2. Система резервів на покриття банківських ризиків

У банківській справі розрізняють обов’язкові, загальні та спеціальні резерви.

Обов’язкові резерви — це акумульовані комерційним банком кошти, які зберігаються на резервному рахунку у центральному банку з метою забезпечення ліквідності депозитної заборгованості чи інших пасивних операцій банків.

Загальні резерви — це кошти, мобілізовані банком за рахунок прибутку банку після оподаткування для відшкодування непередбачених збитків від різних видів невизначених ризиків.

Для покриття збитків від банківської діяльності в цілому за результатами фінансового року комерційні банки створюють резервний фонд, який, по суті, є загальним резервом, тобто резервом коштів для покриття збитків від статутної діяльності.

Спеціальні резерви — це кошти, мобілізовані комерційним банком, на покриття сумнівних боргів, непередбачених втрат, збитків від проведення активних операцій. Формування спеціальних резервів здійснюється за рахунок витрат банку.

Згідно з вимогами НБУ вітчизняні банки сьогодні з метою страхування ризиків від активних операцій повинні створювати такі спеціальні резерви за активними операціями:

- Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями.

- Резерв за коштами, розміщеними на депозитних рахунках у банках, які визнані банкрутами або ліквідуються чи зареєстровані в офшорних зонах.

- Резерв на відшкодування можливих збитків за простроченими понад 30 днів та сумнівними щодо їх отримання нарахованими доходами за активними операціями.

- Резерв на відшкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами.

- Резерв для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості.

Порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями регламентується положенням НБУ від 06.07.2000 р. № 279.

Резерв створюється за:

• всіма видами кредитів у національній та іноземній валюті;

• строковими депозитами, розміщеними в інших банках;

• факторинговими операціями;

• гарантіями, акцептами та авалями, що надані банкам і клієнтам;

• зобов’язаннями з кредитування, які надані банкам і клієнтам.

Не резервуються:

• бюджетні кредити;

• кредитні операції в системі одного банку;

• операції фінансового лізингу, якщо об’єктом операцій є нерухоме майно.

Загальна заборгованість за кредитними операціями вважається валовим кредитним ризиком для банку-кредитора.

Однак у разі виникнення безнадійного боргу за кредитною операцією банк може покрити частково або повністю свої втрати за рахунок реалізації забезпечення. Саме тому резерв формується виходячи не з валового, а з чистого кредитного ризику.

Чистий кредитний ризик — це ризик кредитора з урахуванням забезпечення за кредит­ною операцією.

Розрахунок резерву на покриття можливих втрат за кредитними операціями здійснюється виходячи із чистого кредитного ризику (ЧКР), розмір якого визначається зменшенням валового кредитного ризику (ВКР) на вартість забезпечення за кредитом (ВЗ):

ЧКР = ВКР – ВЗ.

Резерв за всіма кредитними операціями формується у валюті кредитної операції та поділяється на:

- резерв під стандартну заборгованість;

- резерв під нестандартну заборгованість за кредитними операціями, класифікованими як «під контролем», «субстандартні», «сумнівні», «безнадійні».

Система гарантування депозитів в Україні

Система гарантування депозитів в Україні регламентується Законом України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» від 20.09.2001 р.

Вивчаючи цей напрям регулювання банківської діяльності, необхідно зверніть увагу на такі моменти.

По-перше. Вітчизняні банки зобов’язані страхувати лише вкла­ди фізичних осіб, на депозити юридичних осіб система гарантування не поширюється.

По-друге. Гарантування депозитів є обов’язковим для всіх комерційних банків, які залучають вклади від фізичних осіб, крім Ощадного банку України. Вклади у цей банк гарантуються державою.

По-третє. Фонд гарантування вкладів відшкодовує залишки вкладів лише у разі їх недоступності через визначені банки-агенти і тільки в межах установленої Законом суми (150 тис. грн).

По-четверте. У суму відшкодування включаються і нараховані відсотки за вкладом.

У 1998 р. згідно з Указом Президента «Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб — вкладників комерційних банків» в Україні було створено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. 20 вересня 2001 р. Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб».

Фонд є державною спеціалізованою установою. Він функціонує як економічно самостійна установа, яка не ставить за мету отримання прибутку.

Керівними органами Фонду є Адміністративна рада та Виконавча дирекція.

Адміністративна рада координує роботу Фонду, пов’язану із захистом інтересів вкладників банків — учасників Фонду, і здійснює контроль та нагляд за його діяльністю.

Рада діє у складі п’яти осіб і формується шляхом делегування до її складу двох представників Кабінету Міністрів України, двох представників Національного банку України та одного представника Асоціації українських банків.

Виконавча дирекція Фонду вирішує всі питання, пов’язані з його поточною діяльністю, зокрема, вона приймає рішення про відшкодування коштів вкладникам банку, що ліквідується, і виконує усі процедури, пов’язані з виплатою відшкодування суми вкладів.

Учасниками Фонду є банки, які зареєстровані НБУ в Державному реєстрі банків і які мають банківську ліцензію на право здійснювати банківську діяльність.

Участь банків у Фонді, крім Державного Ощадного банку України, є обов’язковою.

Вклади в Ощадбанку гарантуються безпосередньо державою, тому він не бере участі у формуванні і використанні коштів Фонду.

Фонд зобов’язаний двічі на рік за станом на 1 січня та на 1 липня публікувати в офіційних засобах масової інформації перелік банків — учасників Фонду, а також звіт про свою діяльність.