100. Конституція Японії 1946 р.

КОНСТИТУЦІЯ ЯПОНІЇ 1947 р. - основний закон держави. Текст Конституції був розроблений американською окупаційною адміністра­цією. Схвалений японським парламентом і 3 листопада 1946 р. промульгований імператором. Набула чинності 3 травня 1947 р. Конституція складається з преамбули. 11 глав (103 статті). В ній простежуються впливи американської конституції (див. Конституція СІЛА 1787 р.) та Конституції Японії 1889 р. Основний Закон базується на трьох принци­пах: народний суверенітет, права і свободи громадян та пацифізм. За Конституцією в Японії встановлювалася парламентарно-монархічна форма державного правління з унітарним устроєм і буржуазно-демократичним політичним режимом. За імператором формально збе­режено доволі широкі повноваження, однак фактично він є тільки сим­волом держави та народу. Всі свої дії імператор здійснює за порадою і згодою уряду від імені народу (Глава І). Вищим органом влади й єдиним законодавчим органом є двопалатний парламент, який складається з палати представників та палати радників (Глава IV). Вищим органом ви-конаавчої влади є Кабінет міністрів. Главою уряду є прем'єр-міністр, який призначається парламентом з-поміж його депутатів. Кабінет несе колективну відповідальність перед парламентом. Вищим судовим орга-ном держави є Верховний суд, голову якого призначає імператор. Глава ІІ ("Відмова від війни") проголошує відмову від ведення війни, від ство-ення сухопутних, морських і військово-повітряних сил, а також засобів ведення війни. Конституцією запроваджувалася автономія органів міс­цевого самоврядування, які набували право в межах своєї компетенції видавати постанови, стягувати податки, керувати своїм майном та спра­вами. У Конституції проголошуються традиційні буржуазно-демократичні права і свободи, відокремлення церкви від держави, забо­рона рабства й примусової праці, встановлюється свобода праці та місця проживання тощо. В основному законі також означені головні обов'язки громадян: сплата податків, праця тощо. Станом на 1 січня 2000 р. Конс­титуція Японії не зазнала змін, що обумовлено жорсткою системою вне­сення до неї змін. Створення конституції стало найважливішою демок­ратичною акцією у повоєнній історії Японії.

101. Сіньхайська революція 1911-1912 р. Та її наслідки.

В царині економіки в Китаї у другій половині ХІХ ст. можна помітити паростки капіталізму. З’явилися китайські капіталістичні підприємства. В результаті з’явився прошарок національної буржуазії. Однак розвиток капіталістичних відносин відбувався повільно. Численні феодальні пережитки гальмували розвиток країни.

Великі феодали на чолі з імператорами проводили в цілому реакційну політику. У 1911 р. вибухнуло народне повстання у місті Учан. Почалася Сіньхайська революція (рік “сіньхай” за китайським місячним календарем). У грудні 1911 р. було урочисто проголошено утворення Китайської республіки. У лютому 1912 р. династія Цин проголосила про своє зречення престолу.

Тимчасовим президентом новоутвореної республіки став один з лідерів революції Сунь Ятсен. У березні 1912 р. Національні збори прийняли Тимчасову Конституцію Китайської республіки. Конституція проголошувала принцип національного суверенітету, розподіл влади, відповідальність Кабінету міністрів (уряду) перед парламентом.

Найбільшою популярністю в країні користувалася партія під назвою Гоміндан (Національна партія), що виникла на основі ліберальних організацій. Вела боротьбу за встановлення парламентської республіки й звільнення Китаю від іноземної залежності. З 1913 р. оголошена поза законом. З 1924 р. виступала в союзі з комуністами. У 1949 р. китайські комуністи усунули Г. від влади.

Замість Сунь Ятсена, який пішов на демісію, президентом було обрано Юань Шикая. У серпні 1913 р. він встановив одноосібну диктатуру.

Сіньхайська революція повалила одіозний імперський режим та проголосила Китай республікою. Однак знищити феодальні пережитки, іноземну кабалу революція не спромоглася.