Тема: Валютний ринок та валютні системи

1. Сутність валюти . Валютний курс.

2. Валютний ринок. Види операцій на валютному ринку.

3. Валютні системи: поняття, призначення та елементи

1. Сутність валюти . Валютний курс.

Поняття валюти широко застосовується в економічній літературі та практиці. Валюта обслуговує такий масштабний сектор економіки, як зовнішньоекономічні відносини.

Відносини, які виникають у зв’язку з використанням (забезпечення валютою) міжнародних економічних зв’язків називають міжнародними валютними відносинами.

Практично всі форми міжнародних відносин, відносини між державами, економічними суб’єктами різних держав, такі як торгівля, туризм, культурні, освітні, науково-технічні зв’язки, надання кредитів, міждержавні чи приватні стосунки здійснюються через валютні відносини.

Валютні відносини – сфера економічних відносин між суб"єктами з використанням валютних коштів.

Саме на основі валютних відносин формується валютна політика, валютна система , як державно-правова форма валютних відносин.

Валюта – грошова одиниця, яка використовується як міжнародна розрахункова одиниця, засіб обігу та платежу (виконує функцію світових грошей).

На основі валюти функціонує валютний ринок, який є сектором грошового ринку, формуються такі високоефективні регулятивні інструменти, як валютний курс, платіжний баланс, золотовалютні резерви тощо. Валюта обслуговує функціонування світової економіки та інтеграцію до неї національних економік окремих країн.

В широкому розумінні слова:

валюта - грошова одиниця будь якої держави ( долар, франк, гривня).

В більш вузькому розумінні термін:

валюта - грошова одиниця іноземної держави.

Валюта класифікується за кількома критеріями.

1. В залежності від країни емітента виділяють:

• національну валюту, яка виражена в грошах, що емітуються національної банківською системою.

Для України це - гривні, для Росії – в рублі, для ФРН – у марки тощо;

• іноземну валюту, виражену в грошах, що емітуються банківськими системами інших країн.

Для України це будуть усі національні грошові одиниці, крім гривні;

• колективну валюту, виражену в особливих міжнародних грошових одиницях, що емітуються міжнародними фінансово – кредитними установами і функціонують за міждержавними угодами.

Зараз найбільш відомі такі валюти – СДР (СПЗ), запроваджена в міжнародний оборот МВФ, та євро, що запроваджена в міжнародний оборот в країнах Західної Європи – країнах Європейського Союзу.

СПЗ ( спеціальні права запозичення) – розрахункова одиниця МВФ , запроваджена в 1967 р. ( тоді 1 СПЗ = 1$ ).

Визначення курсу СПЗ ( вартості ) сьогодні здійснюється на базі кошика валют: долар США – 40 % ; марка ФРН ( 21 % ) ; японська сєна - 17%; французький франк -11%; Фунт стерлінгів – 11 %

Ця валюта немає речового виразу, використовується як міжнародний засіб платежу країн – членів МВФ; міра вартості валютних паритетів ( співвідношення ) національних грошових одиниць країн - членів МВФ.

Євро – колективна валюта Європейського Союзу , запроваджена в 1999 р. З 01.01.2002 р. запроваджена в готівковий обіг в 11 країнах Європи.

2. За режимом використання валюти поділяють на:

• конвертовані;

• неконвертовані.

Конвертованість національної валюти – важлива ознака відкритої економіки. Без конвертованості валюти неможлива свобода вільної торгівлі.

За повнотою конвертації розрізняють:

• повна конвертованість;

• часткова конвертованість.

Повна конвертованість означає можливість вільного обміну національної валюти на іноземну для всіх категорій власників (юридичних і фізичних осіб, резидентів і нерезидентів) та всіма видами цілей або операцій (платежі за поточними операціями, платежі за рухом капіталу і переказами).

Сьогодні 22 валюти є вільно конвертованими: долари США, німецькі марки, французькі франки, шведські крони, швейцарські франки, японські єни, євро, СДР тощо.

Найбільшу довіру і найширше застосування мають валюти країн з найвищим економічним потенціалом: долар США, німецька марка, японська єна, англійський фунт стерлінгів, французький франк.

Ці валюти не тільки вільно використовуються в міжнародних платежах, а й вільно накопичуються в державних резервах, за що дістали назву резервних валют.

