65. Оперативне управління потенціалом підприємства на графоаналітичній основі.

Алгоритм графічного методу оцінки потенціалу підприємства “Квадрат потенціалу” представлений такими етапами:

1) для підприємства обирається чотири найважливіші напрямки діяльності які включають в себе декілька конкретизованих напрямки 1) виробництво, розподіл та збут продукції; 2) організаційна структура та менеджмент; 3) маркетинг; 4) фінанси.

2) проводиться оцінка чотирьох векторів діяльності підприємства за шкалою “великий, середній і малий”;

3) проводиться порівняння одержаної графо-аналітичної моделі потенціалу підприємства з типової моделлю потенціалу підприємства тієї галузі до якої воно належить; 4) виходячи з інформації отриманої в попередніх етапах робиться висновок про оптимальність структури потенціалу підприємства та розробляється шляхи її удосконалення

Якщо в результаті діагностики потенціалу підприємства буде побудовано рівносторонній квадрат то ми отримуємо ідеалістичний стан потенціалу підприємства. В практиці господарювання потенціал підприємства має відокремлену структуру.

Потенціал підприємства може бути прокласифікований за розміром як великий, середній та малий.

Великий ПП мають підприємства довжина векторів, що утворюють квадрат знаходиться в межах від 70 до 100 у. о.. Середній від 30 до 70 у. о.. Малий до 30 у. о.

66. Концепція удосконалення управління потенціалом підприємства (організації).

Концептуальними засадами дослідження економічної категорії "потенціал" переважно виступає ресурсна теорія,тобто інформаційно-аналітична база визначення наявності і потреби у певному складі ресурсів, рівня їх залучення у продуктивний обіг і ефективність процесу їх використання. Функціональний склад ресурсного потенціалу трдиційно розглядається за групами: виробничий, фінансовий, техніко-технологічний,організаційний, маркетинговий (ринковий). Останній складник є найважливішим чинником дестабілізації потенціалу, позаяк зовнішнє середовище істотно впливає на рівень потенціалу конкретного підприємства, яке має дуже обмежений вплив на нього.

Вважається, що "ефективне управління фінансово – економічним потенціалом підприємств безпосередньо пов'язане з усіма компонентами розвитку національної економіки і тим середовищем, у якому воно здійснюється" Концепція побудови системи управління потенціалом підприємства у сучасній економіці охоплює,насамперед, адекватність реакції підприємствна трансформацію економічних відносин. Ця реакція виявляється у коригуванні виробленої стратегії функціонування і розвитку підприємства на функціональному сегменті ринку. Основоположні засади управління потенціалом вважають правильними, коли "процес формування та мобілізації ресурсів починається з того, що механізм використання ресурсного потенціалу організації узгоджується з наявною стратегією". Процес формування потенціалу підприємства загалом характеризується одним із напрямків його економічної стратегії і полягає у створенні й організації системи ресурсів і компетенцій таким чином, щоб результат їхньої взаємодії був чинником успіху в досягненні цілей діяльності підприємства. Збільшення загального економічного потенціалу підприємства як сукупності економічних ресурсів та можливостей для розвитку компанії визначає взаємовплив потенціалу та

ринкової вартості підприємства.

Для ефективного управління потенціалом важливо визначити, які саме чинники обумовлюють розвиток його елементів і впливають на їхню збалансованість. Головна складність процесів управління і формування потенціалу підприємства полягає у потребі дослідження всіх компонентів у взаємозв'язку та динаміці. Закономірності формування й розвитку потенціалу можуть бути розкриті через аналіз його складників та комплекс зв'язків між ними. Сучасні концепції потенціалу підприємства базуються на ресурсному підході з виділенням блоку ресурсів та блоку управління, а "сукупний" потенціал розглядається як сукупність "виробничого" та "ринкового" Попри те, можна відзначити, що сучасний менеджмент вітчизняних підприємств характеризується неоднозначністю підходів до технології управління та оцінювання результатів своєї діяльності.

