6.10. Використання перспективних зображень і моделей для контролю плавності траси

М ыюоо

1:5000/1:50

Р1ВеньЛдн1тка

| т | вв

во 1а) юо \ьо

Точки трас

мШминимшШННи

НННШ141мШШ11)н*1н1ПМ11ШИ111

Рис. 6.14. Побудова перспективного зображення ділянки дороги методом прямокутних координат: а – план; б – поздовжній профіль; в – перспектива; Т. с. – точка стояння; Т. з. – точка зору

Ці уявні порушення плавності дороги негативно відбиваються на режимах руху, призводячи до зниження швидкості, незважаючи на те, що параметри елементів плану і профілю дають можливість проїзду з більш високими

швидкостями. У таких випадках можна говорити про виникнення додаткового “психологічного”, або зорового, опору руху. Забезпечення просторової плавності траси дає змогу усувати зорові обмани і надавати водіям впевненості в

управлінні автомобілем. Це стає можливим тоді, коли застосовують такі елементи плану і профілю, які повністю виключають зорове спотворення виду дороги в перспективі.

78

Зорову просторову плавність траси перевіряють за допомогою перспективних зображень, використовуючи для цього методи нарисної геометрії (рис. 6.14).

Якщо необхідно, то після перевірки вносять виправлення в план і профіль для досягнення їхньої зорової плавності. З цією метою можуть бути використані комп’ютери, в які вводять координати плану, поздовжнього і

поперечного профілів траси. Плавність траси аналізують безпосередньо на екрані графічного дисплея, вивчаючи перспективне зображення

дороги. Необхідні виправлення здійснюють на екрані за допомогою спеціального пристрою – світлового пера. Залежно від місця розміщення спостерігача (“точки зору”) перспективні зображення дороги можуть креслитися при

огляді дороги з кожного пікету або із розміщеного збоку підвищення. Вибір точки зору залежить від мети перевірки. Для оцінки загального архітектурного виду дороги точку зору вибирають поблизу граничних меж огляду.

Рис 6.15. Поліпшення орієнтування водія в дорожніх умовах:

а – вид дороги, побудованої без урахування принципів зорового орієнтування; б – позначення повороту збільшенням довжини кривої, початок якої за переломом поздовжнього профілю; 1 – поздовжній профіль; 2 – план

На рис. 6.15 показано, як збільшення радіуса кривої в плані дає змогу водію побачити зміну напряму дороги за переломом поздовжнього профілю.

Для перевірки детальних рішень (відгонів віражу, розміток на пересіченнях додаткових смуг) точку зору вибирають поблизу ділянки, яку оцінюють. На більш складних ділянках доцільно проводити докладний оптичний

аналіз з точок зору через певні інтервали (50...200м в обох напрямах руху).

Координати точок траси в плані можна визначити з достатньою точністю графічно на плані траси в масштабі 1 : 1000 або 1 : 2000. Для графічного визначення координат при зніманні відліків рекомендують застосовувати

тонкогранну лінійку і лупу. Графічний матеріал повинен бути чітким.

Побудова перспективи дороги за допомогою комп’ютера дає змогу врахувати рельєф придорожньої смуги і виявити закриті ним ділянки дороги (рис. 6.16).

Для аналізу плавності складних ділянок дороги, наприклад у випадку пересічень у різних рівнях, інколи створюють і використовують зменшені моделі. Для цієї мети можуть застосовуватися і стереоскопічні моделі,

побудовані за матеріалами аерофотозйомки тієї чи іншої складної ділянки дороги.

Рис. 6.16. Приклад перспективи дороги, побудованої за допомогою комп’ютера

Для забезпечення просторової плавності траси великого значення набуває дотримання принципів зорового орієнтування водіїв, що грунтуються на такому поєднанні елементів дороги і придорожньої смуги, яке робить для

водія зрозумілим напрям руху навіть за межами фактичної видимості. Направляючими орієнтирами є різні лінії, паралельні шляху руху, а саме: крайки покриття, роздільні смуги на автомобільних магістралях, лінії розмітки по-

криття, смуги придорожніх насаджень, які виступають в ролі дороговказу для водіїв. Розміщення цих орієнтирів має створювати систему опорних точок, за допомогою яких водій, не відриваючи погляду, визначає подальший напрям

дороги.

Найбільш ефективні заходи зорового орієнтування – раціональне поєднання плану і профілю траси, придорожні насадження і сигнальні стовпчики, які встановлюють на краю узбіч.

Рис. 6.17. Переміщення погляду водія під час проїзду кривих в плані на гірських дорогах (за даними В. П. Варлашкіна):

а – опукла крива; б – угнута крива; номери точок відповідають послідовності зосередження погляду водія

79