1. Описовий розділ…..............................................................................................7

1.1 Структурні схеми мереж проводового мовлення…………………….7

1.2 Вузол проводового мовленя триланкової мережі з централізованим

живленням розподільчої мережі……………………………………10

1.3 Структурна схема опорної підсилювальної станції та

трансформаторної підстанції………………...……………………....11

2. Розрахунковий розділ........................................................................................16

Висновки............................................................................................................18

Перелік посилань...............................................................................................19

ВСТУП

Проводове мовлення (ПМ) – вид електрозв’язку, що забезпечує передачу населенню програм звукового мовлення за допомогою дротів (лініям проводового мовлення). Технічні принципи і методи організації ПМ реалізуються на базі вузлів проводового мовлення (радіотрансляційних вузлів).

Вузол ПМ – комплекс станціонного і лінійного обладнання, що здійснює прийом, підсилення і передавання програм абонентам (слухачам). В склад вузлів ПМ входять станції і розподільчі мережі ПМ. У абонентів вузлів ПМ встановлюються абонентські гучномовці (АГ) чи приймачі ПМ, які через абонентський ввід (домашню мережу) підключаються до розподільчої мережі ПМ. В склад АГ входить понижуючий трансформатор, регулятор гучності і динамічна головка. Абонентський гучномовець разом з обмежуючими резисторами і абонентським вводом (АВ) називають абонентським приладом (АП).

На станціях ПМ забезпечується сигнал необхідної потужності для нормальної роботи АП. З цією метою на станціях ПМ встановлюють підсилювачі, передавачі ПМ.

Розподільча мережа ПМ складається з двопровідних ліній і допоміжних приладів. Найчастіше мережі ПМ виконують повітряними. В останні роки в містах створюють кабельні мережі якумога ефективнішими. Вузли ПМ класифікують за кількістю передаваємих програм, принципу побудови і способу живлення мереж.

Абоненти однопрограмних вузлів ПМ позбавленні можливості вибору програм, що особливо важливо при багатонаціональній структурі населення. Цей недолік усунений на вузлах багатопрограмного ПМ.

Метою курсового проекту являється:

1. Розробка структурних схем мереж проводового мовлення.

2. Розглянути вузол проводового мовленя триланкової мережі з централізованим живленням розподільчої мережі

3. Розробка структурних схем опорної підсилювальної станції та трансформаторної підстанції.

4. Виконання розрахункового розділу

1. Описовий розділ

1.1 Структурні схеми мереж проводового мовлення

Переваги проводового мовлення призвели до того, що всупереч прогнозам про неминуче скорочення проводового мовлення в міру розвитку радіомовлення і телебачення воно продовжує успішно розвиватися. Число абонентських установок наближається до 125 млн, трьохпрограмного проводове мовлення впроваджено більше ніж у 1400 населених пунктах. Залежно від побудови РТМ можуть бути одно-, дво-і три ланкових (Рис. 1).

Одноланкові мережі застосовуються в малопотужних РТМ. Сигнали звукового мовлення надходять з виходу підсилювача станції (ПС) на вхід абонентських гучномовців по абонентських лініях (АЛ). Номінальна напруга в АЛ прийнято рівним 30 В. До однієї АЛ можна підключити декілька десятків абонентських пристроїв, тому одноланкові мережі застосовують у невеликих населених пунктах. При великій кількості АП загальна споживаєма ними енергія становиться значною, і тому робочий струм в дротах виходить великим. Це викликає помітне спадання напруги в дротах, в наслідок чого гучність звучання АГ спадає. Тож буде мати місце і при невеликій кількості АП на АЛ довжиною більше 3км.

Для розширення території, що обслуговується РТМ, застосовують дволанкові мережі. У таких мережах енергія сигналів мовлення передається за допомогою підвищеної напруги (зазвичай 240 В) по розподільних фідерних лініях (РФ). У місцях розташування абонентів встановлюються понижуючі абонентські трансформатори (AT), за допомогою яких здійснюється живлення АП через АЛ. Розподільні фідерні лінії називають другою, а абонентські лінії - першою ланкою розподілу. Встановлені наступні номінальні напруги для повітряних РФ 120, 240, 340 В; для підземних РФ 60, 85, 120, 170, 240, 340 В. При навантаженні більше десяти тисяч АП чи більшій довжині фідерів використання дволанкової мережі ПМ не забезпечує потрібних параметрів якості.

При великому навантаженні (більше 10 тис. абонентських пристроїв) дволанкова мережа не може забезпечити розподіл сигналів з ​​досить малими втратами. У цих випадках створюють триланкові мережі. Територія, яку обслуговує така мережа, розбивається на зони, в кожній з яких будують автономні дволанкові мережі. Живлення цих мереж здійснюється по високовольтних (зазвичай 960 В) магістральних фідерних лініях (МФ) через понижуючі трансформаторні підстанції (ТП). Мережу МФ вважають третьою ланкою розподілу. МФ – лінія з підвищеною напругою 480, 640 чи 960 В, призначена для живлення РФ. Розподільчі фідери підключаються до МФ через понижуючі трансформаторні підстанції ТП.

При проектуванні розподільчої мережі ПМ для кожного РФ і Мф необхідно вибирати мінімальну напругу, при якій затухання мережі ПМ не перевищуватиме норми. Загальне затухання напруги дволанкової мережі ПМ на частоті 1000Гц не повинно перевищувати 4дБ, однак затухання РФ повинно бути не більше 2…3 дБ. Затухання МФ допускається до 2дБ. Підбором коефіцієнта трансформації фідерного трансформатора вдається зменшити затухання МФ до 1 дБ, при цьому сумарне затухання РФ і АЛ може досягти 3 дБ.

Рис 1. Схеми одноланкової (а), дволанкової (б) і триланкової (в) мереж проводового мовлення.