2. Форми соціальної організації в первісному суспільстві.

Відомі такі форми організації первісного суспільства:

- первісне стадо; перша форма соціальної організації людини, людський колектив нараховував від 20 до 40 осіб , домінувала біологічна функція. Людина трималася в колективі не через усвідомлення своєї соціальної сутності, а через успадкований від своїх предків інстинкт стадності як запоруки самозбереження. Провід у стаді тримав сильніший, який шляхом фізичного та психологічного примусу примушував інших підкорюватися своїй волі. Характеризувалося необмеженими статевими стосунками.

- рід приходить на зміну первісного стада. Обумовлено низкою факторів: насування льоловиків; зміна фауни та флори; збиральництво перестало вдовольняти потреби людини; зросла роль полювання, а це прискорило соціалізацію людини.

Рід – це господарський колектив, який складається з кровних родичів із спільним виробництвом, спільною власністю на засоби виробництва і продукти споживання, характеризується екзогамністю, одностороннім визначенням спорідненості (по материнській або батьківській лінії), спільністю території, єдністю імені і культу, демократичними порядками в громадському житті.

Проявлялося це в появі табу – заборон. Перші табу – статеве та харчове. Статеве табу проявилося у забороні статевих стосунків в межах одного колективу кровних родичів. На відміну від попередніх часів, коли левову частку здобичі отримував сильніший, тепер у розподілі харчових ресурсів запроваджувалася рівність. В основі цієї рівності лежав еквівалентний (реципрокний) обмін.

Суспільство періоду родового ладу мало три основних соціальних підрозділи: сім’я, община, плем’я.

Сім’я. Формування сім’ї мало місце в період льодовикового періоду. Чоловіки займалися переважно полюванням. Зросла роль жінки у хатніх справах – виготовлення одягу, будівництво жител, підтримка вогню тощо. Чіткий розподіл праці між чоловіком і жінкою виключав можливість існування окремих людей самостійно, поза сім’єю.

Община. Однак повна економічна незалежність окремих сімей в первісному суспільстві через низький рівень розвитку виробництва неможлива. Втрата батька чи матері ставили під загрозу саме існування сім’ї. Це змушувало сім’ї мисливців об’єднуватися для колективного ведення первісного мисливського господарства. Основною економічною ланкою первісного суспільства була родова община. Мінімальна кількість сімей, що входили до складу общини – 5. Це становило приблизно 40 осіб.

Плем’я. общини мисливців складалися, як правило, зі споріднених сімей, шлюби між членами яких були суворо заборонені. Для продовження роду община повинна контактувати з сусідами, щоб мати змогу укладати шлюби поза межами своєї общини. Групи общин об’єднаних шлюбними стосунками називають племенами. Для нормального відтворення нащадків загальна чисельність колективів, що мінялися шлюбними партнерами, повинна бути не менш як 400 осіб. Це та межа, нижче якої плем’я не може забезпечити себе повною мірою шлюбними партнерами, а отже не життєздатним. Внаслідок тісних контактів людей, що входять до складу племені відпрацьовується єдиний діалект, єдині господарчі інтереси, релігійні уявлення тощо.

Община виробників прийшла на зміну ранній родовій общині мисливців. Причини: перехід від привласнюючої економіки до відтворюючої (неолітична революція VІІІ – ІІІ тис. до н. е) в наслідок розвитку землеробства та скотарства. Базувалася на міцній формі соціальної організації зі стійкими системами самоврядування та саморегулювання. В подібній родовій общині склалася чітко фіксована система розподілу праці, їжі та шлюбно-сімейних відносин. Панували принципи рівності, егалітарності та еквівалентності. В той же час розподіл продуктів відбувався з урахуванням ролевої функції (з урахуванням віку, статі).