Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Консп-КР-2-3.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
10.09.2019
Размер:
796.67 Кб
Скачать

4.2. Основні принципи здійснення розрахунків страхових тарифів

Тарифна ставка – це ціна страхового ризику й інших витрат, адекватна обсягу зобов’язань страховика за укладеним договором страхування. Тарифні ставки визначаються за допомогою актуарних розрахунків [18] у відповідності з вимогами чинного законодавства [36]. Системне викладення тарифних ставок і поправочних ризикових коефіцієнтів із правилами їхнього застосування складає тарифний довідник страховика.

Тарифна ставка (інакше – брутто-ставка) являє собою страхову премію з одиниці страхової суми за певний період часу страхування.

Базовий страховий тариф – базова тарифна брутто-ставка, що розраховується актуарієм для правил страхування за відомою статистикою і пропонується страхувальнику в складі цих правил. Входить до складу тарифного довідника страховика. Брутто-ставка складається з двох частин: нетто-ставки і навантаження. Нетто-ставка виражає ціну страхового ризику: пожежі, повені, вибуху і т.д. Навантаження показує витрати страховика з організації і проведення страхування, включає відрахування до запасних фондів, містить елементи прибутку. В основі побудови нетто-ставки лежить ймовірність прояву ризику.

Реальний страховий тариф – тарифна ставка, визначена за базовим тарифом для реального об’єкта страхування з урахуванням системи поправочних коефіцієнтів ризику, що включені до тарифного довідника страховика.

Конкретний страховий тариф – тарифна ставка, за якою укладається договір страхування. Він визначається у договорі страхування.

Імовірністю події А – позначається р(А) – називається відношення числа m можливих випадків настання події A до загального числа n усіх рівноможливих випадків (станів) цієї події. Оскільки імовірність події виражається правильним дробом ( mn ), то очевидно, що 0 < р(A) < 1. Якщо р(A) = 0, то подія А вважається неможливою. Якщо ж р(A) = 1, то подія А достовірна.

Імовірність будь-якого стану випадкової події завжди перебуває у межах від 0 до 1. Якщо вона досягла своєї крайньої межі (тобто 0 або 1), то страхування ризику настання цієї події здійснюватися не може. Страхові відносини складаються лише тоді, коли заздалегідь невідомо, чи відбудеться у певний період часу ця подія, чи ні.

Нетто-ставка призначена для створення страхового фонду. Тому вона повинна забезпечити еквівалентність взаємовідносин між страховиком і страхувальником – страховик повинен зібрати стільки страхових премій, скільки він має виплатити страхувальникам у майбутньому, тобто при формуванні страхового фонду необхідно дотримуватися принципу рівності платежів, що надійшли до страхового фонду по всіх договорах, укладених протягом всього періоду страхування, і страхових відшкодувань, що виплачуються з цього фонду по цих договорах за цей період.

Ця умова записується у вигляді такої рівності, що характеризує замкнуту розкладку шкоди між всіма страхувальниками:

(4.1)

де:    – сума всіх страхових нетто-платежів, що надійшли до страхового фонду за цей період,

причому 0 < і < n (n – кількість об’єктів або договорів страхування);

- сума всіх страхових відшкодувань, які виплачуються із страхового фонду за цей же період, причому 0 < j < m ( m – кількість об’єктів, яким завдано шкоди).

Суму необхідних страхових нетто-платежів можна розрахувати, виходячи з кількості однотипних договорів страхування, помноженої на індивідуальний середній страховий платіж:

= Tн· S0с· n = Pнс ·n, (4.2)

де: Tн – середня тарифна нетто-ставка для кожного договору страхування;

S0с – середня страхова сума для 1 об’єкта (договору), розрахована по n однотипних договорах;

Tн·S0с = Pнс – середньозважений страховий нетто-платіж;

n – кількість однотипних об’єктів (договорів) страхування.

З іншого боку, сума виплачуваних із страхового фонду відшкодувань дорівнює кількості страхових випадків m, яка помножена на суму середнього страхового відшкодування SВс, що виплачується за кожним страховим випадком по усій сукупності однотипних договорів страхування:

= m·SВс (4.3)

Завдяки перетворенням одержуємо формулу розрахунку тарифної нетто-ставки:

(4.4)

де: Tн – тарифна нетто-ставка;

q r = m/n - частота завдання шкоди ризиковою подією конкретного r-го типу;

- сума страхових сум по n однотипних об’єктах (договорах) страхування.

Zш – тяжкість шкоди, що є відношенням середньозваженої виплати по постраждалим об’єктам страхування, до середньозваженої страхової суми для всіх об’єктів. Це середньозаважений параметр ушкодження об’єктів одного виду, які можуть постраждати при реалізації конкретного ризику.

Відношення кількості виплат m (кількості постраждалих об’єктів) до кількості укладених договорів n (застрахованих об’єктів) визначає частоту завдання шкоди об’єктам одного виду внаслідок відповідного страхового ризику. Показники збитковості розраховуються як за окремими видами однотипних об’єктів страхування, так і за окремими страховими ризиками. Формули для розрахунків частоти завдання шкоди і збитковості страхових сум наведені нижче, у підрозділі 4.3. Після розрахунку цих параметрів визначається розмір тарифної нетто-ставки. Для обчислення сукупної брутто- ставки використовують розмір нетто-ставки та норматив навантаження.

Завдяки зробленому аналізу можна стверджувати, що сума фактично виплачуваного страхового відшкодування за постраждалими об’єктами, зазвичай, відхиляється від значення страхової суми, що встановлена для них, особливо в залежності від кількості укладених договорів страхування того виду, за яким здійснюється розрахунок тарифу. Розрахована ставка повинна коригуватися за рахунок ризикової надбавки, розмір якої обумовлений кількістю реально укладених договорів страхування (страховим портфелем однотипних об’єктів страхування). Внаслідок цього одержуємо формулу для розрахунку нетто-ставки:

Tн = qr · Zш · (1+γ)·(1+δ) (4.5)

У цій формулі застосовано ризикові надбавки: кумуляційну δ і по кількості договорів γ, які враховують відповідно можливість реалізації кумулятивних ризиків та недостатню кількість укладених (або запланованих) договорів страхування. Ці надбавки розраховуються окремо.

Формула (4.5) може бути застосована для розрахунків тарифних ставок як за діючими, так і за новими видами страхування.

Розмір брутто-ставки Tбр розраховується за формулою:

Tбр = Tн /(1 – α / 100), (4.6)

де α – норматив навантаження (витрат на ведення справи) страховика у відсотках.