- •1. Предмет, принципи, періодизація та методологія ідпзк.
- •2. Форми соціальної організації в первісному суспільстві.
- •3. Генезис держави і права на Стародавньому Сході.
- •4. Давньосхідна деспотія: державно-правова характеристика.
- •5. Загальна характеристика права Стародавнього Сходу.
- •6. Соціально-правове становище населення Вавилонії за Законами Хаммурапі.
- •7. Злочин та покарання за законами Хаммурапі.
- •8. Майнові відносини за законами Хаммурапі.
- •9. Право Стародавньої Індії - Закони Ману.
- •10. Шлюбно-сімейне право за Законами Ману.
- •11. Система варн за Законами Ману.
- •12. Державний та суспільний лад Стародавньої Індії.
- •13. Державний та суспільний лад Стародавнього Єгипту.
- •14. Афінська республіка: державний та суспільний лад.
- •15. Спарта: державний та суспільний лад.
- •16. Утворення Римської держави. Царський період.
- •17. Державний та суспільний лад Римської держави в період республіки.
- •18. Римська держава в період принципату.
- •19. Римська держава в період доміиату.
- •20. Джерела римського права.
- •21. Правовий статус осіб в римському праві (статус свободи, громадянства, сім'я).
- •22. Реформи Солона та Клісфена в Афінах.
- •23. Приватна власність за Законами хп таблиць.
- •24. Шлюбно-сімейне право за Законами хіі таблиць.
- •25. Злочин і покарання за Законами XII таблиць.
- •26. Судочинство в Стародавньому Римі.
- •27. Рецепція римського права.
- •28. Систематизація римського права.
- •29. Етапи розвитку західноєвропейських держав в Середні віки.
- •30. Королівство франків: державний та суспільний лад.
- •31. Станово-представницька монархія у Франції.
- •32. Станово-представницька монархія в Німеччині.
- •33. Особливості абсолютизму в Англії.
- •34. Сеньйоріальна монархія в країнах Західної Європи.
- •35. Станово-представницька монархія в Англії.
- •36. Абсолютна монархія у Франції.
- •37. Абсолютна монархія в Німеччині.
- •38. Загальна характеристика феодального права в країнах Західної Європи.
- •39. Джерела феодального права.
- •40. Салічна правда: право власності.
- •41. Салічна правда: злочин та покарання.
- •42. Салічна правда: судовий процес.
- •43. Ранньофеодальна монархія в країнах Західної Європи.
- •44. Велика Хартія вольностеи 1215 р. В Англії.
- •45. Міське право середньовічної Західної Європи.
- •46. Канонічне право в країнах Західної Європи в Середні віки.
- •47. "Кароліна": кримінальне право та кримінальний процес.
- •48. Арабський халіфат: Суспільний та державний лад.
- •49. 3Агальна характеристика мусульманського права.
- •50. Джерела мусульманського права.
- •51. Джерела феодального права Англії.
- •52. "Загальне право": генезис та еволюція.
- •53. "Право справедливості": генезис та еволюція.
- •54. Середньовічна Японія: державний та суспільний лад.
- •55. Середньовічний Китай: державний та суспільний лад.
- •56. Англійська буржуазна революція: причини, рушійні сили, основні етапи, наслідки.
- •57. Законодавство періоду Англійської буржуазної революції.
- •59. "Славна революція" 1688 р. В Англії. "Біль про права" 1689 р.
- •60. "Акт про престолонаступництво". Еволюція державного ладу Англії в Новий та Новітній час.
- •61. Реформи виборчої системи та виборчого права Англії в XIX ст.
- •62.Британська колоніальна імперія.
- •63.Французька колоніальна імперія.
- •64. Падіння світової колоніальної системи та утворення незалежних держав.
- •65. Війна за незалежність сша. Декларація незалежності 1776 р.
- •4 Липня 1776 р. Третій континентальний конгрес прийняв Декларацію незалежності.
