4. Природні умови, що впливають на роботу дороги

Роботоспроможність автомобільної дороги значною мірою залежить від численних природних геофізичних факторів: клімату, гідрологічних умов, рельєфу і грунтово-геологічної будови місцевості, рослинності.

Перелічені природні фактори тісно пов’язані один з одним, тому їхнє вивчення повинно здійснюватись у сукупності, взаємодії і динаміці. При цьому слід враховувати, що під впливом виробничої діяльності людини (вирубка

лісу, штучне зрошення тощо) природні умови конкретного регіону можуть суттєво змінюватись. Крім того, такі фак- тори, як населеність району, щільність розташування населених міст, густота мережі шляхів сполучення різних видів,

кількість і значимість промислових підприємств, рівень розвитку сільського господарства і інші, створюють певну обстановку в районі прокладення дороги.

Вплив природних факторів на процес проектування автомобільної дороги виявляється по різному. Якщо рельєф місцевості визначає умови прокладення траси на місцевості і, таким чином, технічні параметри плану і профілю

дороги, то гідрологічні умови визначають кількість, розміри і продуктивність водопропускних споруд, систему і конструктивні рішення водовідвідних споруд, а також здійснюють вплив на розміри і форму земляного полотна.

Гірська з

45

тис. м

3

Місцевість			Керівний похил, ‰	Коефіцієнт подовження траси	Об’єм земляних робіт на 1 км,	Кількість штучних споруд на 1 км дороги, шт.
Горбиста з схилами	порізанимибалками і	ярами	10…30 40 50...60 60...70 >70	<1,1 1,1...1,15 1,15...1,25 1,25...1.4 >1,3	15...30 20...35 30...45 40...60 >50	0,5…1,0 0,7...1,2 1,1...1,.5 1,5. .2,0 >2
Сильно пересічена із звивистими вододілами і значними похилами схилів і водотоків
великою
Гірська за необхідності подолання значної різниці висотних відміток, наявності чергування хребтів і вузьких звивистих ущелин з крутими й обривистими схилами

Геологічна будова місцевості зумовлює ступінь стійкості земляного полотна і дорожнього покриття, ступінь складності розробки грунтів при будівництві дороги, наявність або відсутність місцевих дорожньо-будівельних

матеріалів і їхні властивості.

Вказані вище природні фактори є лише окремими показниками загального комплексу умов, що визначають особливості і характер проектування дороги. В свою чергу, дорога вносить також певні зміни в рельєф місцевості

внаслідок спорудження насипів і виїмок (утворення ярів, зсувів, розмивів, обвалів, загальної ерозії поверхні); сприяє видозміненню поверхневого стікання, змінює режим потоків води в місцях перетину їх. Проте при правильному

проектуванні дорожні споруди можуть здійснювати позитивну дію на стійкість зсувів і осипів, нестійких ґрунтових масивів, ярів і берегів рік. Система придорожнього озеленення сприяє затриманню снігу і піску.

Таким чином, проектування дороги повинно виконуватись при всебічному врахуванні комплексу природних умов, що врешті-решт визначає довговічність дорожнього полотна.

Залежно від рельєфу місцевості визначають місця обходу заболочених і затоплюваних ділянок, формують поверхневе стікання і водно-тепловий режим земляного полотна, встановлюють технічні нормативи на проектування

доріг. Рельєф місцевості впливає на вибір способу виконання будівельних робіт, експлуатацію дороги і режим руху автомобілів. Розрізняють дві форми рельєфу: макрорельєф і мікрорельєф. Макрорельєф характеризує загальний

рельєф поверхні значних площ (гірські підвищення, плоскогір’я, долини). Мікрорельєф виділяється з елементів макрорельєфу і є рельєфом незначних площ з невеликими коливаннями висотних відміток.

Щодо умовної горизонтальної площини макрорельєф поділяють за двома ознаками: позитивний (рівнини, пагорби, гори) і негативний (долини, впадини).

Залежно від ступеня поділу або розвитку макрорельєфу рельєф можна схематично класифікувати таким чином: рівнинний, горбистий і гірський. Для рівнинного рельєфу характерні невеликі похили поверхні, що часто утруднює

відведення поверхневої води. Висота насипу може бути збільшена тільки в разі тривалого стояння поверхневих або ґрунтових вод на незначній глибині від поверхні землі.

Горбистий рельєф відрізняється чергуванням підвищених і понижених ділянок. Через глибокі і вузькі долини горбистий рельєф називають також пересіченим. Забезпечення водовідведення при проектуванні дороги, як правило,

не викликає утруднень.

Гірський рельєф характеризується наявністю розгалуженої мережі глибоких долин, гірських хребтів і окремих гір, які здіймаються над оточуючою місцевістю. Швидкість течії води в гірських річках значна, що слід враховувати

при проектуванні доріг.

Рельєф місцевості під час проектування доріг може також розглядатись з точки зору частоти використання граничних поздовжніх похилів. Так, при рівнинному рельєфі ділянки дороги з граничними поздовжніми похилами

становлять до 5 %, а в горбистій місцевості до 10 % і в гірській понад 10 % довжини траси. При складному рельєфі траса дороги більш звивиста і характеризується значним об’ємом земляних робіт. Середні техніко-економічні

показники дороги в умовах різних типів рельєфу наведено в табл. 4.1.

Таблиця 4.1

Рівнинна з широкими вододілами і похилими схилами

вузькими ущелинами і крутістю схилів і водотоків

Істотне значення для проектування і експлуатації дороги має врахування кліматичних умов. Основними показниками, що визначають такі умови, є температурний режим протягом року (амплітуда і швидкість коливання,

максимуми і мінімуми температури), опади і випаровування (поділ за місяцами, інтенсивність, тривалість і частота дощів; тривалість, товщина, середні числа початку і кінця стійкого снігового покриву), напрям і швидкість вітрів,

глибина промерзання.

Кліматичні умови часто визначають тривалість будівельного сезону, впливають на вибір способів виконання робіт.

Зіставлення температур повітря або його відносної вологості з кількістю опадів в районі проектування дороги дає можливість прогнозувати водно-тепловий режим земляного полотна протягом року.