67. Автоматизація управління потенціалом підприємства.Інформаційний потенціал — це єдність організаційно-технічних та інформаційних можливостей, які забезпечують підготовку та прийняття управлінських рішень та впливають на специфіку виробництва через збирання, зберігання, обробку та поширення інформаційних ресурсів. У складі інформаційного потенціалу можна окремо виділити інформаційно-обчислювальний потенціал, до якого належить комплекс технічних, програмно-математичних, організаційно-економічних засобів і спеціальних кадрів, призначений для автоматизації процесу виконання завдань управління підприємством в різних галузях людської діяльності. Крім того, інформація і здобуті через неї знання реалізуються в нових засобах праці, технологіях, професійному досвіді робітників, рівні організації виробничих одиниць, що додатково свідчить про її тісний взаємозв'язок з іншими складовими потенціалу підприємства.Інформаційний потенціал є найважливішою складовою техніко-технологічної та управлінської бази сучасних підприємств.

Визначення обсягів та пріоритетних ролей окремих видів інформації дає змогу акцентувати увагу при формуванні інформаційного забезпечення на організацію ефективного функціонування тих систем, що відіграють провідну роль у наданні інформації. До основних проблем неефективності управлінських рішень на підприємствах належать: помилки при врахуванні та оцінюванні факторів, що впливають на ситуацію; помилки на стадії генерування, аналізу та вибору альтернатив; неправильна оцінка ризику.Серед головних факторів зовнішнього середовища, що впливають на ефективність інформаційного забезпечення управлінських рішень, такі: інформація, що характеризує діяльність контрагентів і конкурентів; чинники форс-мажорної групи; зміни в економічному і податковому законодавстві. Фактори внутрішнього середовища: практика функціонування системи планування; існування практики оцінювання та мінімізації ризиків, які виникають у процесі прийняття управлінських рішень; практика використання методів оптимізації управлінських рішень. Рівень використання сучасних інформаційних технологій при виконанні функцій планування, організації, контролю на підприємстві досить обмежений. Існують локальні спеціалізовані програми бухгалтерського обліку, фінансових операцій, розрахунків заробітної плати, управлінського обліку, планування, контролю, виконання, які розміщені на окремих робочих місцях відповідних підрозділів. Застосування таких програм, у першу чергу, визначене необхідністю автоматизації обробки великих масивів інформації, виходячи із значної номенклатури комплектуючих виробів і відповідних операцій.

68. Управління конкурентоспроможністю потенціалу підприємства як системоутворюючий елемент загального менеджменту підприємства.

Конкурентоспроможність потенціалу підприємства – комплексна порівняльна характеристика, яка відображає рівень переважання сукупності показників оцінки можливостей підприємства, що визначають його успіх на певному ринку за певний проміжок часу стосовно сукупності аналогічних показників підприємств-конкурентів.

Підприємство, яке прагне досягти успіху повинно постійно створювати передумови для розвитку власного потенціалу: фінансового, управлінського, маркетингового, виробничого, кадрового. Це пов’язано з динамічністю зовнішнього середовища, яке вимагає від підприємства постійного удосконалення.

Ефективність управління конкурентоспроможністю потенціалу підприємства проявляється в наступних показниках: конкурентоспроможність продукції;

якість, надійність продукції; відмітні властивості товарів; імідж підприємства; відносна частка ринку; рівень витрат; методи продажів; рентабельність реалізації; темп зростання виручки від реалізації; фінансові коефіцієнти; ефективність використання ресурсного потенціалу (фондовіддача, продуктивність праці, енергоємність, ефективність технології, ефективність інформаційних ресурсів, ефективність заходів для підвищення творчої активності персоналу й ін.); темпи зростання вартості підприємства; ефективність реклами і способів стимулювання збуту; компетенція та досвід персоналу рівень плинності кадрового складу; показники екологічності виробництва; ефективність обслуговування і т. ін.

69.Обґрунтування методичного інструментарію визначення та оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства.

