6.8. Узгодження елементів дороги з ландшафтом

До сучасних автомобільних доріг ставляться високі естетичні вимоги відносно їхнього оформлення. Естетика автомобільних доріг залежить від узгодження .їх з навколишнім природним ландшафтом і від архітектури споруд,

розміщених уздовж дороги.

Узгодження траси дороги з рельєфом навколишньої місцевості і формами ландшафту грунтується. на

відповідності елементів дороги елементам ландшафту і закономірностей їхнього гармонійного сполучення.

на тому,

що трасу прокладають з

урахуванням

Будучи лінійною спорудою великої довжини, дорога може перетинати різноманітні природні ландшафти, позначені на карті інженерного районування. Теоретично це могло б призвести до помітної зміни проектних рішень

при переході від одного інженерного району до сусіднього і до порушення плавності траси. Якщо дорогу прокладають з урахуванням границь районування, то одержують плавну трасу з поступовими змінами в проектних рішеннях. У

цьому, власне, і полягає мистецтво гармонійного вписування дороги в ландшафт.

Дорога добре гармонує з ландшафтом, якщо вона прокладена на граничній зоні його елементів: біля підніжжя горбів, уздовж узлісся, на терасах річкових долин або уздовж природної осі ландшафту, наприклад водотоку. Дорога

повинна іти за великими визначальними обрисами ландшафту.

В степових районах, де не виникає будь-яких обмежень при прокладенні траси в плані й поздовжньому профілі, виникають певні проблеми, пов’язані з проектуванням довгих прямолінійних ділянок доріг. При русі на таких,

ділянках в одноманітній відкритій рівнинній місцевості водії вантажних автомобілів втрачають пильність, а водії легкових – втрачають контроль над швидкістю, що спричинює збільшення кількості дорожньо-транспортних подій.

Рекомендують довжину прямих ділянок на дорогах І категорії обмежувати до 5 км. Ця рекомендація не вимагає штучного викривлення траси, оскільки навіть в степових районах є чимало причин, які спричинюють необхідність

зміни напряму траси. До них можна віднести населені пункти, цінні сільськогосподарські угіддя, яри, байраки, цінні природні урочища, окремі групи дерев тощо.

Для посилення уваги і зосередженості водія доцільно вибирати напрям дороги на добре помітні здалеку орієнтири, а саме: горби, високі будівлі, заводські споруди тощо. Якщо таких орієнтирів на місцевості нема, то їх

можна створювати штучно у вигляді груп дерев на придорожній смузі.

В лісостеповій зоні, ландшафт якої характеризується більш розвинутими формами рельєфу (долини водотоків, яри тощо), доцільно для збереження лісів обходити трасою дороги навіть невеликі гаї. Якщо перетинання лісу

неможливо уникнути, краще, щоб дорога входила в нього по кривій (рис. 6.11, а); неестетичним виглядає перетинання лісу прямими ділянками (рис. 6.11, б).

Рис. 6.11. Перетинання дорогою лісної ділянки:

а – рекомендоване перетинання на кривій; б – нерекомендоване пряме перетинання

75

Категорія дороги	Гранична довжина прямої в плані, м, на місцевості
	рівнинній	пересіченій
І II, III IV, V	3500...5000 2000...3500 1500...2000	2000...3000 1500...2000 1500

У разі горбкуватого ландшафту для зменшення об’ємів земляних робіт доцільно трасу прокладати у вигляді плавної, лінії, яка вписується в рельєф і розташована в перехідній зоні між великими елементами ландшафту.

Порушення принципу узгодження елементів дороги і ландшафту в умовах горбкуватого ландшафту дуже помітне, оскільки з вершин горбів дорогу видно на значній її довжині.

В гірській місцевості підпорядкування дороги ландшафту пов’язане з великими роботами і влаштуванням дорогих інженерних споруд. Тому для узгодження з ландшафтом у гірських умовах рекомендують, щоб траса дороги

огинала крупні елементи гірського рельєфу, відступаючи від них у міру можливості на найменшу відстань. При такому трасуванні часто доводиться вдаватись до гранично допустимих значень розмірів елементів плану і профілю.

Естетичного ефекту від гармонійного поєднання елементів траси з гірським ландшафтом досягають, як правило, завдяки контрасту між правильними формами інженерної споруди і хаотичністю гірського ландшафту.

Для узгодження елементів дороги з ландшафтом потрібно дотримуватися таких рекомендацій. Криві в плані і поздовжньому профілі, як правило, слід суміщати, при цьому криві в плані мають бути на 100...150 м довші, ніж криві

в поздовжньому профілі.

Потрібно уникати поєднання кінців кривих у плані з початком кривих у поздовжньому профілі. Відстань між ними має бути не меншою ніж 150 м. Довжину прямих в плані слід обмежувати згідно з даними, наведеними в табл.

6.3.

Таблиця 6.3

Більші довжини прямих допустимі, якщо на дорозі переважає рух легкових автомобілів, менші – при переважаючому русі вантажних автомобілів.

Слід обмежувати також сумарну довжину прямих, поєднаних короткою кривою в плані. Бажано, щоб радіуси суміжних кривих в плані відрізнялися не більше ніж у 1,3 раза. Не рекомендують коротких прямих вставок між двома

кривими в плані, спрямованими в один бік. Якщо довжина вставки не менша ніж 100 м, то слід замінити обидві криві однією більшого радіуса; при довжині вставки 100...300 м доцільно замінити її перехідною кривою. Пряма вставка як

самостійний елемент траси допускається для доріг І і II категорій при її довжині понад 700 м, для доріг III і IV категорій – при довжині понад 300 м. У поздовжньому профілі не слід допускати довгих ділянок з постійним похилом.

Велике значення для узгодження дороги з ландшафтом має раціональна конструкція земляного полотна, якому надають обтічних форм (рис. 6.12). Це дає змогу підвищити безпеку руху, а також покращити обтікання земляного

полотна сніговітровим потоком.

Загальними рисами різних конструкцій обтічного земляного полотна є: пологе закладення укосів насипів; улаштування насипів з ламаними укосами, крутість яких зменшується через 1...1,5 м по висоті в міру наближення до

підошви. Укоси виїмок улаштовують з постійною крутістю закладення (рис. 6.12). Плавне сполучення укосів виїмок і підошви насипів з поверхнею місцевості здійснюють за допомогою колових кривих радіусом 5...10 м, улаштуванням

більш пологих укосів. На початку виїмок слід улаштовувати більш пологі укоси.