- •67. Конституція сша 1787 р.
- •68. "Біль про права" 1791 р.
- •69. Громадянська війна 1861-1865 рр. В сша та її наслідки.
- •70. Загальна характеристика права сша в Новий та Новітній час.
- •71 ."Новий курс" Рузвельта в сша.
- •73. "Декларація прав людини та громадянина" 1789р.
- •74. Конституція Франції 1791 р.
- •75. Французький цивільний кодекс 1804 р.: історія створення, джерела,структура.
- •76. Французький цивільний кодекс 1804 р.: громадянство, правоздатність, шлюбно-сімейні відносини.
- •77. Французький цивільний кодекс 1804 р.: право власності та зобов'язальне право.
- •78. Французький кримінальний кодекс 1810 р.
- •79. Еволюція французької державності у 1794 - 1814 рр.
- •80. Реставрація монархії Бурбонів у Франції 1814 р. Хартія 1814 р.
- •81. Липнева монархія у Франції. Хартія 1830 р.
- •82. Друга республіка у Франції. Конституція 1848 р.
- •83. Третя республіка у Франції. Конституційні акти 1875 р. У Франції.
- •84. Четверта республіка у Франції. Конституція 1946 р.
- •85. П'ята республіка у Франції. Конституція 1958 р.
- •86. Франція в період від Третьої до Четвертої республік.
- •87. Виникнення та розвиток англо-американської правової системи.
- •88. Виникнення та розвиток континентальної правової системи.
- •89. Німеччина в XIX ст.: Рейнський союз, Німецький союз, Північнонімецький союз.
- •90. Право Німеччини у середні віки.
- •91. Державний лад Німеччини за конституцією 1871 р.
- •92. Листопадова революція в Німеччині. Веймарська конституція 1919 р.
- •93. Встановлення нацистської диктатури в Німеччині.
- •94. Німецьке цивільне уложення 1900 р.
- •95. Ідеологія, правова доктрина та механізм нацистської диктатури.
- •96. Утворення фрн. Боннська конституція 1949 р.
- •97. Об'єднання Німеччини у 1990 р.
- •98. Революція Мейдзі та реформи 1870-1880-х рр. В Японії.
- •99. Конституція Японії 1889 р.
- •100. Конституція Японії 1946 р.
- •101. Сіньхайська революція 1911-1912 р. Та її наслідки.
- •102. Утворення Китайської Народної Республіки. Конституція 1954 р.
- •103. Особливості буржуазної революції у Німеччині.
- •104. Право Франції у Середні віки.
- •105. Право середньовічної Німеччини.
28. Систематизація римського права.
Перші спроби систематизації імператорського законодавства були зроблені окремими юристами. В 295 році з'явився перший приватний Кодекс Грегоріана, названий на честь його укладача. Кодекс отримав офіційне визнання. Слідом за ним було видано Кодекс Гермогеніана, який містив сто двадцять імператорських конституцій. У 438 році було здійснено першу офіційну кодифікацію імператорських конституцій — було розроблено Кодекс Феодосія, який складався з шістнадцяти книг, поділених на титули. В ньому були зібрані розпорядження римських імператорів, починаючи з початку IV століття. Всеосяжна систематизація і кодифікація римського права була проведена вже в 528-534 роках, тобто після падіння Західної Римської імперії, у Візантії.
За вказівкою візантійського імператора Юстиніана для кодифікації всього римського права було створено в 530 році спеціальну комісію в складі 17 чоловік під керівництвом видатного римського юриста Трибоніана. Внаслідок її роботи з'явилося декілька збірок римського права, які пізніше стали єдиним Зведенням законів.
