7.1. Дорожній одяг

шари основи (рис. 7.5).

Покриття – верхня частина дорожнього одягу, яка безпосередньо сприймає навантаження від коліс автомобілів, а також дію природних факторів. Покриття забезпечує потрібні експлуатаційні якості проїзної частини дороги

(міцність, рівність поверхні, коефіцієнт зчеплення). Воно може бути багатошаровим. Верхній шар покриття називають шаром зносу, товщину якого не враховують при розрахунках і періодично відновлюють у процесі експлуатації. Для

влаштування покриттів використовують найміцніші матеріали.

Основа – несуча частина дорожнього одягу, яка разом з покриттям перерозподіляє та зменшує питомий тиск від автомобілів на розташовані нижче додаткові шари основи або грунт земляного полотна. Основа може мати один або

кілька шарів, які влаштовують із кам’яних матеріалів або грунту, обробленого в’яжучими матеріалами.

85

з

Тип дорожнього покриття	Вид покриття, матеріали і способи його укладання
Удосконалені покриття: а) капітального типу	Покриття з бруківки, мозаїки, бетонної плитки на міцній основі Покриття, які влаштовані з кам’яних матеріалів методом просочення, напівпросочення, змішування на дорозі; чорного щебеню, укладеного методом заклинки Кам’яні матеріали, оброблені бітумними емульсіями або емульсіями і цементом; поверхнева обробка на перехідних покриттях
Удосконалені покриття: б) полегшеного типу
Перехідні Нижчі
	оброблених в’яжучими
	Бруківки з колотого каменю
	місцевих маломіцних кам’яних матеріалів, промисловості; дерев’яні суцільні і колійні	відходів

Додатковий шар основи зменшує товщину власне основи. Для неї використовують матеріали, які при зволоженні зберігають стійкість: пісок, гравій, грунти, оброблені в’яжучими матеріалами тощо. Крім розподілу навантаження, в

залежності від умов, основа може виконувати роль ізолюючого або дренуючого шару.

Рис. 7.5. Конструкція дорожнього одягу: І – покриття; ІІ – основа; ІІІ – додаткова основа; ІV – грунт земляного полотна

Підстилаючий грунт – це якісно ущільнений верхній шар земляного полотна, на який передається тиск від транспортних засобів. Велике значення має захист верхніх шарів земляного полотна від зволоження і морозного

пучення. Збільшення товщини та кількості шарів дорожнього одягу не може забезпечити його морозостійкість, якщо ці шари вкладаються на слабу грунтову основу, що піддається перезволоженню.

Дорожні одяги класифікують за типом покриття і механічними властивостями. В залежності від матеріалів конструктивних шарів і транспортно-експлуатаційних характеристик дорожні покриття поділяють на удосконалені,

перехідні і нижчі. Удосконалені покриття, в свою чергу, бувають капітальні і полегшені. Класифікацію дорожніх одягів наведено в табл. 7.1.

Таблиця 7.1

Класифікація дорожніх одягів

Цементобетонні (монолітні і збірні)

Щільний асфальтобетон І марки із гарячих сумішей

Щільний асфальтобетон ІІ марки із гарячих сумішей

Щільний асфальтобетон ІІІ марки із гарячих і теплих сумішей Холодний асфальтобетон

Щебеневі покриття, влаштовані по способу заклинки; із щебеневих, гравійних сумішей і інших міцних матеріалів

Із грунтів і матеріалами

місцевих маломіцних кам’яних

матеріалів,

З грунтів, укріплених або поліпшених різними місцевими матеріалами; із щебенево

(гравійно)-піщаних сумішей;

Дорожні одяги з удосконаленими капітальними покриттями будують на дорогах І та ІІ категорій, а при відповідному техніко-економічному обгрунтуванні і на дорогах ІІІ категорії, а з удосконаленими полегшеними

покриттями – на дорогах ІІІ і ІV категорій, або як першу чергу – на дорогах ІІ категорії.

