4. Подієва організація

Існує важлива закономірність, знайома всім фахівцям із впливу: люди не тільки більше вірять тому, що бачать, ніж тому, що чують, але й більше вірять подіям, ніж словам. Причина цього однакова в обох випадках. Слово - це завжди опис ситуації, і при його оцінці ми починаємо розглядати його як правду або неправду. Подія - це завжди дійсність, тобто завжди правда. Тому вона переконує більше. При цьому люди як правило не думають про те, що подія теж може бути організованою і відрежисованою. До речі, американський польовий устав по психологічних операціях, коли говорить про організацію для певних цілей натовпи, підкреслює, що вона повинна виглядати спонтанною, а не організованою.

Подія повинна запам'ятовуватися своєю неординарністю.

Існує алфавіт подій, що дозволяє писати необхідні сценарії в досить технологічній манері. Бурхлива зустріч, що затяглася , очікування, захват - все це кубики, з яких умілі фахівці складають необхідний набір, що дозволяє відбити задумане. Подія в політиці ніколи не буде носити випадковий характер. Виживає тільки системне, покликане відбивати потрібні на даний момент характеристики.

Подія дозволяє "перетягнути" на лідера властиві йому характеристики. Тому політики люблять відкривати все нове, перерізуючи стрічечки, люблять зустрічатися з відомими людьми, потрапляючи під ореол їхньої уваги.

Подія також може бути організована на тому або іншому тлі, що у свою чергу буде впливати на інтерпретацію події, на поведінку його учасників.

Зустріч Н. Хрущева із творчою інтелігенцією будувалася за аналогічною схемою. Михайло Ромм згадував: "Встав Хрущев і сказав» що от ми запросили вас поговорити, але так, щоб розмова була кращою, відвертішею, ми будемо відверті з вами, вирішили от - спочатку давайте закусимо. Закусимо, а потім поговоримо". Правда, друга зустріч проходила вже в залі.

Подія є таким же варіантом повідомлення, як і вербальний текст. Будь-яка подія будується відповідно до необхідності породження інформації, тільки іншим способом. Урочисті збори відбивали пієтет, тому вони надавали право голосу тільки вибраним. Зустріч президента з народом на вулиці повинна була символізувати не тільки нове мислення, але й новий тип слухання, якого не було в попередніх радянських керівників.

На закінчення приведемо приклад великих висновків психологів із приводу президента Єльцина:

"Психологи говорили з помічниками, переглядали відеозаписи різних зустрічей Єльцина з народом, писали розумні висновки. Говорили, Єльцину не варто так різко розмахувати рукою, не слід сидіти перед телекамерою з кам'яним обличчям, добре б частіше посміхатися, добре б більше показувати його в колі сім'ї, було б краще виступати не по телебаченню, а по радіо - і т.п...."

У цілому ці рекомендації не виходили за межі нормального здорового глузду. Вони годяться для будь-якого політика, який хотів би поліпшити свій імідж. Ну, наприклад: "Мовлення й поведінку повинні відбивати рішучість у досягненні успіху, упевненість у здатності домогтися цього, спокій, відсутність різкої реакції на злісні випади й критику, доброзичливість до усіх, хто хоч якось конструктивно підтримує Конституцію, холоднокровність".

Звідси треба, що заздалегідь перелічені характеристики лідера повинні реалізовуватися в спеціально сконструйовані під цей випадок події.