •Тема 7. Україна — нато: стан, проблеми та перспективи взаємовідносин
- •Тема 1. Європейська інтеграція україни як проблема доцільності
- •1. Розуміння сутності євроінтеграції та її логіка
- •2. Поняття європейських цінностей та перспектив євроінтеграції
- •3. Умови й практична природа євроінтеграції
- •4. Євростандарти та проблема вибору для України
- •5. Міфи євроантлантичної інтеграції
- •Тема 2. Створення та еволюція єс
- •Історія створення та розвитку Європейського Союзу
- •Основні досягнення та принципи діяльності Європейського союзу
- •3. Організаційна будова та структура Євросоюзу.
- •4.Європейський досвід і пострадянські реалії
- •Тема 3. Механізми взаємодії європейської інтеграції
- •1. Європейська конституція
- •2. Право Європейського Союзу
- •3. Захист прав людини в ес
- •4. Бюджет Європейського Союзу
- •5.Альтернативні варіанти європейської інтеграції
- •Тема 4. Україна і європейський союз: основи співробітництва
- •Україна на шляху Європейської інтеграції
- •2. Критерії розширення і поглиблення європейської інтеграції та Україна
- •3. Формування договірно-правових і політичних засад співробітництва України і єс
- •4. Рада з питань співробітництва між Україною і єс
- •5. Рішення і документи єс щодо України
- •6. Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу
- •7. План дій Україна-єс
- •8. Розвиток економічних відносин між Україною та єс
- •9. Проблеми інтеграції українського енергетичного сектору з ринком єс
- •10. Перспективи політичного і гуманітарного співробітництва України і єс
- •11. Співробітництво у сфері юстиції, свободи та безпеки
- •12. Інтеграція та її вплив на сферу людського розвитку
- •13. Перешкоди на шляху євроінтеграції
- •Тема 5. Виникнення і еволюція нато
- •Причини утворення Організації Північноатлантичного договору
- •2. Сутність Північноатлантичного договору
- •3.Принципи політики євроатлантичної безпеки на платформі нато
- •4.Причини існування нато після розпаду Організації Варшавського договору
- •5.Основні положення Стратегічної концепції нато
- •6. Основні відмінності між нато та єс як міжнародних міжурядових організацій
- •Тема 6. Структура та основи функціонування нато
- •1. Структура управління нато і механізм прийняття рішень
- •2. Збройні сили нато
- •3. Витрати на оборону в країнах нато
- •4. Сутність та значення Ради євроантлантичного партнерства (рєап) та програми «Партнерство заради миру»(пзм)
- •5. Кампанія нато в Афганістані
- •6. Нато — Ірак
- •7. Нато — Росія
- •8. Нато — Югославия (1999 p.)
- •1. Серйозні порушення прав людини.
- •2. Провал спроб мирного врегулювання.
- •3. Бездіяльність Ради Безпеки оон.
- •4. Реакція міжнародного співтовариства.
- •Тема 7. Україна — нато: стан, проблеми та перспективи взаємовідносин
- •1. Правові чинники вступу України до нато
- •2. Нейтралітет України та міжнародні реалії
- •3.Можливі переваги євроатлантичної інтеграції для України
- •4. Основні етапи розвитку взаємовідносин між Україною і нато
- •1. Етап становлення відносин Україною і нато
- •II. Етап формування особливого партнерства між Україною і нато: (1996-2002pp.)
- •5. Співпраця Україна з нато в цивільних галузях
- •6. Перспективи українського оборонно-промислового комплексу з набуттям членства в нато
- •7. Фінансово-економічна складова членства України в нато
- •8. Критерії членства в нато
- •9.Соціально-політичні наслідки вступу України до нато
5. Рішення і документи єс щодо України
В офіційних документах ЄС, принаймні до 2000 р., не висловлювалася точка зору щодо членства України в цій організації. Спільна позиція країн ЄС щодо України зводилася до підтримки розвитку демократії у цій країні, економічного реформування, поглиблення економічної взаємодії. Серед перших документів, прийнятих ЄС щодо України, було надання Україні переваг Генералізованої схеми преференцій з 1 січня 1993 р., а також затвердження Стратегії ЄС щодо України у квітні 1994 р. З метою демонстрації українському керівництву зростаючої підтримки з боку ЄС, а також для активізації співробітництва України з ЄС і країнами-членами Євросоюз у другій половині 90-х років прийняв низку відповідних документів. Серед них Спільна позиція ЄС щодо України (28 листопада 1994 р.), яка містить зобов'язання країн-членів підтримувати незалежність, територіальну цілісність і суверенітет України. У Спільній позиції висловлювалась зацікавленість ЄС у розвитку в Україні демократії і ринкової економіки, а також її інтеграції у світовий економічний порядок. У Декларації ЄС щодо України (травень 1996 р.) підкреслювалось, що незалежність, територіальна цілісність і суверенітет України - ключовий елемент безпеки в Європі. 6 грудня 1996 р. Рада ЄС, враховуючи проголошення Україною курсу на європейську інтеграцію, прийняла План дій щодо України. План дій передбачив шість головних напрямків діяльності ЄС і країн-членів щодо України:
підтримка політики макроекономічної стабілізації, а також сприяння поглибленню економічних реформ в Україні;
сприяння входженню України у європейську систему безпеки;
підтримка трансформації українського суспільства, допомога в проведенні адміністративної й законодавчої реформ;
підтримка регіонального співробітництва: сприяння розвитку співробітництва України з сусідами, зокрема, асоційованими членами ЄС, а також підтримка співробітництва країн Чорноморського басейну;
допомога в реформуванні енергетичного сектора: сприяння втіленню стратегії енергозбереження, реструктуризація вугледобувної галузі, диверсифікація джерел постачання палива, підвищення рівня безпеки атомних електростанцій, закриття Чорнобильської АЕС. Важливою подією у відносинах між ЄС і Україною стало прийняття під час грудневої сесії Європейської ради у Гельсінкі (1999 р.) Спільної стратегії ЄС щодо України.
Принципово важливим у Спільній стратегії є визнання Євросоюзом європейських прагнень і європейського вибору України, хоча вона і не визначена у Стратегії країною-кандидатом на членство в ЄС. Стратегічне партнерство з Україною розцінювалось як життєвий фактор руху до миру, процвітання й стабільності в Європі.
Спільна стратегія визначила наступні завдання стратегічного партнерства:
підтримка процесу демократичних і економічних перетворень в Україні;
вирішення спільних проблем європейського континенту;
підтримка зміцнення співробітництва між Україною і ЄС у контексті його розширення.
Стратегія ЄС, укладена на чотирирічний термін, залишаючись винятково внутрішнім документом Євросоюзу, доповнила УПС конкретними проектами і запропонувала нові сфери й можливості для поглиблення співробітництва України й ЄС. Конкретні ініціативи стосувались трьох сфер діяльності: торгово-економічної, юстиції і внутрішніх справ, зовнішньої політики й політики безпеки. Значний потенціал для розвитку співробітництва між Україною і ЄС закладено Стратегією в зовнішньополітичній сфері.
Спільна стратегія установила середньострокову основу для подальшого розвитку відносин між Україною і ЄС, врахувавши той факт, що у зв'язку з процесом розширення Україна стане безпосереднім сусідом ЄС, узгодила дії країн-членів ЄС, а також послідовність застосування різноманітних інструментів ЄС.