
- •Передмова
- •Вступ: основи вивчення психології особистості студентами-психологами
- •Структурна модель психіки
- •3. Фройд — шарлатан чи патологічний брехун?
- •3. Фройд — автор класичного психоаналізу
- •2. Фройд — Юнгу, 27 жовтня 1906
- •4. Фройд — Юнгу, 6 грудня 1906
- •6. Фройд — Юнгу, 2 вересня 1907
- •7. Фройд — Юнгу, 9 березня 1909
- •9. Фройд — Юнгу, 17 жовтня 1909
- •10. Фройд — Юнгу, 21 листопада 1909
- •11. Фройд — Юнгу, 2 січня 1910
- •13. Фройд — Юнгу, 13 лютого (910
- •15. Фройд — Юнгу, 12 жовтня 1910
- •16. Фройд — Юнгу, 12 листопада 1911
- •17. Фройд — Юнгу, 31 грудня 1911
- •19. Фройд — Юнгу, 29 лютого 1912
- •21. Фройд — Юнгу, 5 березня 1912
- •23. Фройд — Юнгу, 13 червня 1912
- •25. Фройд — Юнгу, 5 грудня 1912
- •27. Фройд— Юнгу, 3 січня 1913
- •Стадії розвитку особистості за е.Еріксоном
- •Загальні принципи досліджень
- •Предметний покажчик
- •Іменний покажчик
- •Рекомендована література
2. Фройд — Юнгу, 27 жовтня 1906
Дорогий колего,
Вдячний за Вашу нову статтю. Ви, безумовно, не були занадто обережні. Ви навіть бачите, що „перенос” є головним доказом того, що основний потяг сексуальний за своїм характером. Щодо критики, то почекаємо, поки критики набудуть власного досвіду, а вже потім будемо надавати їхнім словам якогось значення.
У мене немає теоретичних заперечень проти того, щоб поряд із сексуальністю визнавати рівну роль іншого базового потягу, якщо тільки ця роль буде безпомилково відображатися в картині психоневрозу... Але це важке питання, що вимагає досліджень. Зараз я зосереджений на тому, що впадає в око, тобто на ролі сексуальності. Можливо, пізніше ми побачимо в чомусь іншому — у меланхолії чи у психозах — те, що не змогли знайти в істерії і неврозі нав'язливості...
3. Юнг — Фройду, 4 грудня 1906
... Якщо я дозволяю собі деякі застереження з приводу Вашої теорії, то це не критика її, а швидше, як Ви, напевно, відчули, питання політики. Як Ви й говорили, я залишаю нашим супротивникам можливості для відступу, маючи свідому мету полегшити публічне каяття у своїх поглядах. Все одно це залишається непростою справою. Якщо атакувати супротивника так, як він на це дійсно заслуговує, це приведе до ворожнечі й розколу, що матиме тільки небажані наслідки...
Якщо я створюю враження, що недооцінюю терапевтичні результати психоаналізу, я роблю це тільки з дипломатичних міркувань, маючи на увазі таке:
Більшість неосвічених істериків недоступні психоаналізу. У мене є тут негативний досвід. Іноді гіпноз дає кращі результати.
Чим відомішим стає психоаналіз, тим більше ним будуть гратися некомпетентні лікарі, що провалять справу, а звинуватять у цьому Вас і Вашу теорію.
На практиці поняття істерії далеке від ясності. З істерією без кінця плутають легку гебефренію, а тут результати є сумнівними або поганими...
Особисто я залишаюся ентузіастом Вашої терапії і цілком здатний оцінити її видатні досягнення. В цілому Ваша теорія вже принесла нам найбільший приріст знання і відкрила нову еру з нескінченними перспективами...
4. Фройд — Юнгу, 6 грудня 1906
... Як Ви знаєте, я страждаю від усіх тих лих, які звалюються на будь-якого новатора, і не в останню чергу від майже неминучої ролі впевненого у своїй безпомилковості фанатика, чи ледве не маніяка — ролі, що мені приписують мої послідовники і яка в дійсності мені далека. Дуже довго я жив сам на сам зі своїми ідеями і, природно, звик покладатися тільки на себе. Останні п'ятнадцять років я повністю зайнятий своєю роботою, що все частіше витісняла всі інші заняття. (В даний час я присвячую психотерапії до десяти годин на день.) Це, зрозуміло, змушує мене опиратися нав'язуванню ідей, відмінних від моїх власних. Але я завжди знав, що можу помилятися, і через побоювання занадто захопитися своїми ідеями я завжди прагнув бачити матеріал з різних сторін...
Без усяких застережень я міг би підписатися під Вашими зауваженнями про терапію. Саме з цих причин я ніколи не говорив привселюдно про це нічого понад те, що „цей метод більш продуктивний, ніж інші”. Я ніколи не стверджував навіть, що будь-який випадок істерії може бути вилікуваний цим методом, не говорячи вже про інші стани, які мають цю ж назву. Не додаючи особливого значення частоті успішних лікувань, я займався випадками психозу або марення (марення стосунків, страх почервоніти і т.д.) і знайшов тут ті ж механізми, які діють далеко за межами істерії й обсесивного неврозу. Ворожій публіці нічого пояснити неможливо; тому я зберігаю деякі речі, що стосуються питання про механізми і межі терапії, для самого себе або ж викладаю мовою, зрозумілою тільки обізнаним. Ви, ймовірно, вже зрозуміли, що лікування нашим методом відбувається в результаті фіксації лібідо, яке раніше мало несвідому форму. Це і є перенос. Легше за все перенос досягається у випадках істерії. Перенос дає той імпульс, який необхідний для розуміння несвідомого і перекладу його змісту. Там, де перенос відсутній, пацієнт не буде робити зусиль і не почує нас, коли ми даємо йому наш переклад його несвідомого. По суті справи, лікування відбувається через любов. Перенос є найбільш переконливим і, я б навіть сказав, єдиним незаперечним доказом того, що неврози викликаються любовним життям індивіда...
5. Юнг — Фройду, 12 серпня 1907
...Саме зараз я займаюся викладом найновішого напрямку в розвитку Ваших поглядів — детальним дослідженням сексуальності в психології істерії. Часом я готовий кинути роботу від розпачу. Але зрештою, я втішаю себе думкою, що все рівно нічого з усього цього не буде зрозуміло 99% публіки, так що в цій частині своєї лекції я можу говорити все, що захочу. Як не викладай, вони цього не зрозуміють. Лекція буде лише демонстрацією, підтвердженням факту, що в 1907 р. хтось офіційно сказав щось гарне про теорію істерії Фройда на Міжнародному конгресі. Я все більше переконуюсь в тому, що Ви праві, коли приписуєте небажання зрозуміти лише злій волі.