4. Організація послуг зі зберігання цінностей

Надання послуг зі зберігання цінностей здійснюється на підставі Інструкції № 1 "З організації емісійно-касової роботи в установах банків України", за­твердженої постановою НБУ від 07.07.94 № 129.

Сховище для індивідуальних сейфів — це спеціальне сховище, обладнане інди­відуальними сейфами для зберігання цінностей і документів клієнтів банку, тех­нічне укріплення якого має відповідати чинним нормативно-правовим актам.

Банки здійснюють збереження документів, грошових коштів і цінностей фізичних та юридичних осіб — громадян України, іноземних громадян та гро­мадян без громадянства терміном до одного року. За бажанням наймача термін користування індивідуальним сейфом може бути подовжено.

Оплата послуг відповідно до підписаного сторонами договору здійснюється у безготівковій або в готівковій формі згідно з тарифами банку на ці послуги.

Плату за оренду індивідуальних скриньок банки встановлюють, виходячи з витрат на будівництво сховища, тому вона у різних банків практично однако­ва. Банки визначають тариф залежно від місткості сейфа та фактичного часу користування ним.

Індивідуальні сейфи мають закриватися двома ключами різної конструкції. Один ключ від одного замка індивідуального сейфа видається клієнту, другий

залишається у працівника банку. На кожному ключі має бути номер, що відпо­відає номеру індивідуального сейфа чи номеру замка. Порядок обліку, збері­гання та видачі ключів та їх дублікатів від індивідуальних сейфів визначаєть­ся внутрішнім положенням установи банку, що затверджується керівником установи банку або уповноваженою ним особою.

5. Форфейтинг

Форфейтинг — це купівля боргу, вираженого в оборотному документі, у кредитора на безобіговій основі. Це означає, що покупець боргу (форфейтер) бере на себе зобов'язання про відмову — форфейтинг — від звертання регре­сивної вимоги до кредитора за неможливості одержання задоволення в борж­ника.

Покупка оборотного зобов'язання здійснюється зі знижкою.

Механізм форфейтингу використовується в двох видах угод:

• у фінансових угодах — з метою швидкої реалізації довгострокових фінан­сових зобов'язань;

• в експортних угодах — для сприяння надходженню готівки експортеру, що надав кредит іноземному покупцю.

Основними оборотними документами, використовуваними як форфейтин-гові інструменти, є векселі.

Суб'єктами форфейтингової операції є:

• експортер (продавець);

• імпортер (покупець);

• форфейтер (банк);

• гарант.

Метою форфейтної угоди є:

• для покупця — придбання товару в кредит, при цьому він крім ціни това­ру сплачує проценти за кредит;

• для продавця — одержання при врахуванні векселів суми, що дорівнює ціні товару;

• для банку — одержання доходу у вигляді дисконту від врахування партії векселів.

Терміни дії форфейтування становлять від 180 днів до 5 років, у винятко­вих випадках — 7 років. Сьогодні форфейтуються також суми, розмір яких значно нижчий необхідних раніше 100 000 евро. Угоди з форфейтування здійснюються головним чином у євро, швейцарських франках або доларах СІЛА, оскільки з іншою валютою, що користується на ринку меншим попи­том, форфейтери можуть рефінансувати собі лише умовно.

Таким чином, форфейтингу притаманні такі властивості:

• взаємозв'язок із зовнішньоторговельними операціями;

• угоди форфейтингу укладаються переважно у ВКВ;

• основними документами, що застосовуються при здійсненні форфейтин-гових операцій, є векселі — прості та переказні;

• кредитування експорту здійснюється шляхом купівлі векселів та інших боргових зобов'язань на дисконтній основі;

• кредитування здійснюється на середньостроковій основі;

• дисконтування проводиться на основі фіксованої процентної ставки;

• у більшості випадків форфейтинг пов'язаний з реалізацією машин, об­ладнання та інших товарів інвестиційного призначення.

Механізм здійснення форфейтингової операції

1. Переговори з форфейтером про ініціалізацію угоди.

2. Поставка товару імпортеру.

3. Оплата імпортером товару шляхом випуску векселів.

4. Продаж векселів форфейтеру з дисконтом.

5. Пред'явлення форфейтером векселів до оплати імпортеру.

6. Оплата векселів імпортером.

Витратами імпортера, що беруть участь у форфейтинговій операції, є комісійні на користь гаранта. Зазвичай комісійні (комісія) — це визначений процент від номінальної вартості гарантованих чи авальованих векселів, що є об'єктом переговорів між імпортером і гарантом. У тих випадках, коли фор­фейтер не наполягає на гарантії, він може зажадати від імпортера сплати ви­значеної суми як компенсацію за додатковий ризик.

Витрати експортера з організації форфейтингового фінансування склада­ються зі ставки дисконту, комісії за опціон і комісії за зобов'язання.

Наступний компонент премії пов'язаний з тим, що форфейтингове фінан­сування здійснюється за фіксованою процентною ставкою. І хоча форфейтер може погодити терміни отриманих і наданих позичок, процентний ризик за­лишається.

Нарешті, ще однією складовою премії є кошти, що забезпечують форфейте­ру покриття його управлінських витрат на організацію угоди (0,5 % від ставки дисконту). Розмір премії буде трохи більшим, якщо форфейтер і експортер до­мовляться про покупку векселів через визначений проміжок часу (наприклад, через 1 місяць чи більше).