- •1. Теорії економічної конкуренції.
- •2. Еволюція поглядів на конкуренцію та джерела набуття підприємствами конкурентних переваг.
- •3. Сутність та співвідношення понять «ринкові чинники успіху», «ключові компетенції», «конкурентні переваги».
- •4. Властивості конкурентних переваг.
- •6. Методика групування підприємств у стратегічні групи конкурентів.
- •7. Критерії та чинники конкурентоспроможності товару.
- •8. Принципи та загальний порядок оцінки конкурентоспроможності товарів.
- •9. Класифікація методів оцінки конкурентоспроможності товарів.
- •10. Методики кількісної оцінки конкурентоспроможності продукції.
- •11. Менеджмент якості товару.
- •12. Сучасні підходи до управління конкурентоспроможністю товару.
- •13. Сутність управління конкурентоспроможністю підприємства. Система управління конкур підприємства.
- •14. Мета та принципи, об’єкт і суб’єкт управління конкурентоспроможністю підприємства.
- •15. Функції та процес управління конкурентоспроможністю підприємства.
- •16. Специфічні особливості забезпечення конкурентоспроможності бізнес-організацій різних типів.
- •17. Методи оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства.
- •18. Вимірювання рівня інтенсивності конкуренції в галузі.
- •19. Концепція розробки та забезпечення реалізації програми підвищення конкурентоспроможності підприємства.
- •20. Етапи розробки програми підвищення конкурентоспроможності.
- •21. Програми підвищення конкурентоспроможності галузі та країни.
- •22. Вітчизняний підхід до забезпечення конкурентоспроможності національної економіки.
- •23. Міжнародний досвід реалізації різноманітних програм, спрямованих на покращення ринкового положення конкретних підприємств.
- •25. Ситуаційне проектування стратегій конкуренції для підприємств з різним рівнем домінування на ринку.
- •26. Адаптація стратегій конкуренції до особливостей динаміки ринку.
- •27. Використання стандартних програмних рішень для оцінки ефективності управління конкурентоспроможністю.
- •28. Показники та особливості визначення міжнародної конкурентоспроможності.
- •29. Підприємство і конкурентоспроможність галузі та національної економіки.
- •30. Оцінювання рівня та інтенсивності конкуренції на міжнародних ринках.
- •31. Формування внутрішніх і зовнішніх передумов забезпечення міжнародної конкурентоспроможності підприємств.
- •32. Сутність, цілі та завдання управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства.
- •33. Методологічні основи управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства.
- •34. Функції, принципи та етапи управління міжнародної конкурентоспроможності.
- •35. Правові засади та цілі національних моделей конкурентної політики.
- •36. Контроль за зловживаннями домінуючим положенням на ринку. Взаємозв’язок конкурентного законодавства із суміжними галузями права.
- •37. Складові інноваційного бізнесу. Передумови та чинники формування бізнесово-інноваційного середовища.
- •38. Формування і розвиток ринку інновацій та інноваційних послуг в Україні.
- •39. Ознаки та типологія інноваційних підприємств.
- •40. Показники інноваційної діяльності підприємств.
- •41. Організація венчурного інноваційного підприємства.
- •42. Механізм формування прибутку венчурного підприємства. Підприємствами.
- •43. Методичні засади експертизи інноваційних проектів та продуктів.
- •44. Правова та економічна складова експертизи.
- •45. Концепція державної науково-технічної експертизи проектів, основні складові експертизи.
- •46. Експертиза наукового та науково-технічного рівня інноваційних проектів.
- •47. Методика економічного оцінювання інноваційних проектів.
- •48. Експертиза та оцінювання ліцензійних угод.
- •49. Економічне та правове оцінювання трансферту технологій.
- •50. Особливості управління ризиками інноваційних проектів.
- •51. Сутність та система оцінювання інноваційного потенціалу.
- •52. Управління інноваційним потенціалом підприємства.
- •53. Система оцінювання інноваційної активності.
- •54. Напрямки активізації інноваційної активності підприємства.
