Визначення об’єкту та предмету дослідження

Обов’язковим елементом вступу являється формулювання об’єкту та предмету дослідження, правильне визначення яких є не менш важливим ніж виявлення актуальності. Необхідність розрізнення цих двох понять пояснюється тим, що, насамперед, необхідно розрізняти, з одного боку, ту об'єктивну сферу, яка цікавить дослідника, а з іншого - те, стосовно чого він збирається отримати нове знання. Змішування у визначеннях об'єкта й предмета призводить до невірогідних загальних висновків і підміни дослідження міркуванням з приводу давно встановлених істин.

Об’єкт – це процес або явище, яке породжує проблемну ситуацію. У зв’язку з тим, що один і той же об’єкт може вивчатися в різних аспектах, доцільно розглядати тільки один з них. Виділення певного аспекту об’єкта і є визначенням предмету дослідження. Таким чином, предмет – це те, що знаходиться в межах об’єкту. Об’єкт завжди ширше предмету. Саме на предмет дослідження спрямовано основну увагу автора, саме предмет визначає тему дослідження. Саме для дослідження предмету формулюються мета та завдання. Неправильним є визначення об'єктом широкої дослідницької галузі, а предметом - вужчої її частини.

Отже, що при визначенні об'єкта потрібно знайти відповідь на запитання: що розглядається? А предмет дає уявлення про спосіб розгляду об'єкта дослідження, про те, які нові відношення, властивості, аспекти і функції об'єкта розкриваються. Іншими словами, об'єктом виступає те, що досліджується, а предметом - те, що в цьому об'єкті дістає наукове пояснення.

Постановка мети та завдань дослідження

Актуальність теми та її недостатня розробка визначають мету і завдання магістерської дисертації. Мета дослідження завжди спрямовує дослідника на одержання нових знань про предмет дослідження, які сприятимуть підвищенню ефективності сфери певної наукової галузі. Не рекомендується формулювати мету як «дослідження», «визначення», замінюючи саму мету на процес її досягнення.

Завдання дослідження – це питання, які вирішуються для досягнення поставленої мети і являють собою певні послідовні етапи (шляхи і способи) вирішення проблеми. Послідовність визначення завдань повинна бути обумовлена логікою наукового пошуку. При цьому кожне подальше завдання має випливати з попереднього, а логічний ланцюг завдань має привести до досягнення мети дослідження.

Нижче наводимо типову схему завдань наукового дослідження:

• вивчення загально-теоретичних питань дослідження;

• виявлення джерел виникнення проблемної ситуації;

• обґрунтування методики для розв’язування виявленої проблеми та її апробація;

• аналіз та узагальнення результатів дослідження;

• в разі необхідності розробка практичних рекомендацій для впровадження результатів у практику.

Визначення завдань рекомендується подавати у формі переліку дій дослідника, використовуючи формулювання «вивчити», «визначити», «виявити», «обґрунтувати», «встановити» тощо.

Таким чином, завдання розкривають сутність усього дослідження, а результати їх виконання повинні бути відображені у висновках. В залежності від обсягу і складності завдань вирішенню кожній відводиться параграф.