Класи віртуальних підприємств

Різні форми віртуальних підприємств можуть сьогодні розгля­датися в термінах організації, об'єктів та діючих принципів. Одна з перших класифікацій, що будувалася відповідно до таких особ­ливостей, як наприклад, тривалість, топологія і координація.

Тривалість. Деякі альянси підприємств утворюються для реа­лізації єдиної ділової угоди і припиняють своє існування після її реалізації. Така ситуація відповідає можливо найбільш типовому виду віртуального підприємства, приклади якого можуть бути знайдені в технічних системах великого масштабу (наприклад, консорціум, який включається в побудову моста). Але є також довгострокові альянси, утворені для тривалої низки ділових процесів або для конкретизованої п'яді часу. У більшості випад­ків під час створення ланцюгів постачання в харчовій або авто­мобільній індустрії цей клас ВП є найтиповішим.

Топологія. Відповідно до топології мережі є ситуації, що ві­дображають мінливу динамічну природу, в якій деякі підприємства (нестратегічні партнери) можуть динамічно приєднува­тися чи залишати альянс згідно з фазами ділового процесу або іншими ринковими факторами. Але в багатьох секторах проми­словості існують ланцюги постачання з майже незмінною струк­турою (або з незначними змінами, з точки зору постачальників чи клієнтів).

Участь. Інший фасет класифікації, пов'язаний з «геометрією», відображає участь підприємства одночасно в різних мережах або приєднання до єдиного альянсу (exclusivity).

Координація. На основі мережної координації можуть бу­ти виявлені різні моделі. У деяких секторах економіки, таких як автомобільна індустрія, є домінуюча компанія, яка «оточу­ється» відносно незмінною мережею постачальників (її струк­тура подібна «зірці»). Домінуюча компанія визначає «правила гри» і «нав'язує» власні стандарти, виражені в термінах ін­формаційного обміну. Подібні приклади можна знайти в сек­торі агробізнесу. Поняття розширеного підприємства викорис­товується для описання цього специфічного випадку. Інший принцип організації можна знайти в деяких ланцюгах поста­чання без домінуючої компанії, (демократичний альянс), в якій усі вузли співробітничають на рівній основі, зберігаючи свою автономію. Як тільки успішний альянс сформовано, ком­панії можуть усвідомити взаємні вигоди від загального управ­ління ресурсами і майстерністю та піклуватися про створен­ня чогось на зразок загальної структури для координації (фе­дерація).

Масштаб видимості. Аспект масштабу видимості пов'яза­ний як з топологією, так і з координацією. По суті він означає, «як далеко» вздовж мережі може один вузол «бачити». У бага­тьох випадках вузол може «бачити» тільки найближчих сусідів (постачальників, клієнтів) — така ситуація має місце у більшості ланцюгів постачання. У більш удосконалених ситуаціях вузол може «бачити» інші рівні.

В подальшому розвитком віртуальної реальності стануть віртуальні державні органи влади. (обслуговування населення через єдине віконце), віртуальна посада (індивідуальна робота через мережу за контрактом), віртуальний ринок, віртуальні магазини, віртуальний секс.

Головною перевагою віртуальної організації бізнесу є скорочення трансакційних витрат, пов’язаних з пошуком та обробкою інформації, а також значно зменшуються витрати на створення і утримання офісів, виробничих площ, зникає необхідність у поїздках для організації зустрічей та переговорів. Кількість учасників віртуального об’єднання майже необмежена, єдиним стримуючим фактором є межа перевантаженості інформацією. Окрім залучення інформаційних ресурсів віртуальні об’єднання дозволяють користуватись послугами висококваліфікованих фахівців без зміни місця їх проживання. Також до основних переваг ВП можна віднести швидке виконання замовлення клієнта і повнота виконання вимог клієнта. Замовник і виконавці утворюють єдину відкриту організаційну структуру, кордони між взаємодіючими структурами підприємства стають нечіткими, прозорими і рухливими

У функціонуванні ВП є певні обмеження, які стримують розвиток мереженої співпраці:

1. Існують ринкові обмеження, які з економічної точки зору обґрунтовують доцільність існування мережі, тобто створення ВП втрачає свій сенс при відсутності економічного ефекту.

2. Нерівномірність телекомунікаційного розвитку окремих регіонів.

3. Важко досягти безпеки зберігання конфіденційної інформації від несанкціонованого доступу

4. Психологічна неготовність багатьох суб’єктів господарювання до інтенсивної роботи у штучному «віртуальному просторі»

Характерною рисою розвитку ВП є інтеграція моделей електронної комерції В2В і В2С з корпоративними інформаційними системами (КІС). Така модель на сьогодні є найперспективнішою, адже забезпечується не тільки задачі комплексної автоматизації управління компанією а також автоматизація процесів закупівлі і збут.

В розвинених країнах на сьогодні існує і активно розвивається таке явище, як аутсорсінг – часткова, або повна передача виконання окремих функцій і навіть частини бізнес-процесів стороннім організаціям на основі створення динамічних мереж. В умовах жорсткої конкуренції особливо актуальним є вдосконалення всіх організаційно-виробничіх процесів, що дозволяє здійснити аутсорсінг. Також за допомогою аутсорсінга можна реалізувати вихід компанії на світові ринки без збільшення «фізичної» присутності в окремих регіонах, що дозволяє економити кошти на утримання персоналу і приміщень.

Створення технопарків, технополісів, бізнес інкубаторів за класичною схемою територіальних об’єднань є складним іта багато витратним процесом, іноді просто не можливо сконцентрувати на одній території наукові установи, виробничі підприємства та сферу забезпечення через відсутність одного з вище вказаних компонентів. Вирішення даної проблеми було знайдено на основі створення віртуальних інноваційних структур, які коштують дешево, проте надають набагато можливості усім учасникам.

З практичної точки зору, ВП є мережа вільно взаємодіючих агентів, які знаходяться у різних містах. Багатоагентні системи – це одне з найбільш динамічно розвиваючих галузей штучного інтелекту. Робота ВП пов’язана з інтелектуальним моделюванням взаємодії агентів. Побудова багаторівневих інтерфейсів між агентами відіграє важливу роль, тому в першу чергу потрібно побудувати модель взаємовідносин виробника із замовником, постачальниками, клієнтами та іншими учасниками.

ВП можна розглядати як мета-підприємство (підприємство над підприємствами), яке поєднує мету, ресурси, традиції і досвід кількох підприємств під час розробки складних інноваційних проектів або виробництві продукції світового масштабу. Створення ВП означає інтеграцію унікального досвіду, виробничих потужностей і передових технологій ряду підприємств навколо деякого проекту, який не може бути виконаний кожним окремо. Створення ВП забезпечує спільну компенсує їх недоліків і посилює їх переваги. Так, наприклад, можна поєднати переваги великих і потужних підприємств і мобільність і гнучкість малих підприємств. ВП не мають галузевих і відомчих обмежень. Ми живемо в епоху, коли уявлення про велику і маленьку компанію (підприємство) змінюється. Велика фірма – та, яка має великі об’єми інформації і не обов’язково великі фінансові суми. Виникаючи форми віртуальних організацій мають низкою переваг, що визначає перспективність їх майбутнього розвитку.