49. 3Агальна характеристика мусульманського права.

МУСУЛЬМАНСЬКЕ ПРАВО - одна з основних правових систем світу. Побудована на релігійно-етичних настановах ісламу. Синонім по­няття шаріат або фікх. У загальних рисах сформувалося у VII—XII ст. в Арабському халіфаті. Посідало провідні позиції в мусульманських краї­нах середньовіччя та Нового часу. М.п. діяло універсально, регулюючи питання особистого статусу, майнові, поземельні, торговельні, податко­ві, фінансові відносини. М.п. застосовувалося також для регламентації діяльності та структури деяких державних інститутів (судів, поліцейсь­ких органів тощо). М.п. поділяє усіх людей на правовірних (мусульман) та невірних (немусульман), що визначає правовий статус особи. Вважає­ться, що усі мусульмани наділені рівними правами. Вони звільнялися від деяких видів податків та мали привілеї у кримінальному праві. Лояльні іновірці вважалися такими, що перебували під заступництвом мусуль­ман. У соціально-економічній та політичній сферах М.п. закріплювало різні варіанти східної деспотії. Шлюбно-сімейні положення М.п. закрі­плюють залежне становище жінки в сім'ї. Дозволялася полігамія (бага­тоженство): правовірний може мати 4 законні дружини та необмежену кількість наложниць одночасно. Шлюб з боку чоловіка у М.п. розривав­ся легко. Жінка могла вимагати розлучення лише через суд згідно із чіт­ко визначеними підставами. Злочин у М.п. невіддільний від гріха. Особ­ливу групу становлять злочини проти релігії. Судовий процес носив звинувачувально-змагальний характер. Каді розглядав справи одноосіб­но. Різниці у процедурі розгляду кримінальних та цивільних справ не було- Суд відбувався публічно в мечетях. М.п. передбачало наступні ви­ди покарання: різні види смертної кари, каліцтво, побиття, ув'язнення штрафи, конфіскації, заслання. Відносно повільний розвиток мусуль­манського світу обумовив той факт, що М.п. до XIX ст. в більшій чи ме-ншій мірі відповідало потребам суспільства. З другої половини XIX ст. М.п. зазнало суттєвих перетворень. Експансія іноземного, переважно єв­ропейського, капіталу, політичний та ідеологічний вплив Заходу, заро­дження капіталістичних відносин у країнах мусульманського Сходу, емансипація національної буржуазії та інші чинники обумовили помітні зміни в найбільш розвинутих мусульманських країнах. М.п. в нових умовах не відповідало потребам суспільства. Внаслідок цього воно поступово втрачає позиції на користь законодавству, що базується на рецепції західноєвропейських систем права. Найбільш радикальними ці зміни були в Єгипті, де було розроблено за західноєвропейськими зраз­ками (головне французькими) та запроваджено цивільний, торговель­ний, кримінальний, морський та кримінально-процесуальний кодекси. М.п. в Єгипті було обмежене регулюванням відносин особистого стату­су та правового становища еакуфу. На початок XX ст. тільки в деяких країнах Аравійського півострову та Перської затоки М.п. діяло в своєму традиційному вигляді. Усі інші країни відмовилися від М.п. як основної правової форми. Правові системи найбільш розвинутих арабських країн будувалися або на романо-германській (Єгипет, Сирія, Ліван, країни Магрибу), або на англосаксонській (Ірак, Судан) системі права (див. Ан-гпо-аиержанська правова система, Романо-германська правова систе­ма). М.п. має чинність переважно в шлюбно-сімейних, спадкових та де­яких інших відносинах. Разом з тим у жодній мусульманській країні М.п. не втратило свого впливу повністю (за винятком хіба що Туреччи­ни). У деяких країнах, внаслідок підсилення фундаменталістських тенденцій, спостерігається відновлення чинності М.п. Прикладом може слугувати Аф­ганістан, у період панування таяібів.