Дорожні одяги з покриттями перехідного типу влаштовують на дорогах ІV категорії і при стадійному будівництві на дорогах ІІІ категорії, як першу чергу.

На дорогах V категорії і при стадійному будівництві на дорогах ІV категорії застосовують дорожні одяги з покриттями нижчого типу.

За механічними властивостями дорожні одяги умовно поділяють на дві групи: нежорсткі і жорсткі. Нежорсткими називають дорожні одяги з малим або практично відсутнім опором згину. До них належать усі конструкції дорожніх

одягів за винятком одягів із цементобетонним покриттям. Модулі пружності й опір згину конструктивних шарів нежорстких дорожніх одягів залежать від температури і вологості.

86

До жорстких дорожніх одягів відносяться дорожні конструкції з цементобетонним покриттям, які добре чинять опір напруженням розтягу, що виникають при згині. Модуль пружності й опір згину таких конструкцій практично не

залежить від температури і вологості, а також мало змінюється протягом експлуатації.

Дорожній одяг – це найбільш дорога частина автомобільної дороги. Тому його тип і конструкцію вибирають особливо ретельно на основі варіантного проектування. З декількох варіантів дорожніх одягів на основі техніко-

економічного порівняння вибирають найбільш доцільний. Проектування конструкцій дорожніх одягів складається з двох етапів - конструювання і розрахунку, які повинні бути взаємно зв’язані.

Конструювання дорожнього одягу полягає у виборі типу покриття, матеріалів для влаштування його шарів і послідовності їх розміщення у конструкції.

Намітивши конструкцію дорожнього одягу, спочатку призначають товщину тих шарів, які визначають міцність і стійкість в цілому. Товщина шарів із матеріалів високої вартості повинна бути мінімальною. Загальну міцність

дорожнього одягу можна забезпечити за рахунок інших дешевших шарів. Верхній шар земляного полотна розглядається як конструктивний елемент дорожнього одягу.

Розрахунок дорожніх одягів зводиться до обгрунтування необхідної товщини кожного конструктивного шару зокрема і конструкції в цілому.

Для забезпечення довговічності дорожніх одягів у районах вологим і холодним кліматом дорожні конструкції потрібно розраховувати на осушення і морозостійкість.

Дорожні одяги проектують на перспективний період до чергового капітального ремонту. Цей період для доріг з удосконаленим капітальним покриттям складає 15 років, з удосконаленим полегшеним – 10 років, із перехідним – 6-8

років.

В Україні переважне розповсюдження здобули нежорсткі дорожні одяги. Вони мають дещо меншу міцність, але значно більш комфортабельні, екологічно чисті, більш рівні і мають значно більшу ремонтопридатність.

87

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Проектування автомобільних доріг: Підручник. У 2 ч. Ч. 1 / О. А. Білятинський, В. Й. Заворицький, В. П. Старовойда, Я. В. Хом’як; За ред. О. А. Білятинського, Я. В. Хом’яка. – К.: Вища шк., 1997. – 518 с.

2. Бабков В. Ф., Андреев О. В. Проектирование автомобильных дорог. Ч. 1: Учебник для вузов. – Изд. 2-е, перераб. и доп. – М.: Транспорт, 1987. – 368 с.

3. Заворицький В. Й., Кизима С. С., Ткачук В. М., Воркут Т. А. Транспорт і шляхи сполучення: Навчальний посібник; Під ред. В. Й. Заворицького: ІЗМН, 1996. – 172 с.

4. Державні будівельні норми України. Споруди транспорту. Автомобільні дороги. ДБН В.2.3.-4-2000. – К. 2000. – 115 с.

5. Проектирование автомобильных дорог: Справочник инженера–дорожника / Под ред. Г. А. Федотова. – М.: Транспорт, 1989. – 437 с.

88

ЗМІСТ