- •Курс лекцій «Україна в Європі і Світі» проф. Корнієнка в.О.
- •Тема 5. Виникнення і еволюція нато
- •Тема 6. Структура та основи функціонування нато
- •Тема 7. Україна — нато: стан, проблеми та перспективи взаємовідносин
- •Тема 1. Європейська інтеграція україни як проблема доцільності
- •1. Розуміння сутності євроінтеграції та її логіка
- •2. Поняття європейських цінностей та перспектив євроінтеграції
- •3. Умови й практична природа євроінтеграції
- •4. Євростандарти та проблема вибору для України
- •5. Міфи євроантлантичної інтеграції
- •Тема 2. Створення та еволюція єс
- •Історія створення та розвитку Європейського Союзу
- •Основні досягнення та принципи діяльності Європейського союзу
- •3. Організаційна будова та структура Євросоюзу.
- •4.Європейський досвід і пострадянські реалії
- •Тема 3. Механізми взаємодії європейської інтеграції
- •1. Європейська конституція
- •2. Право Європейського Союзу
- •3. Захист прав людини в ес
- •4. Бюджет Європейського Союзу
- •5.Альтернативні варіанти європейської інтеграції
- •Тема 4. Україна і європейський союз: основи співробітництва
- •Україна на шляху Європейської інтеграції
- •2. Критерії розширення і поглиблення європейської інтеграції та Україна
- •3. Формування договірно-правових і політичних засад співробітництва України і єс
- •4. Рада з питань співробітництва між Україною і єс
- •5. Рішення і документи єс щодо України
- •6. Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу
- •7. План дій Україна-єс
- •8. Розвиток економічних відносин між Україною та єс
- •9. Проблеми інтеграції українського енергетичного сектору з ринком єс
- •10. Перспективи політичного і гуманітарного співробітництва України і єс
- •11. Співробітництво у сфері юстиції, свободи та безпеки
- •12. Інтеграція та її вплив на сферу людського розвитку
- •13. Перешкоди на шляху євроінтеграції
- •Тема 5. Виникнення і еволюція нато
- •Причини утворення Організації Північноатлантичного договору
- •2. Сутність Північноатлантичного договору
- •3.Принципи політики євроатлантичної безпеки на платформі нато
- •4.Причини існування нато після розпаду Організації Варшавського договору
- •5.Основні положення Стратегічної концепції нато
- •6. Основні відмінності між нато та єс як міжнародних міжурядових організацій
- •Тема 6. Структура та основи функціонування нато
- •1. Структура управління нато і механізм прийняття рішень
- •2. Збройні сили нато
- •3. Витрати на оборону в країнах нато
- •4. Сутність та значення Ради євроантлантичного партнерства (рєап) та програми «Партнерство заради миру»(пзм)
- •5. Кампанія нато в Афганістані
- •6. Нато — Ірак
- •7. Нато — Росія
- •8. Нато — Югославия (1999 p.)
- •1. Серйозні порушення прав людини.
- •2. Провал спроб мирного врегулювання.
- •3. Бездіяльність Ради Безпеки оон.
- •4. Реакція міжнародного співтовариства.
- •Тема 7. Україна — нато: стан, проблеми та перспективи взаємовідносин
- •1. Правові чинники вступу України до нато
- •2. Нейтралітет України та міжнародні реалії
- •3.Можливі переваги євроатлантичної інтеграції для України
- •4. Основні етапи розвитку взаємовідносин між Україною і нато
- •1. Етап становлення відносин Україною і нато
- •II. Етап формування особливого партнерства між Україною і нато: (1996-2002pp.)
- •5. Співпраця Україна з нато в цивільних галузях
- •6. Перспективи українського оборонно-промислового комплексу з набуттям членства в нато
- •7. Фінансово-економічна складова членства України в нато
- •8. Критерії членства в нато
- •9.Соціально-політичні наслідки вступу України до нато
2. Право Європейського Союзу
Право Європейського Союзу (EU law; European Union law) - унікальний правовий феномен, що склався в ході розвитку європейської інтеграції в рамках Європейських співтовариств і Європейського Союзу, результат реалізації наднаціональної компетенції інститутів Європейського Союзу. Право Європейського союзу є специфічним правопорядком, правовою системою, що склалася на стику міжнародного права і внутрідержавного права держав-членів Європейського Союзу, володіє самостійними джерелами і принципами. Автономність Права Європейського Союзу підтверджена рядом вирішень Європейського Суду.
Термін «право Європейського Союзу» увійшов до вживання з початку 1990-х рр. з появою Європейського Союзу, до цього правовий масив, що склався, позначався як «право Європейських співтовариств», «право Європейського співтовариства», хоча останні поняття не рівнозначні поняттю «Право Європейського Союзу». Деякі учені розглядають поняття «Право Європейського Союзу» як синонім ширшого поняття «Європейське право», використовуваний у вузькому сенсі.
Центральною ланкою, ядром права Європейського Союзу і права Європейських співтовариств є право Європейського Співтовариства (право ЄС). Стержнем же, конструкцією права ЄС, що несе, є принципи права ЄС - вихідні положення найбільш загального характеру, що визначають сенс, вміст, реалізацію і розвиток всіх останніх норм права ЄС.