Конкурентоспроможність потенціалу підприємства можна визначити як комплексну порівняльну характеристику потенціалу підприємства на певному ринку в певний проміжок часу, щодо сукупності індикаторів підприємств-аналогів. Використовують наступні методи оцінки конкур. потенціалу п-ства:

Метод набору конкурентоспроможних елементів забезпечує поетапне дослідження конкурентоспроможності потенціалу підприємства, починаючи з порівняльної оцінки найвагоміших складових: конкурентоспроможність продукції, конкурентоспроможність системи управління, конкурентоспроможність техніко-техно­логічної бази і т. ін.

Метод експертних оцінок використовується за недостатнього інформаційного забезпечення. Експерти (компетентні спеціалісти, які добре знають проблему) оцінюють конкурентоспроможність потенціалу підприємства з позиції управління підприємством, виробництва, маркетингу, кадрів, продукту, фінансів.

Індикаторні методи: за індикатори і відповідні їм показники можна взяти: індикатор використання ресурсів, індикатор використання праці, індикатор місткості ринку, індикатор дохідності, індикатор використання часового ресурсу тощо.

Матричні методи. В основу цих методів покладено ідею розгляду процесів конкуренції в їх взаємозалежності та динаміці. Використовуючи матричні методи, управлінці мають змогу оцінити рівень конкурентоспроможності потенціалу не тільки свого підприємства, а й найближчих конкурентів, що допоможе розробити стратегію поведінки на ринку.

Критеріальні методи за інформаційну базу беруть абсолютні (натуральні або вартісні) значення ключових показників. За належ­ного інформаційного забезпечення ці методи є достатньо точними.

Графічні методи забезпечують найвищий рівень сприйняття кінцевих результатів оцінки, інтерпретованих у графічних об’єк­тах (рисунках, графіках, діаграмах та ін.).

Математичні методи базуються на факторних моделях оцінки, які полягають у розрахунку одного (інтегрального) показника або кількох цифрових значень показників, за якими формується остаточна оцінка. Ці методи вважають найточнішими, хоч іноді вони потребують обтяжливих математичних обчислень, тобто спеціальної підготовки працівників.

70Стратегія і тактика забезпечення цільового рівня конкурентоспроможності потенціалу підприємства і управлінських механізмів їх реалізації. Управління конкурентоспроможністю на рівні підприємства – це сукупність заходів по систематичному вдосконаленню виробу, пошуку нових каналів його збуту і поліпшення післяпродажного сервісу. На підприємстві має бути розроблена відповідна стратегія к/с, передбачені заходи щодо всього виробничо-господарського комплексу. Варіанти стратегії можуть відрізнятися цілями, часовими параметрами та іншими характеристиками залежно від конкретних і перспективних завдань, але в кожному випадку їх головна мета – забезпечення переваг над товарами конкурентів (стратегія створення нових виробів). Різноманітними можуть бути і фактори, які впливають на пошук переваг у конкуренції: доступ до сировини і енергії, фінанси, кадровий склад та його кваліфікація, мало затратні виробничі можливості, наявність розвинутої науково-технічної системи, виробничого і комерційного співробітництва. К/с продукції і к/с фірми - виробника продукції співвідносяться між собою як частина і ціле. Можливість компанії конкурувати на певному товарному ринку безпосередньо залежить від к/с товару. та сукупності економічних методів діяльності фірми, які впливають на результати конкурентної боротьби.

1.Платоспроможність 2.Прибутковість	Оперативний рівень управління КС КС продукції
3.Стратегічність управління 4.Адаптивність системи управління 5.Фінансова та управлінська прозорість	Тактичний рівень управління КС Інтегральний показник фінансово-господарського стану підприємства
6.Керованість бізнесу 7.Інвестиційна привабливість	Стратегічний рівень управління КС Зростання вартості підприємства

Забезпечення КС підприємства:

Оперативний рівень: Конкурентоспроможність продукції

Критерій: показник КС продукції

Методи оцінки: Евристичний(експертний) метод; Кваліметричний (кількісна оцінка якості) Комплексний(інтегральний) метод

Тактичний рівень: Загальний стан підприємства Критерій: комплексний показник стану підприємства

Методи оцінки: Методики комплексної оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства

Стратегічний рівень: Інвестиційна привабливість. Критерій: зростання вартості підприємства.