Основна функція резервної валюти – створення державних валютних резервів, головним чином для забезпечення стабільності національної валюти.

Часткова конвертованість валюти означає, що на певні валютні операції чи на окремі категорії власників грошових коштів режим конвертованості не поширюється

Наприклад , для одних осіб її обмін дозволений, а для інших – ні. Так само для одних видів операцій обмін дозволений, для інших – ні. Якщо конвертація валюти дозволена тільки для нерезидентів ( іноземних осіб), то вона називається зовнішньою, а якщо для резидентів ( громадян країни) – внутрішньою.

Неконвертована валюти (замкнута) – це національна валюта, яка не обмінюється на інші валюти і яка функціонує тільки в межах однієї країни.

Такими є валюти слаборозвинутих країн чи країн, які переживають глибоку і хронічну економічну і фінансову кризу.

До 1997 р. типово неконвертованою була і національна валюта України — гривня. З 1997 року гривня має часткову конвертованість ( поточну ).

Поточна конвертованістьпередбачає обмін національної валюти на іноземну для поточних міжнародних операцій. До таких операцій належать платежі за зовнішньоторговельними операціями, платежі для погашення позик і процентів, грошові перекази ( через уповноважені банки) за межі країни в іноземній валюті.

Валютний курс

Зовнішньоекономічні операції у більшості випадків пов‘язані з обміном однієї національної валюти на іншу.

У цьому зв‘язку виникає необхідність у встановленні співвідношення обміну між валютами – валютного курсу.

Валютний курс–це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу, або ціна грошової одиниці однієї країни, що визначена в грошовій одиниці іншої країни.

Наприклад :

1 дол. = 5, 8 грн ; 1 євро = 7, 45 грн.

Установлення валютного курсу називається котируванням валюти..

У світовій практиці склалося два способи котирування: прямий (європейський), або обернений (британський).

Пряме котирування– це кількість національної валюти в одиниці іноземної валюти.Наприклад, 1$ / 5,8 грн.

Таблиці валютних курсів публікуються у вигляді прямого котирування, в тому числі і в Україні.

Непряме котирування- кількість іноземної валюти в одиниці національної..Наприклад , 1 грн / 0,172$.

Якщо курс між двома валютами встановлюється через третю, то його називають крос- курсом.

Крос-курс – це співвідношення між двома валютами, яке встановлюється через третю валюту.

Вартісною основоювстановлення валютного курсу єпаритет купівельних спроможностей валют, який виражає співвідношення середніх рівнів національних цін на товари, послуги та інвестиції.

Види валютних курсів.

Класифікація валютних курсів здійснюється за багатьма критеріями. По кожному з них виділяються не менше двох видів. Наприклад: номінальний і реальний;. офіційний і ринковий; плаваючий і фіксований; двосторонній і багатосторонній; легальний і нелегальний тощо.

- номінальний курс- ціна валюти однієї країни у валюті іншої

- реальний - курс, який враховує співвідношення рівнів цін

( ВКр = ВКн х Рн / Рі). Це абстрактне , розрахункове поняття.

- офіційний - встановлений центральним банком

- ринковий - формується на валютному ринку під впливом попиту і пропозицій. Найбільш природним, практичним єномінальний, плаваючий, двосторонній обмінний курс. Саме такий курс формується на міжбанківському валютному ринку.

Проте режим вільно плаваючого валютного курсузастосовуєневелика кількість країн.

Переважна більшість країнзастосовують режимрегульовано плаваючого курсу, в тому числі і в Украіні.

Фактори, які впливають на валютний курс.

Основний фактору формуванні валютного курсу

• купівельна спроможність національної валюти.

Інші фактори:

• темп і рівень інфляції,

• рівень довіри до національної валюти,

• очікування тих чи інших змін в економіці,

• рівень стабільності політичної ситуації в країні.

Економічне призначення валютного курсу :

• для обміну валютипри торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів та кредитів;

• при порівнянні цін світових та національнихринків, а також вартісних показників різних країн, виражених у національних або іноземних валютах;

• для періодичної переоцінки рахунківв іноземній валюті фірм та банків;

• як інструмент економічного регулюваннядля впливу на стан кон’юнктури валютного та грошового ринку в цілому (інструмент грошово-кредитної політики).