Принципи права ЄС розділяються на функціональних і загальних. До функціональних принципів відносяться принцип верховенства права ЄС і принцип прямої дії права ЄС. Принцип верховенства права ЄС означає пріоритет норм права ЄС над нормами національного законодавства держав-членів, норми національного права держав-членів не повинні перечити нормам права ЄС. Принцип прямої дії права ЄС означає безпосереднє вживання права ЄС на території держав-членів, дія норм права Співтовариства без якої-небудь трансформації в правопорядок держави-члена. Дані принципи були вироблені практикою Суду шляхом тлумачення засновницьких документів організації. До загальних принципів права ЄС належать принцип охорони прав і свобод особи, принцип правової визначеності, принцип пропорційності, принцип недискримінації, принцип субсидиарности, а також ряд процесуальних принципів.
Право Європейського Союзу володіє оригінальною системою джерел. Форми (джерела) права Європейського Союзу утворюють цілісну систему джерел з властивою для такої системи ієрархією актів. Система джерел права Європейського Союзу включає дві групи актів - акти первинного права і акти вторинного права.
До актів первинного права відносяться всі засновницькі договори Європейського Союзу. По своїй юридичній природі акти первинного права є міжнародними договорами. Норми актів первинного права володіють вищою юридичною силою по відношенню до всіх інших норм Європейського Союзу, що містяться в актах вторинного права.
Особливістю Європейського Союзу є те, що в його основі лежать декілька міжнародних договорів засновницького характеру. В першу чергу це Паризький договір про установу Європейського об'єднання вугілля і сталі (ECSC) 1951 р., Римський договір, що фундирував Європейське Співтовариство 1957 р., Римський договір, Евратом 1957 р., що фундирував, Маастріхтський договір про Європейський Союз 1992 р., так звані «засновницькі договори у вузькому сенсі». Дані договори носять «конституюючий» характер для Європейського Союзу. До «засновницьких договорів в широкому сенсі» зазвичай відносять всі перераховані вище акти, а також міжнародні договори, що змінюють і доповнюючі їх: Брюссельський договір, що фундирував єдину Пораду і єдину Комісію європейських співтовариств (Договір про злиття) 1965 р., Бюджетний договір 1970 р., Бюджетний договір 1975 р., Єдиний європейський акт 1986 р., Амстердамський договір про зміну Договору про Європейський Союз, договорів, що фундирували європейські співтовариства, і ряду пов'язаних з ними актів 1997 р. На Конференції держав-членів, що завершилася 11 грудня 2000 р. в Ніцці, були схвалені чергові зміни в засновницькі договори Союзу (Ніццський договір). Ці зміни були остаточно оформлені 14 лютого 2001 р.
До актів вторинного права відносяться акти, що видаються інститутами Союзу, а також всі інші акти, що приймаються на основі засновницьких договорів. У визначенні джерел вторинного права ми спостерігаємо зіткнення підходів до розуміння джерел в континентальній і англо-саксонской правових сім'ях (визнання як джерела юрисдикційних актів), а також вплив концепції джерел в міжнародному праві.
Вторинне право Європейського Союзу має своїми джерелами різні категорії правотворчих форм. Перша категорія актів вторинного права - це нормативні акти, до них відносяться регламенти, директиви, рамкові рішення, загальні вирішення ECSC, рекомендації ECSC. Друга категорія - це індивідуальні акти, до них відносяться рішення (окрім загальних вирішень ECSC). Третя категорія - це рекомендаційні акти, до яких відносяться рекомендації (окрім рекомендацій ECSC) і висновки. Наступною категорією актів вторинного права є акти про координацію Загальної зовнішньої політики і політики безпеки, а також Співпраці поліцій і судових органів в кримінально-правовій сфері. До даної категорії актів відносяться принципи і загальні орієнтири, загальна позиція, спільна акція, загальна стратегія. Окрему категорію актів складають юрисдикційні акти - вирішення Суду. До джерел вторинного права відносяться акти sui generis - «неофіційні» форми права, не передбачені засновницькими договорами акти, що видаються органами Союзу (зазвичай виражаються, як вирішення конкретного органу або резолюція). Останню категорію джерел вторинного права можна позначити як міжнародні акти, в неї входять рішення і акти представників держав-членів, конвенції між державами-членами, ув'язнені на основі засновницьких договорів, міжнародні договори Європейського Союзу.
Своєрідність Європейського Союзу зумовлює і структурні особливості права Європейського Союзу. Структуру права Європейського Союзу складають декілька взаємозв'язаних елементів. Елементами даної структури є засновницькі договори Європейського Союзу, положення про права і основні свободи людини, а також право Європейських співтовариств.
У праві Європейського Союзу сьогодні спостерігаються тенденції кодифікування і вдосконалення (Enforcement). Лаакенськая декларація 2001 р., прийнята на саміті глав государств/правительств держав-членів в рамках Європейської Поради підкреслює необхідність реформи джерел первинного і вторинного права Європейського Союзу, спрощення правових форм і створення на основі засновницьких договорів Європейського Союзу і Хартії Європейського Союзу про основні права 2000 р. повноцінної Конституції Європейського Союзу.
