1.2 Вузол проводового мовлення триланкової мережі з централізованим живленням розподільчої мережі
Рис. 2. Вузол проводового мовлення триланкової мережі з централізованим живленням розподільчої мережі.
На вузлах ПМ з централізованим живленням мережі станціонне обладнання (підсилювачі, передавачі) зосереджено територіально в одному місці, на станції ПМ (рис.2). До переваг такого способу живлення мережі відносяться: простота забезпечення безперебійним електропостачанням станції, можливість резервування основного станціонного обладнання і простота його експлуатації; до недоліків відносяться: важкість мережі, велика протяжність ліній, менша експлуатаційна надійність мережі в цілому.
В централізованій мережі на центральній підсилювальній станції (ЦПС) ставляться підсилювачі необхідної потужності (в сумі 20 ... 50кВт), навантажені на шафи СВК, що працюють на певну кількість МФ. ТП, що підключаються до ЦУС зазвичай не мають резерву, або живляться іншим МФ від тієї ж ЦПС. За допомогою штучного каналу (ШК) МФ може вироблятися контроль його справності, а при наявності резервного МФ перемикання на нього.
1.3. Структурна схема опс та тп
Опорна підсилювальна станція (ОПС) обладнується при триланковій розподільчій мережі. Вона призначена для прийому програм мовлення, що поступають з центральної станції проводового мовлення (ЦСПМ), їх підсилення і розподілення на МФ та ТП. Структурна схема ОПС подана на Рис. 3. Програми звукового мовлення подають на ОПС по чотирьох з’єднувальних лініях (ЗЛ), одна з яких резервна. При пошкодженні ЗЛ джерелом програм може слугувати радіоприймач, наприклад «Ішим». Для підсилення і перетворення сигналів звукового мовлення на ОПС встановлюють підсилювачі потужності 5,15 кВт, а також передавачі трьохпрограмного проводового мовлення (ТПМ) потужністю 500 чи 250 Вт. Кількість і номінальна потужність підсилювачів ПМ визначається за вимогами: 1) забезпечення живленням всіх підключених до даної ОПС робочих МФ і одного з резервних з найбільшим навантаженням;
2) градації потужності підсилювачів;
3) включення підсилювачів на розділені навантаження;
4) можливості апаратури вихідної комутації станції.
Передавачі ТПМ встановлюються по одному на кожну додаткову програму, резервування передавачів не використовується, потужність передавачів визначається вхідним опором ліній ПМ, а також градацією потужностей передавачів. Потужність підсилювачів і передаючих пристроїв розподіляється за допомогою стативів вихідної комутації. Телеуправління і телеконтроль апаратури ОПС здійснюється по ЗЛ. В склад обладнання ОПС входить статив телеуправління і телесигналізації виконуючої ТУС-В.
На вузлах ПМ з децентралізованим живленням дволанкової розподільчої мережі замість ОПС обладнуються підсилювальні станції ПС. Структурні схеми ОПС и ПС мають однаковий принцип побудови і відрізняються лише апаратурою вихідної комутації і номінальною потужністю підсилювачів. На ПС використовують підсилювачі меншої потужності, а для вихідної комутації використовуються стативи трансформаторні розподільні, наприклад СТР-5.
Трансформаторна підстанція призначена для пониження напруги, що поступає з МФ до 120 чи 240 В і подачі сигналів звукового мовлення в РФ. Структурна схема ТП приведена на Рис. 4. Загальним обладнанням підстанції являються статив трансформаторної підстанції (СТП) і СТР. До кожного СТП підводиться два МФ. Контактори К1 і К2 забезпечують підключення тільки одного з підведених до ТП магістральних фідерів. З виходу СТП напруга сигналів звукового мовлення поступає на вхід СТР. До СТР можна підключити до 10 РФ. В ньому маються елементи захисту РФ. Спрощені ТП з одностороннім живленням і групові приймачі ТПМ до станцій вузлів ПМ не відносяться.
Рис. 3. Структурна схема ОПС
Рис. 4. Структурна схема ТП