КОМУНІКАТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ

Курс лекцій

Лекція І

Комунікативний простір і його організація

1. Вступ. Поняття технології. Соціальні технології.

2. Символічна організація

3. Візуальна організація

4. Подієва організація

5. Міфологічна організація

6. Комунікативна організація

Література:

1. Райх В. Психологія мас і фашизм. - Спб., 1997.

2. Флоренский П.А. Имеславие як філософська передумова // Флоренский П.А Соч. - Т. 2. - М., 1990. - С. 287

3. Почепцов Г. Г. Информационно-политические технологии. М.: Центр, 2003. С. 336.

4. Почепцов Г.Г. Коммуникативные технологии двадцатого века. С. 124.

5. Почепцов Г.Г. Психологические войны. – М., 2000. Кара-Мурза С. Г. Манипуляция сознанием. М : Алгоритм, 2000. С. 257.

6. Почепцов Г.Г. Теория коммуникации. М.: «Рефл-бук», К.: «Ваклер», 2001. —  656 с. С.43.

1. Вступ. Поняття технології. Соціальні технології

“1. Технологія – (гр. – майстерність, вміння) – сукупність прийомів і способів одержання, обробки й переробки сировини, матеріалів, інформації, що здійснюються у різних галузях виробництва. Також – наукова дисципліна, що розробляє й вдосконалює такі прийоми і способи” [1]. Технологія у всіх випадках передбачає отримання конкретного наперед заданого результату, а технологічні процедури будуються таким чином, щоб якнайточніше, найефективніше реалізувати проектні вимоги в конкретному продукті (результаті). Ми, таким чином, маємо здійснити аналіз такого явища, як проект. Один з корифеїв проектного підходу С. Бушуєв дає таке визначення проекту: “Проект – це одноразова сукупність дій і задач, що мають наступні ознаки: Чіткі цілі, що мають бути досягнуті з одночасним дотриманням ряду технічних, економічних та інших вимог. Від себе додамо, що проект є детальним описом кінцевого продукту (результату), як правило – з описом наближень (допустимих меж) і конкретних процедур (методів, методик, прийомів), застосування яких якраз і забезпечує цей результат.

Необхідними поняттями і водночас елементами будь-якого соціального проекту є місія, мета, задачі, цільова група (авдиторія), умови, у яких він буде виконуватися, наявні ресурси (можливості), терміни й етапи, проміжні результати, кінцеві результати (опис кінцевого результату), показники (критерії) ефективності виконання, система й показники моніторингу. Ці елементи складають єдину систему і взаємообумовлюють одне одного. Конструювання або вибір технології (технологій) здійснюється у відповідності до технічного завдання, яке визначає основні проектні вимоги до процесу і результату. Відтак технологія (технології) виступає як засіб реалізації соціального проекту. У технології метод виконує другорядну, підпорядковану роль. Можна сказати, що технологія являє собою сукупність методів, які застосовуються у певній логічній послідовності. Для досягнення результату можна застосовувати різні методи і методичні прийоми. Важливим тут є застосування оптимальних методів з точки зору досягнення кінцевого результату. Соціальна технологія – це система взаємопов”язаних і взаємообумовлених методів, методик та процедур, спрямованих на внесення змін, перетворення предмету, досягнення конкретного кінцевого результату. Вона містить діагностичні, формуючі та оцінні складові і спрямована на розв”язання певного типу (кола) соціальних проблем. Основними ознаками соціальної технології, на наш погляд, є: - соціальна технологія завжди спрямована на зміну поведінки людини, її настроїв, ставлень, мотивів, цінностей; - орієнтація на вирішення (розв’язання) конкретної проблеми людини або групи людей; - аналіз та врахування конкретного соціального і природного контексту, в якому перебуває клієнт (об’єкт впливу); - наявність конкретної мети, деталізованого образу кінцевого результату; - наявність цілей, що розкривають (деталізують) мету та обумовлюють планування і змістовне наповнення етапів діяльності; - структурність і системність (взаємозв’язок і взаємообумовленість складових); - мультидисциплінарний характер (залучення знань, методів, прийомів із різних галузей науки і практики); - наявність функціонуючого зворотного зв’язку та оцінка ходу й результату діяльності; - відповідність прийомів і методик, що застосовуються в технології, сутності соціальних явищ і проблем, на розв’язання яких спрямована технологія; - ваємозв’язок та взаємообумовленість діагностичних, формуючих (коригуючих) і оцінних складових; - гнучкий характер застосування окремих прийомів і методів для розв’язання проблеми. Звернімо увагу на одну особливість технологій. Вона полягає в тому, що до технологічного процесу включаються методи й прийоми з різних наук або сфер професійної діяльності. Для прикладу: до виборчих техногій включаються доволі часто методи соціології, соціальної психології, управління, політології тощо. Тому наступним питанням має бути питання про види і типи соціальних технологій. Види (типи) соціальних технологій можуть бути визначені за кількома критеріями, а саме: - за метою, кінцевим результатом, що має бути досягнутий в процесі реалізації соціального проекту (політичні, педагогічні та ін.); - за сферою застосування в суспільній галузі; - за методами, що застосовуються і складають переважну більшість технологічних процедур. Застосування загальної методології соціальних технологій у практичній психології якраз і забезпечує реалізацію синтетичного підходу . Перехід від традиційних методів і методик до гнучких технологій у соціальній сфері визначає, на наш погляд, найближчі перспективи розвитку не тільки суспільних наук, а й суспільної практики. Проектно-технологічна методологія вже довела свої переваги в процесі виборів, у галузі паблік рілейшнз, реклами, соціальної і психологічної допомоги та реабілітації, окремих галузях державного управління та інших сферах.