4.5. Дорожньо-кліматичне районування

Міцність і довговічність автомобільної дороги багато в чому залежать від стійкості земляного полотна. Тому під час проектування слід враховувати такі основні природні фактори, що впливають на стійкість: кліматичні,

гідрологічні й гідрогеологічні. Найбільше впливає на водно-тепловий режим земляного полотна клімат, що визначає режим опадів і температуру.

Кліматичні умови значно впливають на вибір матеріалів для покриття проїзної частини. В районах з нестійкою зимою, при частих переходах температури через нуль і з суворим континентальним кліматом для будівництва

покриттів проїзної частини треба вибирати більш міцні й морозостійкі породи каменю.

У місцях з жарким літом спостерігається розм’якшення покриттів, побудованих з використанням органічних в’яжучих матеріалів. Тому в таких районах слід застосовувати більш в’язкі бітуми і додавати їх менше, ніж у районах

з холодним кліматом.

Райони з більш низькими температурами і незначним сніговим покривом характеризуються значною глибиною промерзання грунту. В таких випадках фундаменти споруд необхідно закладати на велику глибину і застосовувати

більш виважені заходи щодо попередження здимання. В районах з тривалою сніжною і морозною зимою звичайним явищем є сильні хуртовини, тому під час проектування доріг слід передбачати заходи боротьби із сніговими заносами.

Оскільки кліматичні умови підкоряються певній закономірності залежно від районів, виникає можливість більш- менш чіткого районування водно-теплових умов. Це, в свою чергу, дає змогу розробити принципи, методи і

конструктивні рішення дорожнього будівництва стосовно окремих геофізичних районів. Основою для дорожньо- кліматичного районування може бути вчення про географічний ландшафт і ландшафтні зони з урахуванням досвіду

експлуатації доріг в цих зонах.

Географічним ландшафтом називають закономірно повторювані угруповання як форм рельєфу, так і інших предметів і явищ на земній поверхні; причому ця сукупність, або угруповання, предметів і явищ така, що особливості

рельєфу, клімату, вод, ґрунтового і рослинного покриву, тваринного світу, певною мірою діяльності людини зливаються в єдиний комплекс, що типово повторюється на території даної зони землі. Ландшафти поділяються на

ландшафтні зони за розміщенням на земній поверхні.

РОММУ

ЗЬОУАШ

ВЕЬлк

т

держан ннн

БЕЛОРУСЕ

ПОЛЬША

СЛОВАК

УГОРЩИНА^/*А

НОМАМА

мозиачспня:

лорожньо-Ю11м»111Ч1101

кордон автомо61льна

Рис. 4.10. Дорожньо-кліматичне районування території України

52

Дорожньо-кліматична зона		Географічна границя зони
У-І		Мостицька - Львів - Житомир - Київ - Суми
У-ІІ		зони до лінії Любашівка - Кіровоград - Куп'янськ
У-ІІІ		зони за винятком гірської частини Карпат (від лінії Мостицька - Комарне - р. Дністер на південний схід до лінії Городенка - Новоселиця)
У-IV		Карпати, Закарпатська область

ШКХ1

А

рост

А

Ш

^

РУМУН

Ш

Умовн!

граппцн

лиш;

дорога.

На території України досить різні кліматичні умови – від прохолодного на півночі до помірного степового на півдні і субтропічного на узбережжі Чорного моря. Розгалужена мережа метеорологічних станцій, що ведуть

безперервні спостереження за метеорологічними умовами, змінами температури, вологості повітря і грунту, кількістю опадів, товщиною снігового покриву, силою і напрямом вітрів, дає змогу одержувати значний обсяг даних, необхідних

при проектуванні доріг і споруд. Опрацьовані за методами математичної статистики середні найбільші й найменші значення за декади, місяці, роки друкують в кліматологічних довідниках і атласах.

Відповідно до ландшафтно-географічного зонування, грунтово-гідрологічних умов та умов зволоження, а також досвіду експлуатації доріг, територія України поділяється на чотири дорожньо-кліматичні зони (табл. 4.3, рис. 4.10).

Таблиця 4.3

Позначення Назва

Північна На північ від лінії

Центральна На південь від границі північної

Південна На південь від границі центральної

Гірська Гірський Крим,

Примітка. Регіони Карпат і гірського Криму поділяються на три підзони за висотою прокладання дороги: - рівнинна (до 200 м над рівнем моря);

- передгірська ( від 200 м до 400 м над рівнем моря); - гірська (понад 400 м над рівнем моря).

Дорожньо-кліматичне районування в гірських районах (Карпати, Крим) відрізняється підвищеною складністю, тому що кліматичні умови в них змінюються залежно від висоти, у зв’язку з чим з’являється вертикальна зональність.

Отже, районування повинно виконуватись у двох напрямах: горизонтальному і вертикальному. Для цього потрібно статистичним аналізом встановити основні закономірності зміни кліматичних умов за висотою. В перспективі

горизонтальне районування буде уточнюватися за допомогою коефіцієнтів корегування на вертикальну зональність.

a−z)

53

2

,

,

(5.1)

2

3

У межах дорожньо-кліматичної зони на окремих ділянках виникають гідрологічні особливості, що залежать від геофізичних параметрів (рельєф, грунти), тому районування дає лише загальну характеристику географічного району.

В зв’язку з цим при проектуванні автомобільних доріг вводиться поняття про гідрологічну групу місцевості. За характером і ступенем зволоження земляного полотна місцевість кожної зони поділяють на три типи:

1-й – сухі ділянки – ділянки, на яких поверхневі і грунтові води не впливають на зволоження верхніх шарів грунту (поверхневий водовідвід забезпечений);

2-й – вологі ділянки – ділянки, на яких можливе короткочасне (до 30 діб) підтоплення поверхневими водами, але грунтові води не впливають на зволоження верхніх шарів грунту (поверхневий водовідвід утруднений);

3-й – мокрі ділянки – ділянки з постійним надмірним зволоженням і тривалим (понад 30 діб) підтопленням як поверхневими так і ґрунтовими водами (поверхневий водовідвід надзвичайно утруднений).

Ділянку траси відносять до того чи іншого типу гідрологічних умов на основі даних про рельєф місцевості й грунти. Допоміжною зовнішньою ознакою для оцінки ґрунтових і гідрологічних умов є рослинність. Різка зміна

рослинності, як правило, пов’язана зі зміною умов зволоження. Місце виходу ґрунтових вод на поверхню характеризується наявністю вологолюбної рослинності. Рослинність в степовій або засушливій зонах свідчить про

засолення грунтів.