Складовими частинами кодифікації Юстиніана були:
1) Дигести, або Пандекти, — своєрідна кодифікація праць видатних римських юристів, яка була видана в 533 році. Вони є найважливішою частиною кодифікації. У Дигестах зібрано уривки майже з півтори тисячі творів 39 найвідоміших римських юристів. Ці фрагменти розташовано в систематичному порядку і розміщено в п'ятдесяти книгах, кожна з яких ділиться на титули з особливою назвою, що означає певний юридичний інститут. Дигести стали найбільш відомою і значною частиною Збірника законів імператора Юстиніана;
2) Інституції — елементарний підручник римського цивільного права для юридичних шкіл. Він поділявся на чотири книги за зразком Інституцій Гая. Інституції набули юридичної сили в 533 році, на них можна було посилатися суддям в процесі вирішення справ;
3) Кодекс Юстиніана (перше видання 529 року, друге — 534 року). Він становив зібрання імператорських конституцій, починаючи з імператора Адріана; складався з дванадцяти книг, з яких І і ІХ-ХІІ книги були присвячені різним питанням римського публічного права, а II-VIII — приватному праву.
Кодифікаційні роботи були завершені. Щоправда, Юстиніан мав намір кодифікувати все наступне законодавство, об'єднавши його в самостійну частину, яка б називалася «Новели». Але це було здійснено вже після смерті Юстиніана. Значно пізніше збірки новел почали включатися в кодифікацію Юстиніана як самостійна четверта її частина.
Таким чином, кодифікація Юстиніана, яка з ХП століття дістає назву Зводу цивільного права, стає найголовнішим джерелом римського права. Вона є підсумком усієї його попередньої історії.
29. Етапи розвитку західноєвропейських держав в Середні віки.
В розвитку європейських держав в період феодалізму можна виділити декілька етапів:
- Ранньофеодальна монархія. Період формування державності в так званих варварських королівствах. Характерна наявність пережитків первісного ладу (наприклад, народні збори) з одного боку та становлення феодальної державності, з іншого. З часом відбувається відмирання залишків первісного ладу і встановлення суто феодальних відносин. Прикладом ранньофеодальної монархії може слугувати королівство Франків.
- Період феодальної роздрібненості (сеньйоральної монархії). В зв’язку із зміцненням становища окремих феодалів, відбувається їх поступове перетворення на самостійних (напівсамостійних) володарів. Влада верховного сюзерена (короля, імператора) стає слабкою. Він вже не здатен утримувати в покорі найбільш могутніх феодалів й відбувається подріблення держав. Середньовічні європейські держави перетворилися в систему держав-маєтків, що різнилися ступенем політичної незалежності та економічного розвитку.
- Період станово-представницької монархії. Економічний підйом, що мав місце в Європі у XIII - XV ст. призвів до консолідації західноєвропейського суспільства. Відбувається утворення держав побудованих на національній основі. Подолання феодальної роздрібненості стало можливим завдяки союзу верховної влади та окремих верств суспільства. Особливо важливе місце в союзі належало міщанам. Саме міста стали осередками де найбільш активно відбувався економічний розвиток, тобто саме купцям, ремісникам, лихварям тощо заважали чисельні кордони, митниці, засилля місцевих феодалів, які нерідко займалися не дуже благовидною справою – грабунком. Вони були зацікавлені в створені єдиної централізованої держави з міцною центральною владою, здатною приборкати свавілля феодалів та створити сприятливий для економічного поступу клімат. Союзником королівської влади також виступали дрібні та середні феодали (дворяни), які потерпали від засилля великих феодалів. Наслідком політичного союзу верховної влади та окремих станів суспільства стала поява станово-представницьких установ. Зазвичай до їх складу входили дворянство, духовенство та міщани – найпотужніші страти середньовічного суспільства. В обмін на фінансову та військову підтримку верховна влада була змушена, до певної міри, ділитися з ними своїми повноваженнями. Відтак, виникають представницькі органи – Генеральні штати у Франції (1302 р.), парламент в Англії (1265 р.), рейхстаг у Німеччині, кортес в Іспанії тощо.