- •55. Інновації як чинник успішної бізнесової діяльності.
- •56. Інноваційна активність і узагальнені показники діяльності інноваційних підприємств.
- •57. Інноваційна концепція розвитку організації.
- •58. Показники оцінки інноваційного розвитку підприємства.
- •61. Інформаційна складова інноваційного бізнесу.
- •62. Концепція побудови системи інформаційної підтримки інноваційного бізнесу підприємства.
- •63. Потенціал підприємства як об’єкт управління.
- •64. Інформаційне забезпечення та сучасні технології управління складними виробничими системами. Підприємство — складна виробнича система.
- •65. Оперативне управління потенціалом підприємства на графоаналітичній основі.
- •71. Актуальність управління потенціалом за вартісними критеріями.
- •73. Особливості управління вартістю потенціалу підприємства.
- •74. Основи розробки управлінських рішень щодо регулювання (оптимізації) вартості підприємства (організації).
- •75. Особливості впровадження систем управління потенціалом на сучасних підприємствах.
- •77. Інструментарій антикризового управління потенціалом підприємства.
45. Концепція державної науково-технічної експертизи проектів, основні складові експертизи.
Експертиза пропозицій на конкурс державних науково-технічних програм (ДНТП) провадиться відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну експертизу".
Основними критеріями відбору проектів для включення в державні науково-технічні програми є:
1) відповідність проектів умовам конкурсу згідно схваленої концепції державних науково-технічних програм (ДНТП) та основним її завданням;
2) встановлення відповідності об'єктів експертизи сучасному рівню наукових і технічних знань, тенденціям науково-технічного прогресу, принципам науково-технічної політики держави, вимогам екологічної безпеки, економічної доцільності;
3) орієнтація на створення власних виробництв наукоємної продукції, нових робочих місць, використання національного виробничого та науково-технічного потенціалу;
4) стислі строки виконання науково-технічного проекту та впровадження результатів розробок.
Головними принципами наукової та науково-технічної експертизи є:
- компетентність, об'єктивність установ і організацій, а також незалежність осіб, що провадять та організують експертизу;
- анонімність експертизи;
- позавідомчий, міжгалузевий комплексний характер організації та проведення експертизи;
- рівень розробки порівняно зі світовим, відповідність нормам і правилам технічної та екологічної безпеки, вимогам державних стандартів;
- вільний виклад особистої думки експерта;
- правова відповідальність експерта за достовірність і повноту аналізу, обгрунтованість рекомендацій експертизи;
Основним документом, що регламентує відносини між експертом та замовником в особі організатора наукової та науково-технічної експертизи, є договір (контракт) або доручення на її проведення Для проведення наукової та науково-технічної експертизи
проектів програм ДНТП Міннауки України створює по кожній із них експертну раду.
Персональний склад експертних рад затверджується наказом Міннауки України.
Науково-технічну експертизу проектів ДНТП організовує Центр експертизи при Міннауки. Управління наукової та науково-технічної експертизи Міннауки України забезпечує організаційне та науково-методичне керівництво роботою Центру експертизи. На першому засіданні експертної ради проводиться попередня експертиза проектів.
Первинна наукова та науково-технічна експертиза починається після завершення прийому проектів. Для проведення первинної наукової та науково-технічної експертизи експертні ради ДНТП спільно з управлінням наукової та науково-технічної експертизи розглядають перелік обов'язкових експертних оцінок, відомості про
склад експертів та розподіл роботи між ними, а також порядок забезпечення та оплати праці експертів. Експерти залучаються до проведення експертизи на підставі доручення (контракту Кожен проект направляється на експертизу двом (трьом) експертам.
Висновки експертизи проектів ДНТП затверджуються на засіданні експертної ради програми .
Складові: аналіз (прогноз) потенційних впливів діяльностей і оцінка їхньої значимості; консультації з зацікавленими сторонами з метою пошуку взаємоприйнятих рішень; використання результатів прогнозу впливів і консультацій у процесі прийняття рішень, які відносяться до діяльності, що намічається.
