2.2. Структурні елементи магістерської дисертації

Структура магістерського дослідження є формою організації наукового матеріалу, що відображує логіку, дослідження, забезпечує єдність та взаємозв’язок усіх елементів змісту.

Робота виконується українською мовою та повинна містити:

• титульний аркуш

• зміст;

• перелік умовних позначень та скорочень (за необхідності);

• вступ;

• основну частину (розділи роботи з висновками до кожного з них);

• висновки;

• додатки (за необхідності).

• список використаної літератури.

Роботу на здобуття кваліфікації магістра подають у вигляді переплетеного рукопису, до якого додається:

• відзив наукового керівника,

• рецензія.

Зміст подають на початку роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел та ін.

Вступ – це така частина магістерської роботи, яка дає загальне уявлення про конкретний напрям наукового пошуку і містить необхідні кваліфікаційні характеристики проведеного наукового дослідження.

У вступі обґрунтовується вибір теми дослідження, в тому числі її актуальність, наукова новизна, теоретична та практична значущість. Розкривається суть проблемної ситуації, аргументується необхідність оперативного рішення поставленої проблеми для відповідної галузі знань. Визначається ступінь розробки теми з обов’язковою вказівкою концептуальності, теоретико-методологічних основ та підходів у вивченні проблеми, які уже існують. Огляд та аналіз наукової літератури в залежності від типу дослідження може являти собою окрему частину вступу.

Вибір теми та обґрунтування актуальності обраної теми.

Вихідним моментом підготовки магістерської дисертації є вибір теми, яка повинна відображати основну галузь спеціалізації магістранта, враховуючи індивідуальні інтереси та схильності магістранта, і бути направленою на майбутню практичну, наукову або педагогічну діяльність магістранта.

Тема магістерської роботи повинна бути актуальною, мати теоретичне і прикладне значення, відповідати сучасному стану та перспективам розвитку кіно-,телемистецтва, фотомистецтва. Магістрант може скористатися тематикою магістерських робіт, яку розробляє і переглядає кафедра. Магістранту надається право запропонувати свою тему з необхідним обґрунтуванням її дослідження.

Тема роботи має бути погоджена з випускаючою кафедрою. Виконання магістерської роботи на абстрактну тему не допускається.

Пропозиції щодо вибору теми магістерської роботи магістрант спочатку обговорює з науковим керівником від кафедри. За поданням наукових керівників кафедра розглядає пропозиції магістрантів і після їх схвалення готує проект відповідного наказу.

З урахуванням направленості досліджень в галузі кіно-,телемистецтва, фотомистецтва можна виділити три типи магістерських досліджень:

1. Теоретичне дослідження: вивчення та аналіз тієї чи іншої теоретичної проблеми (наприклад, виразні та зображувальні засоби кіно і телебачення/ фотографії) із застосуванням усієї необхідної літератури та інших матеріалів.

2. Дослідна робота: самостійне, оригінальне дослідження будь-якого конкретного явища сучасного кіно-телемистецтва (наприклад, жанри, телепрограми, телекомпанії, глядацька аудиторія тощо).

3. Історична робота: історико-теоретичне вивчення будь-якої історичної події, процесу, документу, фільму (наприклад, становлення та розвиток української документалістики); зв'язок цього явища з сучасністю.

Слід зазначити, що магістерська дисертація може поєднувати в собі характерні риси різних типів дослідження.

Випускна магістерська робота виконується згідно з тематикою, яка затверджена рішенням випускної кафедри та Вченої ради інституту кіно і телебачення і висвітлює актуальні проблеми в галузі кіно-,телемистецтва.

Тема – це не просто назва магістерського дослідження. Це його прогнозований результат, направлений на вирішення конкретної проблеми, яку потрібно визначити в першу чергу.

Наукова проблема - це сукупність нових, діалектично складних теоретичних або практичних питань, які суперечать існуючим знанням або прикладним методам у науці і потребують вирішення за допомогою наукових досліджень.

Для визначення суті конкретних проблем з метою їх наступного дослідження велике методологічне значення має класифікація їх типів:

І. За масштабом:

- локальні (мікро-соціальні);

- регіональні (в межах певного регіону);

- національні (ті, що мають загально національні масштаби та впливають на безпеку держави).

ІІ. За гостротою:

- неназрівші (проблеми, які проявлять себе в майбутньому та потребують профілактики);

- актуальні (назрівші в даний момент);

- гострі (ті, що вимагають термінового вирішення).

ІІІ. За типом тенденцій:

- деструктивно-деградаційні (ті, що визначають негативні руйнівні процеси);

- трансформаційні (фіксують процеси, що відбуваються під дією трансформації соціуму);

- інноваційні (пов'язані з різними аспектами нововведень).

IV. За швидкістю розвитку:

• тривалі (ті, що розвиваються помалу);

• активні (відрізняються динамізмом розвитку).

Доцільно звернути увагу, що правильна постановка та ясне формулювання нових проблем часом має не менше значення, ніж їх вирішення. По суті, саме вибір проблеми, якщо не цілком, то дуже великою мірою визначає як стратегію дослідження взагалі, так і напрямок наукового пошуку зокрема. Не випадково вважається, що сформулювати наукову проблему – означає показати вміння відокремити головне від другорядного, виявити те, що вже відомо і що поки невідомо науці з предмету дослідження.

В дослідженні категорія «проблема» виконує функції актуалізації, що надає дослідженню суспільної значущості; регуляції, як вихідний пункт дослідження вона суттєво впливає на розробку усіх розділів програми дослідження; прагматизації, полягає в тому, що конкретне формулювання проблеми забезпечує практичний ефект усього дослідження, а також визначає зону впровадження висновків і практичних рекомендацій.

Актуальність – обов’язкова вимога до будь-якої магістерської роботи. Обґрунтування актуальності теми дослідження – перший етап роботи над будь-якою науковою роботою. На основі критичного аналізу та порівняння з вже відомими шляхами розв’язання проблеми у цій частині дослідження в лаконічній формі доводять доцільність, соціальну значущість та своєчасність вирішення даної наукової задачі. Іншими словами, автор магістерської роботи має відповісти на питання: чому саме сьогодні необхідно розглядати цю наукову проблему і де проходить межа між відомим і невідомим.

Приблизна схема обґрунтування актуальності наступна:

• дати об’єктивну оцінку сучасного стану об’єкта дослідження з акцентуванням уваги на інших проблемах і суперечностях;

• показати, як на сучасному етапі розв’язуються існуючі проблеми на практиці;

• оцінити стан наукової розробленості проблеми: на основі стислого аналізу літератури визначити коло науковців, які займалися її розробкою, висвітлити проблематику їх досліджень і наголосити на маловивчених або зовсім невивчених моментах;

• зробити висновки про те, що недостатня розробленість проблеми зумовила вибір теми дослідження.